"Якби росіянам вдалося одночасно обвалити дві греблі, то тоді б утворилася та сама хвиля каскадів, про яку багато говорили у радянській воєнній теорії як елемент протидії НАТО", - військовий експерт

"Сьогодні вночі 6 червня окупаційні війська РФ здійснили підрив греблі Каховської ГЕС, що є черговим порушенням росіянами Женевської конвенції введення бойових дій. Нині це один з найбільших воєнних злочинів РФ. Про ризики того, що вороги зможуть піти на такий крок наша розвідка говорила ще восени минулого року. Проте були сподівання, що противник на це не зважиться. Хоча б тому, що вода з Каховського сховища надходить через Південнокримський канал до поки що окупованого Криму. Але окупанти вкотре вдалися до терору, і це було ними сплановано", - пише військовий оглядач Сергій Згурець у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Згадаємо, що місяць тому росіяни відвели свої війська й техніку на лівобережжя Херсонщини, углиб території, й навіть полишили підготовлені лінії оборони. Тобто вони готувалися, а зараз ці окопи будуть підтоплені. Також у квітні-травні рівень води у водосховищі за Каховською дамбою був на історичному максимумі до того, як її зруйнували. Тобто Росія, яка контролювала шлюзи на східному березі ГЕС, навмисно підняла воду, щоб максимально збільшити руйнування. Відповідно, це був спланований акт. Підрив здійснили російські військові, попередньо заклавши вибухівку. Саме вони контролювали усі споруди ГЕС. Звісно, що наказ на підрив був сформульований на найвищому військово-політичному рівні країни - агресорки.

Яка логіка дій й наслідки? Як на мене, то тут є російська матрьошка, де всередині одразу кілька складових. По-перше, Росія розуміє, що не утримає території в ході наступу ЗСУ, тому вдається до максимальних збитків, яких вона може завдати Україні. Як наслідок - тактика випаленої й затопленої землі. Також тут і традиційне вороже залякування, бо ця масштабна техногенна катастрофа тісно повʼязана з загрозою і для Запорізької АЕС. Таким чином у гібридний спосіб Росія створює загрозу для нової ядерної катастрофи.

Подібні терористичні дії, як підрив дамби, не вперше в історії РФ. Такі дії були та під час Другої світової війни, коли у серпні 1941 року чекісти, що охороняли ДніпроГЕС, вивели з ладу обладнання станції й також підірвали греблю.

Василь Павлов, керівник експертної групи з питань внутрішніх комунікацій Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій МОУ, військовий історик, зазначив, що підрив гребель та руйнування гідроспоруд не є чимось дивним у світовій історії воїн XX сторіччя. Таке дійсно робили радянські війська на території України у 1941 році. Так само це було зроблено нацистськими окупаційними військами, які відступали у 1943 році та підірвали греблю ДніпроГЕС. І при обороні Києва у 1941 році було підірвано греблю на річці Ірпінь. І ЗСУ, утворюючи кільце захисту Києва, підірвали греблю на р.Ірпінь у 2022 році. Тобто слід розуміти, що те, що для нас здається злочином, з іншого боку виглядає абсолютно розумним елементом протидії наступу. Тому, підбираючи історичну аналогію, треба діяти дуже обережно, аби не потрапити у власну пастку.

Павлов зауважив, що сьогоднішня потужна нічна атака Києва скоріше за все мала на меті не тільки залякати киян, а завдати можливого удару по Київській ГЕС. Якби росіянам вдалося одночасно, бо удари були синхронізовані у часі, обвалити дві греблі, то тоді б утворилася та сама хвиля каскадів, про яку так багато говорили у радянській воєнній теорії як елемент протидії НАТО. Тобто руйнація всього каскаду ГЕС, створення неподоланної смуги забрудненої території, мала стати запорукою не просування на лівий берег річки Дніпро. Відповідно, всі елементи треба розглядати у комплексі.

Експерт вважає, що факт підриву греблі – це вплив на світове товариство, щоб вони змусили нас щось зробити, як кажуть, такий собі примус до миру. Але ні Україна, ні українське військове керівництво, ні світова спільнота на це не поведеться, бо такі дії РФ є тероризмом та шантажем.

Військовий історик підкреслив, що ситуація на ЗАЕС – інша паралель цих подій. Якщо здійснюється такий акт із Запорізькою АЕС, то це буде свідоцтвом того, що ця територія ворогу не потрібна. Тому, можлива загроза ЗАЕС, зневоднення Криму, руйнування іригаційних систем півдня України, залишення того самого Бердянську без води – це свідчення того, що ця територія росіянам не потрібна. Тобто вони не можуть її втримати, тому залишають її по класичній тактиці випаленої землі, щоб відкинути Україну у часі та розвитку. Можливо, це і є одна зі стратегій РФ: якщо не вдалося захопити Україну, то зробити її територію непридатною або важко придатною для життя. Скоріше це визнання з боку росіян не можливості втримати ці території й перехід до можливого відступу, тому ми повинні бути морально готовими, що противник відступаючи, буде нищити все.

Підсумовуючи військового історика, зазначу, що з точки зору військового сенсу можемо припустити, що Росія боялася можливого перекидання частин ЗСУ з правого берега на лівий у ході масштабного наступу шляхом форсування Дніпра або з використанням дамби Нової Каховки. Нагадаю, що лівобережжя Херсонщини протяжністю десь 230 км утримує російське угруповання "Дніпро". Там є низка механізованих бригад, і артпідрозділів, і сил спецоперацій. Можливо ворог сподівається, що розлив Дніпра убезпечить їх від загрози української атаки, тому може спробувати перекинути частину своїх сил на запорізьку ділянку, де ворог накопав кілометри траншей".