Як зберегти державу після операції Мідас, - Фурса

"Я ніколи не голосував за Зеленського й афілійовані з ним партії. І не буду. Але саме зараз я дуже хочу, щоб він прореагував правильно і зберіг залишки довіри та рейтингу. Ми не можемо дозволити собі, щоб український президент, щоб українська влада, втратила залишки легітимності під час війни. Бо інакше ми стикаємось із ризиком втрати держави за сценарієм Першої Світової, коли дезертирство на фронті поєднувалось із масовим відчаєм і політичним роздраєм", - пише інвестиційний банкір Сергій Фурса на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Тому влада має відреагувати на викриття НАБУ правильно. Це в її інтересах. І в наших. Бо що б ми не думали про Зеленського, він єдиний можливий президент і головнокомандувач до кінця війни.

Поки що влада реагувала за принципом «Замало і запізно». Що дуже дивно, враховуючи, що всі місяцями чекали появи саме такої інформації. Тим більше, корупція в енергосистемі, корупція навколо Енергоатому, не була ні для кого сюрпризом. Про це публічно говорили вже понад рік. Але поки методи комунікації провальні. Ігнорування проблеми, спроба дискредитації і знецінення НАБУ і САП через телеграм-канали і штатних глашатаїв. З цього все почалось. І це було дуже погано. Зараз ми побачили відсторонення Галущенка і перезапуск Наглядової ради Енергоатому. Але це все не те.

Відсторонення Галущенка нічого не вирішує. Влада — штука не формальна. І навіть вплив на міністерство юстиції це не дуже зменшить. Не кажучи вже про те, що проблема була саме в міністерстві енергетики. А там все лишається як і було. Близька людина до Галущенка, що була згадана на плівках НАБУ, продовжує бути міністром.

Про Наглядову раду Енергоатому взагалі смішно. Фішка якраз в тому, що там не було спроможної Наглядової ради. Влада максимально затягувала її запуск, і досі ми не маємо повного складу. Про що не раз наголошували наші міжнародні партнери. Це, до речі, одне з пояснень, чому в Укренерго не вийшло запустити щупальці, а в Енергоатому виник бек-офіс. Бо в Укренерго була нормальна Наглядова рада із домінацією незалежних членів, а в Енергоатому не було. Хоча, звісно, наявність Наглядової ради не гарантує, що такого бек-офісу не з явилось би. Це необхідна, а не достатня умова. Чомусь же «Че Гевара» отримував свої мільйони, хоч він і не мав стосунку до Енергоатома.

Тому кроки, які нічого не вирішують, не повернуть довіру. Довіру, яку зараз треба виборювати, вигризати. Яка дуже важлива на тлі продовження наступів росіян на фронті і проблем зі світлом, які з нами дуже надовго.

І ключове — це звільнення міністрів. Це перший і нагальний крок. Не можна прикриватись вироками, до яких щонайменеше 2−3 роки. Це вже не спрацює. Мають бути звільнення. І призначення нових людей, що мають суспільну легітимність і довіру партнерів. І, звісно, завершення війни з НАБУ. Детектив НАБУ, що документував «Карлсона», який полетів і не обіцяв повернутися, досі сидить в СІЗО за надуманими, вигаданими звинуваченняями. Поки він там сидить, ніхто не повірить в справжнє очищення. Навіть найбільш інфантильна частина суспільства, яка б дуже хотіла повірити в те, що пишуть анонімні телеграм-канали. Скоріш будуть очікувати помсти стосовно НАБУ. Тим більше, що атаки на антикорупціонерів в телеграмі продовжуються.

Звісно, не завадило б посадити хоч одного з людей, що відомі як «друзі президента». Це зараз потрібно перш за все самому президенту. Когось треба принести в жертву. І не повторювати, як Янукович, «ми своїх не здаємо». Бо про Коломойського, який сидить в СІЗО, всі вже встигли забути. Йому потрібна компанія.

І головне. Влада має усвідомити, що ніяких швидких виборів не буде. І досить вже займатись популізмом. Бо це все нагадую ситуацію перед повномасштабним вторгненням, коли ми чули «нічого не буде, шашлики». Зараз ми фактично чуємо «Все скоро закінчиться, вибори». А закінчиться все може скоро, тільки якщо все закінчиться дуже погано. Тому треба визнати, що Путін вірить, що зможе нас знищити та перемогти. І готовий воювати ще довго. І виходити в ухваленні рішень потрібно саме з цього. Під час планування бюджету, під час підтримки мобілізації, під час розмови з нашими західними партнерами.

Війна — це марафон. А суспільна довіра — це той кисень, без якого ти дуже швидко можеш зійти з дистанції. Зараз для країни потрібно, щоб суспільна довіра була у президента. І все залежить тільки від нього. Він може її повернути. Принаймні, частково".