Чи є загроза наступу РОВ на українські обласні центри та наскільки актуальні заклики про евакуацію: аналіз ситуації - Злий Одесит

Останнім часом лунають побоювання щодо того, що прикордонні міста України, як-от Суми, Харків і Чернігів, можуть опинитися в зоні чергового російського великого наступу або ж стати непридатними для життя через постійні атаки РОВ. Жару у вогонь таких настроїв підливають бойові дії в Дніпропетровській області та якісь рекомендації евакуюватися із Запоріжжя. Що ж, спробуймо оцінимо ризики та розставити крапки над "ї" – без паніки та хайпу.

Детальніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".

Сили і засоби РОВ

Насамперед потрібно визначитися в питанні, чи є загроза наступу російських окупаційних військ у Сумській, Харківській та Чернігівській областях з імовірністю захоплення обласних центрів.

На сьогодні на кордоні з цими областями з боку Росії розміщено три угруповання, що входять до складу групи військ "Північ", а саме:

"Курськ" – Сумський напрямок, він же Північно-Слобожанський, орієнтовно від 50 до 60 тисяч. Орієнтовно – бо саме зі складу УВ "Курськ" було вилучено сили і засоби для посилення Покровського напрямку після провалу Добропільської авантюри 51-ї ЗВА. Хоча саме УВ так і не змогло домогтися істотних успіхів на Сумському напрямку навіть у питанні розгортання буферної зони, а тому після скорочення угруповання говорити про якісь масштабні наступальні операції не доводиться.

"Бєлгород" – Харківський напрямок, переважно – Вовчанський. Чисельність цього угруповання близько 50 тисяч. І воно ось уже як півтора року не може виконати завдання з окупації Вовчанська, не кажучи вже про загрози окупації Харкову.

"Брянськ" – те саме угруповання, яке може загрожувати Чернігову, щоправда, його чисельність близько 12 тисяч. З чого кожен може зробити відповідний висновок, чи становить воно загрозу окупації Чернігівської області.

Таким чином, ті сили і засоби, які зосереджені біля кордонів з трьома зазначеними областями, не становлять загрози окупації всієї області чи обласного центру, але їх достатньо для проведення обмежених прикордонних рейдових операцій.

Окремо зауважу, що на Покровському напрямку зосереджено близько 130 тис. російських військ, які вже рік тупцюють на околицях міста, що в рази менше, ніж Харків чи навіть Суми.

Що ж до Запоріжжя та Дніпра, то зосередженої на Запорізькому напрямку 58-ї ЗВА зі складу УВ "Дніпро" аналогічно недостатньо, щоб вийти на обласний центр і окупувати його. Саме з цієї причини практично вся активність РОВ на цьому напрямку представлена тактичного рівня діями. І якщо говорити про проблеми в Запорізькій області, то значно гірша ситуація не на Запорізькому, а на Гуляйпільському напрямку, який новоутворюється і виростає з Новопавлівського.

Аналогічно і бої в Дніпропетровській області, зав'язані не на спробі РОВ вийти на обласний центр, а взяти під свій контроль межиріччя Вовча-Ворона і в перспективі трасою Н-15 просунутися до Покровського.

Таким чином, у противника зараз немає ні сил, ні засобів, щоб провести якусь наступальну операцію задля окупації цілої області та великого обласного центру. Наявного у РОВ ресурсу достатньо для уповільненого, повзучого наступу на окремо взятих ділянках, а не на кількох одночасно, бравим кавалерійським наскоком.

Але чи є можливість у російських окупантів перетворити ці міста на непридатні для життя?

Терор

Побоювання з приводу того, що Суми, Харків, Чернігів, Запоріжжя і навіть, дивним чином, Дніпро можуть перетворитися на непридатні для життя міста, зараз лунають особливо гучно і особливо панічно. Але чи так це?

Мені дуже непросто відповісти на це запитання з огляду на його, скажімо так, певну абсурдність. Зокрема, а чим саме вимірювати придатність міста до життя в межах українських реалій? Реалій повномасштабної війни та цілодобового терору російських окупантів цивільного населення.

Харків під постійним терором РОВ з перших хвилин повномасштабного вторгнення. Це місто пережило і килимові бомбардування, і артилерійські вогневі вали, і блекаути, і відсутність води – і продовжує постійно залишатися під ударами окупантів. Чи можна його при цьому назвати придатним для життя в будь-який із тих історичних моментів, у якому місто перебувало з 24 лютого 2022 року?

Схоже питання стосується і Херсона, де не тільки відбуваються регулярні обстріли міста і удари КАБ, а й fpv-дрони просто влаштовують сафарі за цивільними в місті! Чи придатний Херсон для життя?

Тому для мене якісь заклики про евакуацію Запоріжжя порівняно з тим, яка ситуація в тих же Харкові та Херсоні, виглядають, м'яко кажучи, передчасними. Але це не означає, що окупанти не будуть тероризувати місто, якраз навпаки – це невід'ємна тактика РОВ, терор цивільного населення.

З цієї причини придатність міста до життя – це суб'єктивна оцінка. Для когось відсутність світла два-три дні вже привід виїжджати, а хтось продовжував залишатися в своїх будинках без світла, води і тепла, коли бої велися на околицях. Кожен сам дає оцінку поняттю придатності міста до життя, але те, що окупанти битимуть по енергетиці, намагатимуться позбавити нас напередодні зими світла, тепла і води, – безсумнівно.

Крім того, останні удари РОВ показують, що окупанти мають намір ще й створити продовольчу кризу в окремо взятих областях. Цілеспрямований удар по фермі в Харківській області вбив свиней, які б могли забезпечити м'ясом щонайменше місячну потребу жителів області. Раніше в Одеській області було завдано удару по сховищах із зерном.

Ворог не тільки намагатиметься занурити нас у темряву і холод, а й створити продовольчу кризу, дефіцит напередодні зимового періоду, коли підвищується попит і потреба певних груп товарів.

Висновки

Власне, з усього вищевикладеного не важко зробити висновки. У російських окупаційних військ немає можливості окупувати Харків, Суми, Чернігів, Запоріжжя і тим більше Дніпро. Накопичення сил і засобів, здатних провести таку операцію, також не відзначається і навіть навпаки, є зменшення низки УВ задля посилення проблемних ділянок фронту.

З іншого боку, РОВ докладатимуть максимум зусиль для того, щоб і надалі робити нестерпним життя в прикордонних, а так само поблизу лінії бойового зіткнення містах. Ворог буде як продовжувати, так і масштабувати терор. Але, знову-таки, наче чогось іншого ми очікували від маніяків, яким протистоять Сили оборони України.

Тому кожен для себе сам визначає, що таке придатність міста до життя і коли необхідно евакуюватися. Адже неодноразово доведено: там, де для українця вже давно звичайний буденний ранок, для європейця – кінець світу.

Джерепо