Джеймс Бонд у спідниці та Мата Харі Другої Світової: Історія польської аристократки, яка прокручувала небувало зухвалі спецоперації і вважалась улюбленою шпигункою Черчилля

Крістін Гренвілль - британська шпигунка, яка служила найдовше у розвідці під час Другої світової війни. Вона багаторазово ризикувала життям, виконуючи доручення спецслужб по всій Європі. Але сьогодні її внесок у перемогу над нацистами майже забутий. Ким була ця дивовижна жінка і чому британська нація у величезному боргу перед нею?

15 червня 1952 року Гренвілль повернулась до готелю на заході Лондона, її рейс до Бельгії скасували через несправність літака.

Пройшовши до своєї кімнати, вона почула, як якийсь чоловік у вестибюлі вигукував її ім'я і вимагав повернути якісь листи. Вона спустилась вниз і зіткнулась з колишнім коханцем, який раптово встромив їй у груди армійський ніж, завдавши смертельної рани.

Переживши безліч небезпечних ситуацій на трьох різних фронтах під час Другої світової, видатна шпигунка за гіркою іронією долі загинула у мирні часи від рук покинутого ревнивця.

Пізніше Крістін Гренвілль стане прототипом Веспер Лінд - дівчини Джеймса Бонда в шпигунському романі Яна Флемінга "Казино Рояль".

Справжнє ім'я Крістін Гренвілль – Кристина Марія Яніна Скарбек. Народилась вона під Варшавою у 1908 році.

Її батько, граф Єжи Скарбек, був католиком, а мати, Стефанія Голдфедер, - дочкою багатого єврейського банкіра.

Ранні роки дівчинка провела у великому заміському маєтку, і таке дитинство глибоко вплинуло на її подальше життя. Кристина була бешкетницею, на чиї витівки батько не лише дивився крізь пальці, а й заохочував.

"Її виховували у любові до свободи й мистецтва, вчили їздити верхи, стріляти з дробовика", — каже історик Клер Маллі, авторка біографічної книги про життя Кристини "Шпигунка, що кохала".

У вересні 1939 року Кристина подорожувала Африкою зі своїм другим чоловіком, польським дипломатом, коли дізналась, що на її батьківщину напала нацистська Німеччина.

Подружжя вирішило їхати до Британії, щоб допомагати у війні з нацистами. Згодом чоловік Кристини переїхав до Франції, де приєднався до сил союзників, але сама вона мала інший план.

Кристина попросила британську розвідку найняти її. Спочатку їй відмовили, але пізніше прийняли до Секретної розвідувальної служби (попередниці МІ-6). Її описували як "яскраву польську патріотку, досвідчену лижницю та безстрашну авантюристку".

Першим завданням Кристини було допомогти організувати систему польських кур'єрів, які б привозили розвідувальні повідомлення з Варшави до Будапешта.

Гренвілль розробила план, як перебратися на лижах через Карпати до окупованої нацистами Польщі.

Оскільки британці мали обмежену інформацію про те, що відбувалося у Східній Європі, цей план сподобався британським шпигунським босам.

Гренвілль стала першою жінкою-агенткою британців, яка служила в польових умовах. У наступні роки вона стала легендою розвідувальної спільноти.

"Аристократка, вона мала необхідні зв'язки з різними людьми, - пояснює Маллі. - Вільно володіла кількома мовами, знала, як потрапити й вийти з поля зору".

"Це була жінка з високим рівнем адреналіну. Вона перевозила контрабандою сигарети через кордон, катаючись на лижах. І робила це просто заради куражу, оскільки сама навіть не курила".

Гренвіль закидали на територію континентальної Європи за різних обставин. Так, одного разу вона прибула до Франції, стрибнувши з парашутом з висоти лише 200 метрів під час ураганного вітру.

Під час завдань МІ-6 в Угорщині, Єгипті та Франції вона перетинала численні кордони, іноді сховавшись у багажнику авто, іноді рятуючись від кулеметного вогню, а часто разом з одним з численних коханців, які були в неї впродовж всієї війни.

Якось їй вдалося отримати мікроплівку із зображенням німецьких військ, що вишикувалися вздовж радянського кордону в очікуванні неминучого нападу. Плівку передали Вінстону Черчиллю, який, за словами його дочки Сари, назвав Гренвілль своїм улюбленим агентом.

