"Ердоган грає з Путіним у свою улюблену гру", - Портников

"Президент Турецької Республіки Реджеп Тайіп Ердоган після перемовин з президентом Росії Володимиром Путіним розпорядився розпочати створення у Туреччині газового розподільчого хабу для європейських країн. Перші шпальти газет, які підтримують чинного турецького президента, також пишуть про можливість появи такого хабу. Тамтешні журналісти стверджують, що їхня країна буде "гріти всю Європу", - пише оглядач Віталій Портников у своїй колонці, передають Патріоти України, та продовжує:

"Відомо, що тема газового розподільчого хабу виявилася головною на переговорах Путіна та Ердогана. Були повідомлення, що насправді Ердоган хоче говорити з Путіним зовсім про інше, про створення так званого "п'ятистороннього формату" переговорів між США, Великою Британією, Німеччиною, Францією та Росією для врегулювання ситуації довкола війни в Україні. Однак звірячі ракетні атаки росіян в Україні цього тижня зменшили шанси таких перемовин до нуля. Та й у Білому домі дали зрозуміти, що президент Сполучених Штатів Джозеф Байден не бачить жодної потреби спілкуватися з російським диктатором. Єдиним приводом, через який він може розмовляти з Путіним на зустрічі Великої Двадцятки, — обмін ув'язненими. Звісно, Путіна цікавлять геть інші теми.

Турецький потік має проблеми юридичного характеру, бо недавно Нідерланди відкликали ліцензію в компанії, яка управляє ним. Але з точки зору технології та готовності Туреччини експортувати ним газ, він – у ліпшій ситуації, порівняно з обхідними газогонами дном Балтійського моря

Саме тому російський президент охолов до можливості переговорів із Заходом. Тож головною темою розмови з Ердоганом став газовий хаб. Вона активізувалася після підриву газогонів Північний потік 1 та Північний потік 2. Зрештою, Путін досі пропонує Європі організувати транспортування газу Північним потоком 2. Однак це неможливо, навіть не технологічно, а юридично. Потік не пройшов потрібних юридичних процедур у Європейському союзі, тож по суті є лише брухтом. Те, що одна з його віток вціліла після підриву, аж ніяк не означає, що з точки зору реального функціонування, газопровід може працювати.

Таким чином, залишається Турецький потік. Він також має проблеми юридичного характеру, бо недавно Нідерланди відкликали ліцензію в компанії, яка управляє ним. Але з точки зору технології та готовності Туреччини експортувати ним газ, він – у ліпшій ситуації, порівняно з обхідними газогонами дном Балтійського моря.

Тому у Путіна народилася ідея будівництва нового газопроводу чи посилення того, що вже є. Все та ж ідея обхідних газогонів, які могли б допомогти Росії обійти українську ГТС. Та, на відміну від колишніх планів російського президента, нинішній виглядає, м'яко кажучи, утопією, і досі не зрозуміли, до чого він призведе.

Навіть якщо уявити, що нові газогони справді могли б бути збудовані, — то хто ними користуватиметься? Адже в ЄС уже ухвалене рішення про відмову від російського газу. Раніше вважали, що ця відмова відбуватиметься плавно, не створюючи додаткового навантаження на енергосистему Європи

На будівництво Турецького потоку, Північного потоку 1, Північного потоку 2 були потрібні роки та найновіші технології, якими зараз Росія просто не зможе скористатися через санкційний режим. Не кажучи про велетенські інвестиційні кошти, які західні енергокомпанії вклали у будівництво північних газогонів. Зараз немає жодної західної енергокомпанії, яка б хотіла брати участь у якихось російських прожектах, навіть якщо вони будуть реалізовуватися разом з Туреччиною. Тому технологічні можливості будівництва нових газопроводів або ж посилення тих, що є, скидаються радше на політичний блеф, а не на реальний економічний план.

Та навіть якщо уявити, що нові газогони справді могли б бути збудовані, — то хто ними користуватиметься? Адже в ЄС уже ухвалене рішення про відмову від російського газу. Раніше вважали, що ця відмова відбуватиметься плавно, не створюючи додаткового навантаження на енергосистему Європи. І, здавалося б, це і в російських інтересах, оскільки сама Москва отримуватиме прибутки від газу, а не втратить всі гроші зразу.

Однак, як бачимо, самій Росії це геть не вигідно. Володимир Путін живе ідеєю заморозити Європу. І у цьому сенсі готовий відмовитися від прибутків Газпрому у принципі. Навіть підрив газогону Північний потік 1 багато хто у Європі оцінює як російську диверсію, пов'язану з тим, щоб газ європейським країнам не постачати. Уникнувши при цьому штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за угодами.

Поки нові потужності Турецького потоку запрацюють, програма поступової відмови від російського газу завершиться. За великим рахунком, цим газогоном нічого буде транспортувати. Звідси й питання: навіщо його будувати? Навіщо витрачати гроші? Звідки ці гроші взяти? Хто даватиме технології?

Звісно, Путін з Ердоганом можуть обмінятися хоч десятком рукостискань і 15-ма деклараціями про наміри, але такого проєкту не потягнуть. І, мені видається, обом президентам з цим варто було б змиритися.

Але виникає питання: невже Ердоган цього не розуміє? Звісно, розуміє. Він досвідчений, витончений політик. Крім того, він може бути упевненим, що й Володимир Путін чудово розуміє, що всі ці декларації про створення газорозподільчого хабу у Туреччині не варті виїденого яйця. Бо його створити можна, а тих, хто ним користуватиметься, дуже важко.

Тому можна припустити, що Ердоган просто грає з Путіним у свою улюблену гру: "Погодься з партнером і отримай знижку". Як відомо, зернова угода, про яку теж говорили Путін з Ердоганом в Астані, дала можливість Туреччині купити збіжжя за достатньо компліментарними цінами. Це важливо для країни, економіка якої перебуває не в найкращому стані і яка відчуває серйозний міграційний тиск. Можливо, якщо Туреччина почне докладати зусиль у будівництві газорозподільчого хабу, чи бодай підтримає цю путінську ініціативу, російський газ також почне надходити до Туреччини за нижчими цінами. Тим паче, що його таки треба кудись дівати".