Для багатьох "справжнім відкриттям" став факт значних відмінностей у рівні боєздатності наших підрозділів, частин та з'єднань... - Костянтин Машовець

Я дивлюсь, що для багатьох наших співгромадян "справжнім відкриттям" став факт наявності значних відмінностей у рівні боєздатності наших підрозділів, частин та з'єднань...

Одні демонструють стійкість та витривалість... під несамовитим тиском ворога, інші полишають передові позиції та рубежі вже після перших, не самих інтенсивних атак\штурмів...

Серьйозно...? Вас це дивує...?

Тоді нагадаю...

У підтриманні рівня боєздатності будь-якого військового формування існує чимало факторів, які безпосередньо на нього впливають й дозволяють це робити у прийнятних та потрібних обсягах...

У цьому сенсі має значення майже все...

- як солдат одягнутий та споряджений...

- як він нагодований...

- як й чим ОЗБРОЄНИЙ...

- що у нього "в голові...", "на душі..." й навіть, наскільки він вмотивований до участі у бойових діях,в тому числі розміром грошового утримання

- як ним керують та управляють - починаючи з відділення, закінчуючи злагодженням на рівні батальйону, полку, бригади...

- ну й т.д.... по списку

Але коли питання "стає руба"... тобто формування залучається до безпосередньої участі у бойових діях, на перший план виходить так звана "група ключових факторів"...

Й виявляється, що серед них... фігасе... морально-психологічний стан (МПС), як окремого бійця, так й колективний, всього особового складу формування, є одним з КЛЮЧОВИХ факторів...

Бо, якщо навіть навчити бійця, образно кажучи, відстрілювати комару на льоту праве-ліве яйце на його вибір... але, при цьому у нього в голові постійно пульсує питання "нафіга воно мені потрібно?" й він щиро не розуміє навіщо йому захищати власну країну... то, звісно, позиції будуть здані й села захоплені противником...

Хто би міг подумати...

В реальності, для вирішення питання МПС у війську існує два основних метода, які УМОВНО поділяються за принципом дії їх основного "механізму" - метод остраху (примусу), й метод "позитивної мотивації"...

Перший - зрозумілий...

ВСП, трибунали, "заградотряды" (поки що, лише "запропоновані") на зразок російських, "мар'яніні розстріли" ну й т.д.

Достатньо ефективний, бо "дає результат" у конкретному місці, у конкретний момент часу. Але, лише на не тривалий, короткий період й в середньо-строковій перспективі НЕ є достатньо ефективний...

Інший - більш складний та тривалий... однак, дозволяє досягнути бажаного ефекту більш сталого й на більш значний часовий проміжок. Заступники з виховної, образно кажучи "тил та забезпечення". "військово-патріотичне виховання", інформаційний простір ну й т.д....

У війську, будь-якого заступника з виховної роботи ("замполіта") прийнято вважати, як формально,так й неформально... таким собі "бездельником-дармоїдом".

На цей рахунок у самому війську існує безлічь жартів та "під'йобок"... від "рот закрив - робоче місце прибране", до питання "чим замполіт відрізняється від бурого ведмедя?"....

Командири, начальники (тобто, майже всі органи військового управління)... на всіх цих військових психологів, соціологів та інших "народознавців", зазвичай, дивляться як на таких собі "придурків у погонах"... які займаються мало потрібною, чи навіть, геть непотрібною, у війську справою.

Тим більше, що самі "замполіти" бува дають достатньо вагомі підстави так вважати...

Відповідно, саме питання МПС СИСТЕМНО розглядається органами військового управління, як другорядне, якщо... не "десяторядне", у всьому комплексі управління військами.

В тому числі, при реальній оцінці рівня боєздатності підрозділу, частини чи з'єднання...

В результаті... маючи з формальної точки зору усі підстави вважати формування боєздатним (адже усі оцінки рівня боєздатності за багатьма покажчиками є прийнятними), на практиці (в реалі) воно не є таким по одному, але КЛЮЧОВОМУ фактору - МПС особового складу формування є незадовільним (або як зараз прийнято оцінювати - "таким, який не дозволяє виконувати бойове завдання")...

Ситуацію ще більшу "уСУКУбляет, той факт, що самі "заступники з виховної" часто не бажають (бояться) давати РЕАЛЬНУ оцінку МПС особового складу свого формування командирам\начальникам, які приймають рішення на використання його у бойових діях... через можливість "бути виї...баним". Бо кого першого "взгріють" за низький МПС...? Правильно - "замполіта"...

Це ж що получається...?

НШ - "у нас є план, ні - два плана, ба, навіть, десять планів"

"зам по ружжю" - все ОВТ боєздатне й готове до бойвого застосування...

"зампотил" - "заготовлено, скирдоване й готове до видачі... ціла купа предметів МТЗ"

"начрозвідки" - противник "майже розбитий", подавлений и взагалі закошмарений...

- арта, "бобри", "мухобої" (ППО)... ну й т.д по списку - все готове, все боєздатне... порвем як тузік грелку...

Й тут... намальовується такий собі "замполіт" (об'єкт жартів та під'йобок) й каже... "все допизди, бо особовий склад... хєр ложив на всі ваші плани... й в бій не хоче за цілим рядом причин"...

Далі відбувається такий собі діалог...

- Замполіт, ти шо оху....їв?

- Та не... кажу як є...

- Пиз...й виховуй, щоб "через 3 доби" були готові у бій...

- Це нереально...

- Я тебе з посади зніму реально... й загоню у якусь "жопу світу"...

Тому, яку, як ви думаєте, оцінку на цій гіпотетичній "нараді" рівню МПС особового складу дасть "замполіт"...?

Реальну, чи "відповідну"...?

Більше того, часто-густо... "замполіти", в силу свого низького професійного рівня, просто НЕ здатні визначити РЕАЛЬНИЙ, а не бажаний чи уявний стан МПС (тут дійсно, потрібні грамотні психологи, в тому числі вузькоспеціалізовані - наприклад, соціальні чи ті, які спеціалізуються на психології малих груп)...

Ось й виходить... острах "бути виї...баним" + непрофесійність...

закінчується чим?

Все вірно - висновком "батальйон\полк\бригада - боєздатні", коли, насправді, це формування - небоєздатне, по одній простій причині - його особовий склад НЕ готовий - ні морально, ні психологічно до участі в ІНТЕНСИВНИХ бойових діях... навіть при всьому "яскравому та якісному" матеріально-технічному забезпеченню...

Джерело