Двічі її заарештовувало й допитувало Гестапо, але їй вдавалося рятуватись. Кристина вдавала, що хвора на туберкульоз, кусаючи до крові язик, кашляючи й відхаркуючи кров'ю, - і її відпустили, боячись підхопити заразу.

"Її головний інструмент – мозок. Навіть тварини, здавалось, не могли встояти перед її чарами", - пише у своїй книзі Маллі.

Вона описує випадок, коли в Ельзасі її слідом пустили собак. Одна з них наздогнала Кристину. Тоді вона обняла собаку за шию, почала гладити її і говорити з нею польською. Тварина лягла біля її ніг і почала лизати їй руки. Вона відмовилась відповідати на свист провідника і пішла разом з Кристиною до партизанського табору.

Разом з кмітливістю та величезною сміливістю, Гренвілль була майстром маніпуляції й переконання.

1944 року вона дізналась, що німецький гарнізон на стратегічному перевалі в Альпах контролюють поляки, примусово завербовані до німецької армії.

Кристина приїхала туди і в мегафон сказала, що незабаром розпочнеться вторгнення союзних військ, а німці будуть розбиті. Їй вдалося переконати 63 польських бійців підняти бунт проти своїх командирів.

Того ж дня вона дізналась, що її начальника і коханця разом з двома іншими агентами заарештувало Гестапо у містечку Дінь на південному сході Франції. Їм загрожував розстріл.

З великим ризиком для власної безпеки їй вдалося звільнити їх усіх, увірвавшись до в'язниці та заявивши, що вона племінниця фельдмаршала Монтгомері.

Кристина розповіла черговому офіцеру про неминуче вторгнення союзників і про те, що його доля вже вирішена (його нібито мали видати французьким партизанам, і тоді на нього чекала б болісна смерть), якщо він не допоможе звільнити її "чоловіка" та двох інших офіцерів з-під варти.

Під кінець війни Гренвілль виявила, що, попри героїзм, країна, заради якої вона неодноразово ризикувала своїм життям, схоже, залишила її.

"Останній запис у британських файлах щодо неї такий: "В її послугах більше немає потреби", — розповідає Маллі.

"Молоді люди – деякі з них навіть не воювали – просто скажуть: "Сумніваюсь, що вона все це зробила", "дівчина, здається, все вигадує". Це дуже образливі та неймовірно сексистські речі".

Після капітуляції Німеччини Польща опинилась з комуністичного боку "залізної завіси" і повернутись туди Кристина вже не могла.

Вона стала однією з тисяч безробітних героїв війни, яким не було куди йти. Уся її сім'я загинула, вона буквально не мала нікого і нічого.

Спочатку Кристині навіть відмовили у британському паспорті. Вона отримала громадянство за кілька місяців боротьби і лише завдяки втручанню британських спецслужб.

Жінка оселилась в готелі "Шелбурн", працювала офіціанткою, продавчинею в Harrods, а потім влаштувалась стюардесою-прибиральницею на пасажирському лайнері.

Але там Гренвілль знову зіткнулась з дискримінацією. Якось капітан корабля попросив працівників одягнути медалі, які вони отримали під час війни. Послуживши на трьох фронтах, Гренвілль мала безліч нагород, але, побачивши їх, колеги не повірили їй і звинуватили у шахрайстві.

Один чоловік, колега-стюард, все ж таки заступився за неї - Денніс Джордж Малдоуні. В них почалися стосунки, але незабаром Кристина зрозуміла, що не кохає його.

Одержимий Малдоуні продовжував переслідувати її до тієї ночі, коли вбив в готелі "Шелбурн".

"Вона спустилася вниз... він кинувся на неї, і вона скрикнула. Померла за кілька секунд після удару; лезо пройшло просто крізь серце", - розповідає Маллі.

"Я зробив це, бо кохав її", — сказав він поліцейським під час арешту. Поліцію він чекав і не ховався. Його судили і повісили.

З роками історія Гренвілль стерлася з пам'яті.

"Вона була надто британкою, щоб повернутися до радянської Польщі, і надто полькою, щоб стати британським героєм війни", - пише у своїй книзі Маллі.

Письменниця переконана, що ім'я і заслуги видатної борчині з нацизмом незаслужено забуті. За сприяння Маллі у 2020 році влада встановила меморіальну дошку на будинку, який колись був готелем "Шелбурн" та який став останнім прихистком Кристини.

"Вона застрягла між рядків, і гадаю, те саме сталося з її історією, - каже Маллі. - Тому, я тут, самотужки захищаю її".