Якщо дивитися через призму "водної" логіки, то у Кремля є мотив захопити південну третину Харківської області й увесь лівий берег Дніпропетровської, - військовий аналітик

"Вода й Аляска. Один із прийомів, які використовують росіяни, – раціоналізація своїх злочинів. Що потребує зустрічних акцентів", - пише військовий аналітик Олексій Копитько на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Дивимося на прикладі води.

1. Росіяни вторглися на Донбас, знищили комунальну інфраструктуру, зруйнували систему водовідведення шахт, знищили обладнання, труби й русло каналу "Донець-Донбас", висмоктали всі резервні ємності (водосховища).

Прямим наслідком цього стало різке погіршення ситуації з водою на окупованій частині Донецької області, зокрема в самому Донецьку, який перетворюється на клоаку.

Попри деградацію промисловості й утечу населення, дефіцит води зростає. Москва намагалася частково розв'язати цю проблему за допомогою будівництва водоводу "Дон-Донбас". Але щось пішло не так. Одну нитку водоводу з двох просто вкрали.

Зараз у Донецьку масово продають воду у пляшках, яку виробляють чиї треба заводи. Словом, у місті, яке зовсім нещодавно приймало матчі Євро й Ліги чемпіонів, концерти топрівня, у деталях реалізовано сюжет фільму "Божевільний Макс".

Звісно, роспропаганда звинувачує в тому, що сталося, Україну. Не Путіна ж? І просуває тезу: щоб реанімувати систему водозабезпечення Донецької області, треба захопити Слов'янськ і джерело каналу "Донець-Донбас" поблизу Райгородка. Тоді швиденько все відновлять і життя налагодиться!

Росіяни в реал-політичних розмовах із закордонними партнерами точно використовують аргумент води й "гуманітарної кризи". Мовляв, нам потрібно ще зовсім трішки території, і тоді можливий діалог.

По-перше, нічого не налагодиться. Паралельно з реанімацією каналу, насосних станцій, потрібні величезні інвестиції в комунальну сферу, консервацію вбитих шахт тощо. Чого точно не буде.

По-друге, цей канал не працює сам собою. Для підтримки рівня води в Сіверському Донці з метою забезпечення потреб Донбасу було збудовано канал "Дніпро-Сіверський Донець", до інфраструктури якого належать два великі водосховища в Харківській області – Краснопавлівське й Орільське. А частина водотоку відбувається практично на межі Дніпропетровської й Полтавської областей.

Тобто для гарантованого подавання води потрібно контролювати весь цей шлях. Що підводить до закономірного запитання.

Якщо дивитися через призму "водної" логіки, яка мотивація у Кремля зупинятися й не намагатися захопити південну третину Харківської області й увесь лівий берег Дніпропетровської?

Жодної. Слов'янська їм чисто технічно не вистачить.

Отже, сприйняття "водної" логіки Кремля – це пряме підбурювання до продовження війни й територіальних захоплень.

Якщо партнери не хочуть затягування війни на роки, жодні аргументи "заради води" навіть слухати не мають.

2. Одночасно існує проблема води у Криму й на окупованій частині Херсонської області (Запорізької трохи меншою мірою).

Дамбу росіяни підірвали. Канали знищили. Теоретично подати воду з Дніпра до Криму без дамби за допомогою насосних станцій, щоб далі вона самопливом йшла до півострова, а там знову насоси і труби, – дуже дорого й проблемно через недостатній об'єм води у Дніпрі. Дамба – це роки.

Зростання населення у Криму й хижацьке використання підземних водних ресурсів створили каскад проблем, яких не вирішити просто грошима й технологіями – знадобиться дуже багато часу. Учені прогнозують кілька посушливих років, що ще більше погіршить ситуацію...

Отже. Жодних чарівних рішень водних проблем немає. Провина – виключно на росіянах. Навіть у кращому разі – це роки й величезні гроші.

Потрібною умовою для теоретичного старту роботи із цими проблемами є стабільний мир і всебічне залучення України. Чого навіть теоретично не буде без надійних механізмів запобігання агресії. Тобто – зброї й військових союзів.

Тобто, хто одразу не відкидає "водних" претензій РФ, фактично – за передання під контроль Москви половини Лівобережної України. Після чого неминуче будуть інші претензії. І знову війна. Тому жодна раціоналізація агресії в принципі неприпустима".