"До першого бомбардування Лондона у вересні 1940-го велика маса британців вже знала, що треба робити і як", - журналістка

"Українці чубляться через інтерв’ю Володимира Зеленського Washington Post, де він сказав, що через завчасне попередження "я би втрачав 7 мільярдів доларів на місяць починаючи з жовтня минулого року". Це те, де він сказав про паніку, хаос, масову еміграцію і побоювання, що його уряд не залишився б при владі. Що до речі, не дуже приємно, бо це приховування важливої інформації про смертельну небезпеку", - пише журналістка Марина Данилюк-Ярмолаєва на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"І тепер про предмет великих дискусій. Яка евакуація мала б бути та чи не трапилось би так, що з прикордонних територій "всі втекли". Найперше скажу: говорити про те, що українці усі б масово втекли за кордон, — це дуже і дуже не поважати українців. Бо в цьому ж випуску WP подана цитата британця Бена Воллеса до Сергія Шойгу, що "я п’ять разів був в Україні та можу сказати: українці будуть битися". Тобто міністр оборони чужої, хоч і дуже дружньої до нас держави вірив у нас так, як не вірили наші урядовці.

Українці зараз ламають списи щодо евакуації. Чи була вона можлива з Харківщини, Київщини, Житомирщини, Чернігівщини.

Найперше — людям ніхто не пояснив, що робити, коли місто і стратегічні об’єкти обстрілюють. Відповідно дуже багато киян у повному складі, з дітьми покинули місто Київ. І поїхали на дачі чи до рідних на Північ, в села Бородянського району, де потрапили у пастку російських військ. Дуже показовою стала історія родини Яцюків. Де двох молодих батьків розстріляли по дорозі в Умань. Старшу доньку підлітка російські солдати забрали з собою, а молодшу дівчинку Лєру окупанти викинули в ближньому селі. Доля красивої дитини досі невідома. "Коли я побачила інформацію про Лєру, відразу зв‘язалась, надіялись, що можливо вони в останній момент змінили плани та виїхали не в Умань, а за кордон! Але зв‘язку не було досить довго і почали все розуміти", — каже про трагедію столичної родини колега загиблої мами, підприємиця Тетяна Дещенко.

Отже, ми приходимо до того, що навіть в Київській області, яка найближче до Києва, не було жодних інструкцій з евакуації. І дуже часто людей з окупації рятували небайдужі волонтери — такі самі громадяни на своїх приватних авто. Так не мало б бути. "Мій кум на власній машині, ризикуючи власним життям, 12 березня поїхав до Бучі рятувати мою маму, її лежачу подругу і їхніх котів", — розказує киянка Марина Коробова.

Часто питають: а що ми мали евакуювати в першу чергу? Адже зрозуміло, що перенести багатоповерхівки з майном з умовної Салтівки на Львівщину неможливо. Ми не перша країна, яка воює за незалежність. І не остання. Більше того у нас із 2014 року війна з РФ і уже з того часу РФ показала, що їй потрібніше. Це наші діти. Це наші активи в банках. І це наші культурні колекції.

Чи готуються країни до війни й евакуації заздалегідь? Так. З 1938 року Велика Британія відчувала, що Мюнхенські домовленості — це добре, але не назавжди. З 1938 року основну увагу приділяли розвитку авіації, перед якою було поставлене завдання оборони країни з повітря. До початку війни в Англії було 1456 бойових літаків, з них 536 – сучасні бомбардувальники. За два роки це зіграє на руку Британії та Гітлер згорне план десантної висадки поблизу Лондона. Бо авіація дала прочуханки окупантам в повітрі.

За час, поки Німеччина вела агресивну кампанію проти Польщі — з 1 вересня 1939 року стартувала ще одна масова кампанія — з евакуації. Банк Англії переїхав у невеличке містечко у графстві Гемпшир на півдні країни, а понад дві тисячі тонн золота відправили до сховищ Банку Канади. Урядовці вивезли всі архіви та документи в замки на північ. Музеї евакуювали — колекції розкидали по різних місцях в усій країні, навіть по будинках і замках у Північному Уельсі. Уряд розробив потужну кампанію з евакуації вагітних і жінок у перші числа вересня. Усього до дальніх сіл відправили 1,5 мільйона людей — вагітних жінок, матерів з немовлятами, людей з інвалідністю та понад 800 тисяч школярів під наглядом педагогів.

Таким чином до першого бомбардування Лондона у вересні 1940-го велика маса британців знала, що робити і як. І що музеї, дітей, архіви треба рятувати в першу чергу.

Дбали про евакуацію дітей і в Фінляндії під час їхньої війни з Радянським Союзом. До Швеції, Норвегії та Данії було евакуйовано 70 тисяч дітей. З бирками на шиях. Інколи з мамами, частіше в тимчасові прийомні родини.

Як було у нас зранку 24 лютого? "З Полог і Токмаку діток-сиріт так і не змогли евакуювати, на блокпосту у Василівці автобуси завернули назад і далі просто не пустили", — пише мені волонтерка із Запоріжжя Рита. Діти лишаються на окупованих територій, але хтозна, що їм вкладуть у голови за час окупації російські вчителі, які масово сунуть на окуповані території в пошуках "жена хочет садик у дома".

