Чому в СРСР дітям ложками запихали риб’ячий жир і з чого його робили

Чи не кожна дитина радянської епохи знала, що таке риб’ячий жир. Цей засіб був справжньою панацеєю від усіх хвороб – його призначали як профілактичний засіб від багатьох захворювань, таких як рахіт, анемія, туберкульоз тощо. В СРСР риб’ячий жир ложками давали дітям у садках, піонерських таборах і, звісно ж, вдома, передають Патріоти України.

Однак виявилося, що з цим продуктом було не все так однозначно, тож з часом його навіть заборонили. OBOZ.UA розповідає, чому радянським дітям постійно давали риб’ячий жир і з чого його робили

Чи корисний риб’ячий жир

Дійсно, риб'ячий жир є одним з найбагатших природних джерел вітаміну D, який необхідний для міцності кісток і зубів. Особливо важливий цей вітамін для дітей у період активного росту. Незважаючи на всі корисні властивості, риб'ячий жир мав дуже неприємний смак і запах. Саме тому діти часто відмовлялися його пити, і батькам доводилося вдаватися до різних хитрощів. Справжній корисний жир отримують з печінки риби, найчастіше з тріски.

Радянська профілактика та лікування риб’ячим жиром

Риб'ячий жир у рідкій формі був в епоху СРСР найдоступнішим засобом лікування і профілактики хвороб. За консистенцією та кольором він був схожий на рослинну нерафіновану олію, але запах був занадто різкий, схожий на сморід риби, що протухла.

Партія почала проводити активну пропаганду диво-засобу – у кожній їдальні висіли плакати з інформацією про користь риб’ячого жиру, що містить у складі цінні омега-6 та омега-3-ненасичені жирні кислоти, вітамін D, йод, фосфор, вітамін А та Е.

З часом ємності з риб'ячим жиром стали масово продавати у державних аптеках та магазинах санітарії та гігієни. Після Другої світової війни виробництво вийшло новий рівень – риб'ячий жир випускати у флаконах різного об'єму: від 50-100 мілілітрів, а також у великих ємностях по 1, 2 та 3 літри.

Лікарі прописували засіб дітям дошкільного і шкільного віку. Як правило, дозування становило 15 мл на день, тобто 1 столова ложка. Засіб дійсно спочатку виготовляли з печінки тріски, а потім перейшли на доступніший спосіб. Жир отримували з відходів рибної продукції.

У 70-х роках відбулася перевірка риб’ячого жиру, що виготовлявся у промислових масштабах. І після цього диво-засіб заборонили. Виявилося, що окрім вітамінів до складу входили шкідливі речовини. На переробку у промислових масштабах йшли всі частини риби, у тому числі відходи. Вчені визначили, що небезпечні для здоров'я хімічні речовини почали накопичуватися в організмі – а під удар потрапили діти, щоденно годували неякісним жиром.