"Якби долю нашої держави вирішували уболівальники боксу, то ніякої України вже би не було", - журналіст

"Спортивні уболівальники бувають різні. Уболівальники шахів, як мені здається, трохи відрізняються від уболівальників того ж боксу. Хоча є між ними і спільне. Аби вболівати за гравця у шахи, зовсім не обов'язково самому вміти у ті шахи грати. Те ж саме і з боксом та іншими видами людської діяльності, які передбачають наявність публіки, а значить і уболівальників", - пише журналіст Микола Несенюк у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Хто такі уболівальники боксу? Їх усіх можна розділити на три умовні категорії. Першу складають колишні боксери, які здатні по-справжньому оцінити бій, доцільність та вміння боксерів бити усі ці "хуки" та "джеби" і таке інше. До другої я би відніс тих, хто хотів би і сам бути таким же грізними "набивателем" чужих писків, але з різних причин цього не вміє. Тому, дивлячись бій, ототожнює себе із спортсменом, стаючи таким самим майстром биття по чужих головах. І нарешті третя і найбільша категорія уболівальників боксу – це так звані "глоріхантери", які просто бажають перемоги "нашому", а коли "нашого" немає, тоді перемикають телевізор на іншу програму.

Українське телебачення ще у дев'яності роки збагнуло привабливість боксу для масової аудиторії в порівнянні із іншими видами спорту. Мільйонна аудиторія споживачів серіалів із задоволенням перемикалася інколи на бокс, де все просто і зрозуміло – наш буде бити не нашого! І доти, поки Україна не зробила спробу вирватись з-під залежності від Москви, все було добре: українські боксери вправно билися із закордонними і не говорили дурниць. Власне, вони майже нічого не говорили – не шахісти ж якісь. Для боксерів найкращою мовою є мова твердих кулаків, лобів та щелеп!

Навіть славнозвісні брати Клички, які на початку дев'яностих офіційно захистили кандидатські дисертації, теж майже нічого не говорили. Тому що кожне зайве слово боксера автоматично знищує його рейтинг. Старший із Кличків не дасть збрехати.

Все змінилося після 2014 року. Антиукраїнські сили, та ті, хто їм співчуває, а таких серед нас відсотків щонайменше сорок, відчули тривогу – Україна почала ставати українською. Тому взялися за всіх, зокрема, за боксерів. Один за одним учорашні кумири українців, які танцювали із синьо-жовтими прапорами та носили на головах "оселедці", почали говорити таке, за що в умовах війни просто розстрілюють! І що на це відповіли наші уболівальники боксу?

Попервах вони намагалися просто затулити вуха. Не чули, мовляв, нічого, а боксер він чудовий і прославляє Україну! І це би пройшло, аби той боксер справді щось думав! Але давайте всерйоз і без зайвої коректності – думання головою про щось інше, ніж завдавання ударів по чужій голові та базові природні потреби, аж ніяк не притаманне боксерам! Найбільше, до чого можуть додуматись найбільш мозковиті із них - це зібрати групу таких самих, аби когось побити або налякати. Все! Звісно, поодинокі колишні боксери стали у нас багатіями. Але вони ніколи не розкажуть правду про те, як саме вони ці статки заробили. Тому що, як було зазначено вище, здатність ясно викладати свої думки не є головною чеснотою боксерів. Вони іншим займаються.

Ну а тепер про боксера Василя Ломаченка, якого нещодавно боляче побили на рингу. Ви що, всерйоз збираєтесь обговорювати його політичні погляди, патріотизм чи "ватність"? Невже не ясно, що пацан говорить на публіку лише те, що йому скажуть старші? І коли цей Вася вчергове буде нести якусь антиукраїнську дурню, не ведіться на це! Бо Вася не думає про політику. Він думає виключно про найпростіші речі, що стосуються його власного біологічного існування. Все інше закидається провокаторами із антиукраїнського табору, які вкладають потрібні їм слова у побиту голову.

Тому обговорювати у зв'язку із Ломаченком слід не його особисту політичну позицію, якої нема і не може бути в природі, а те, чому це стало можливим у країні, яка нібито веде війну з агресором, який загарбав її територію та вбиває її громадян? Коли можна Медведчуку, то чому не можна Ломаченку, Усику чи ще комусь подібному?

Якби у нас була справжня держава, а не симулятор на чолі з недоосвіченим коміком, той Ломаченко вже давно бився не за звання чемпіона світу, а за звання чемпіона виправно-трудової колонії, де би відбував термін за антиукраїнську пропаганду.

А щодо українських уболівальників, які нібито масово відвернулися від Ломаченка після його сумнівних висловлювань, то не став би цим тішитися. Бо якби долю нашої держави вирішували уболівальники боксу, то ніякої України вже би не було. На наше щастя, це не так, хоча багато хто, відсотків так із сорок наших громадян, цього дуже хоче".