"Епоха Єрмака" закінчилася. Який головний виклик на нас чекає, - Зоя Казанжи

"Закінчилася «епоха Єрмака», яка системно добивала країну не лише в очах міжнародних партнерів, а і нищила довіру до державних інституцій всередині. З Єрмаком найкраще було самому Єрмаку. І, певне, президенту. Оскільки на найвищій посаді маємо людину, яка потребує цілодобової компанії, фігури дорослого — помічника, наглядача, няньки і компаньйона", - пише журналістка та письменниця Зоя Казанжи на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"І саме Єрмак, вільний, неодружений, без дітей і зобов’язань, непогано підійшов на таку роль. І наскільки вжився в роль «другої першої особи», що при звільненні влаштував Зеленському «півгодинну істерику». Уявляєте, що у них там робиться? Які психологічно проблемні люди отримали можливість керувати країною під час війни!

До речі, всі єрмаковські «призначенці» в час Х чемно промовчали. Жодна людина його не те, що не підтримала, а навіть не поспівчувала. Те ж саме відбулось і з Трухановим в Одесі.

І це має стати ще одним сигналом для тих, хто добирається до вищих щаблів: призначайте на посади нормальних професіоналів і людей з ціннісними принципами.

Давайте нагадаємо, як Єрмак отримав свою посаду в ОП і став «другою першою» посадовою особою в країні. Яка досить швидко перебрала на себе всі найважливіші функції — від призначення на посаду потрібних йому людей і до очолювання критично важливих напрямків міжнародних перемовин.

Це сталось відразу після повернення Зеленського з секретного візиту до Оману в січні 2020 року. Коли журналісти розсекретили той дивний візит, то суспільству було згодовано версію приватного відпочинку, який Зеленський нібито оплатив самостійно. Коли суспільство здивувалось і зареготало, до версії приватного відпочину додалось уточнення про «елементи роботи».

Журналісти «Схем» тоді встановили, що того ж дня, 8 січня 2020 року, коли президент Зеленський екстрено повертався до Києва з Маската (після збиття українського літака МАУ в Ірані), той самий чартерний літак, яким він скористався, перед цим прибув до Оману з Москви. І прилетів на ньому до Оману в той самий час Микола Патрушев, секретар ради безпеки російської федерації та один із найвпливовіших соратників Путіна.

Цей факт став прямим доказом того, що у той самий час і в тому самому місці, що й президент України, перебував високопоставлений представник керівництва РФ і, з великою ймовірністю, там відбулася таємна, непублічна зустріч чи перемовини між Андрієм Єрмаком, який там був у статусі радника президента, або ж Зеленським та Миколою Патрушевим. Але щодо цього факту українська влада вирішила збрехати.

Деякі експерти припускали, що зустріч була операцією російських спецслужб ФСБ/ГРУ. Метою було втягнути ключових осіб, (зокрема, Андрія Єрмака), у закриті переговори для досягнення персональних домовленостей, які б згодом могли бути використані для шантажу українського керівництва та тримання його «на гачку».

Візит в Оман та можлива таємна зустріч збіглися в часі з подальшою зміною керівництва ОП: незабаром після повернення, Андрій Єрмак обійняв посаду керівника ОП, замінивши Андрія Богдана.

Це дало підстави стверджувати, що успішне проведення цієї таємної місії стало ключем до його кар'єрного зростання.

А вплив сина співробітника Головного розвідувального управління РФ (батько Борис Єрмак зараз у відставці, так повідомляють відкриті джерела), був колосальним.

1. Андрій Єрмак був залучений у всі ключові процеси: міжнародні переговори (особливо безпекові та мирні треки), комунікації з партнерами, координацію діяльності уряду, силовиків та регіональної політики.

2. Єрмак відповідав за формування кадрового резерву та розстановку своїх людей на ключові посади в міністерствах, державних компаніях, обласних адміністраціях та силових структурах. Його система базувалася на ручному адмініструванні та особистій лояльності.

3. Він координував інформаційну політику, зокрема через регулярні наради, створюючи «єдиний голос держави», контролюючи всі офіційні інформаційні канали та ряд телеграм-каналів і блогерів, які отримали назву «позитивних», за допомогою яких впливали на порядок денний в країні.

Тобто, Єрмак був скрізь.

А така концентрація влади та відсутність контролю підірвали демократичні інститути та створили ґрунт для корупційних ризиків. Гучні скандали, пов’язані з впливом Єрмака, негативно вплинули на репутацію всієї української влади.

Але є хороша новина: навіть попри такий вплив і такі можливості, Єрмак закінчився. І це свідчить про те, що вплив антикорупційних органів та громадсько-політичний тиск можуть спрацювати навіть щодо найбільш впливових фігур у владі.

Що на нас чекає далі.

1. Безумовно, це перезавантаження офісу президента і повернення повноважень, які будуть більше відповідати конституційній ролі посади, що може призвести до децентралізації ухвалення рішень.

2. Можливе звільнення заступників керівника ОП, керівників департаментів та голів ОДА, які вважалися «людьми Єрмака».

3. Посилення ролі парламенту та уряду та зменшення «ручного адміністрування» з Банкової.

4. Для міжнародних партнерів — це позитивний сигнал про роботу антикорупційних органів, що критично важливо для збереження фінансової та військової підтримки.

5. Зовнішня політика та координація з партнерами стає прерогативою президента, МЗС та інших профільних відомств, бо зменшується концентрація переговорів в одних руках.

Основний виклик: чи стане відставка Єрмака початком реального перезавантаження влади, про яке говорив президент, чи вплив просто перейде до іншої, менш публічної, фігури?

І ще одне. Народний депутат від «Голосу» Ярослав Железняк стверджує, що треба спостерігати, що відбуватиметься з Філіпом Проніним та Олексієм Кулебою, ставлениками Єрмака. Якщо вони залишаться на своїх посадах, попри підозри у мільйонних збагаченнях, то це означатиме, що відставка бутафорська. І Єрмак, попри сльози і шмарклі, залишається хоч і тіньовою, але впливовою фігурою в українській політиці.

Що маємо у сухому залишку? Єрмак був функціонально незамінним для Зеленського в умовах війни, але інституційно шкідливим для України як демократичної держави".