Як можна було евакуювати картини Марії Приймаченко, щоби у пожежі після обстрілу їх не виносили сторож, його дружина і кілька небайдужих іванківців. Організовуєте щось на кшталт проєкту "Велика Україна" — вивозите тимчасово музей Куїнджі, колекцію скіфського золота із Мелітополя в умовний Ужгород. Мовляв, "ось зшиваємо Україну", "яка багата у нас культура". На практиці кожен колектив музею часто на свій ризик і розсуд вирішував, що робити з неоціненними колекціями для нашої культури.

"Чернігівці взагалі фантастичні люди. Все сховали в підвали та хто зміг, лишався зі скарбами. В художньому музеї винесло частину вікон, їм шкода, бо новий ремонт, але раді, що окрім цього все більш-менш", — розповідає на умовах анонімності працівниця Міністерства культури та інформаційної політики.

"У краєзнавчому музеї директор з дружиною-бухгалтером в перервах між обстрілами вмикали комп, роздавали інтернет з мобільного, аби оформити документи співробітникам на зарплати. Бо в них же сім'ї та діти. І так, коли Ткаченко був у Чернігові, він не прийшов до них, хоча б сказати звичайне людське дякую. Там ОДА активніша була, бо музей їм підшефний, обіцяли кошти. Під час артобстрілу пошкодило одну з філій, військово-історичний музей. За іронією долі, музейники якраз розібрали більшу частину ще радянської експозиції. Їм поруч прилетіло — вибило вікна". Схожа ситуація була і в Києві. "В Національному музеї Тараса Шевченка вітрини з бронебійного скла, шалено важкі. Тому чоловіки-співробітники їх розбирали два дні та носили в бомбосховище", — розповідає джерело.

Тобто українці були абсолютно морально готові до великої війни й рішучих дій, але все це можна було зробити дещо раніше — якби уряд дав чіткі інструкції. Якби людям у легкій формі радили економити, відкласти тимчасово відпустки, дорогі ремонти та маленький гедонізм. "Чимало моїх знайомих купили на весну і літо відпустки заздалегідь, витратили кошти, а потім тікали від обстрілів і не знали, за що орендувати житло в іншому місті. Ми з чоловіком харків’яни, наші дві квартири на Салтівці — ми не знаємо, прилетить в них чи ні. Чоловік втратив роботу у перші дні. Ми тікали з міста на нашому автомобілі під прильотами з двома дітьми й молилися. Якби ми були попереджені, ми б не купували квитки на море", — каже переселенка з Харкова Тамара, яка поселилась у квартирі навпроти.

До війни ніколи не можна підготуватись на 100% і врятувати абсолютно всіх. Але можна вести тиху підготовку до війни, особливо з такими сусідами, як Росія і Білорусь. Бо ж у той час, коли Україна запустила створення територіальної оборони в січні 2022, у Польщі вона запущена з 1 січня 2017. І приводом її створення стала якраз війна Росії проти України. У березні ті самі поляки оголосили збільшення армії та витрат на неї щонайменше втричі. Це великі кошти, які могли піти на польські дороги та соціалку. Але прем’єр-міністр Матеуш Моравецький ще у травні застеріг Росію: "Якщо Росія коли-небудь думала про напад на Польщу, Кремль повинен знати, що в Польщі 40 мільйонів поляків готові стати зі зброєю в руках, щоб захистити свою Батьківщину". Гарно, мобілізаційно. І головне ДО нападу. "Ми багато століть були під ногами, в полоні в Росії. Ми не хочемо знову цього рабства". Ніхто на широкий західний світ не сказав, що в Польщі буде хаос, паніка і втеча за кордон. Хоча в Польщі люди живуть різні та не всі герої, як і в нас. Є глибока повага до суспільства і народу.

І найголовніше. Якби ми вчасно розгорнули територіальні бригади із тих самих чоловіків, які пішли з коктейлями Молотова на ворожі танки та загинули там без імені й без могил, якби армія була вчасно поповнена військовослужбовцями оперативного резерву, якби війська буди завчасно виведені на позиції та закопались в землю, це мало б на перших етапах війни — більш потужний ефект, аніж зараз американська зброя. І питання тут не в партіях, прізвищах та рейтингах. Хочеш миру — готуйся до війни. Росія боїться сили і якби вона заздалегідь бачила, що тіло орка ляже в ґрунт ще на ближньому прикордонному пункті, а не серед елітних кварталів Бучі — то було б менше хрестів і хрестиків на нашій землі".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Іранські" дрони атакують: Серія вибухів пролунала в Одесі, у небі видно та чутно ворожі "герані"

неділя, 25 вересень 2022, 8:15

"В Одесі пролунала серія вибухів. У небі видно та чутно дрони. У місті та області оголошена повітряна тривога", - йдеться в повідомленні 'Суспільного'. Як в подальшому повідомив речник Одеської військової адміністрації Сергій Братчук, влучання дрона-ка...

Що робити, коли отримав повістку на війну з Україною, - Рибніков

неділя, 25 вересень 2022, 1:00

(ексклюзивна пам’ятка для мешканців Москви). Найголовніше, не засмучуйтесь, а то захворієте й помрете раніше, ніж на вас витратять ракету «Хаймарса». Знайте, що чим хуткіше й болісніше ви розпрощаєтеся з життям, тим хуткіше і болісніше ви розпрощаєтеся...