"Вчора був час та бажання передивитись американський фільм "Спіймай мене, якщо зможеш". У фільмі підліток, батько якого був по суті шахраєм у справах з податковою, а мати зраджувала того з іншим - ця дитина виявилася непотрібною їм, батькам. Приклад батька підсвідомо зробив героя таким самим шахраєм, хоча й більшого масштабу. А мати вийшла заміж вдруге, народила дитину, і перша дитина якось відійшла на другий план", - пише харківська блогерка Олена Кудренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"Історія побудована на реальній, і герой, відсидівши в тюрмі,
почав співпрацювати з ФБР з пошуку таких самих шахраїв. Прожив довге, досить спокійне потім життя, мав трьох синів, був одним з найкращих спеціалістів з розробки захисту банківських чеків. Банки замовляли йому розробку захисту та платили мільйони доларів. Про це кажуть рядки на екрані в кінці фільму.
А тепер тема, яка обговорюється останніми днями щодо скорочення предметів у наших школах. Як це може бути пов'язане?
На мою думку, вчитель не повинен займатися нашими дітьми в тій самій мірі, в якій це повинні робити ми. У вчителя є обмежений час уроку, обов'язок донести/зачитати/пояснити предмет за його програмою. Але якщо ваша (моя, твоя) дитина виросла невмотивованою, лінивою, незацікавленою - то можна шукати недоліки в нашій системі освіти (не сперечаюсь), у конкретному вчителі (прикладів немало). Але ж зрозуміти, що цікаво вашій дитині, вчасно виявити, до чого в неї є мотивація та здібності - це задача батьків. Не чужої людини, яка опікується викладанням предмету і озирається на бюрократію, правила школи, районо, директора, рівень зарплати, свій вік і бажання опановувати реформу освіти (багато вчителів похилого віку не хочуть або не можуть, і це видно й чутно)...
Якщо ваша дитина вивчає безліч предметів, а ви не знаєте, що їй цікаво найбільше, або не цікаво і чому - то ви не знаєте свою дитину. Не вчитель - а ви. Я буду захищати таку свою думку, бо сама росла як, вибачте, бур'ян, самотужки шукаючи своє місце на цій землі. Золота медалістка не завдяки, а всупереч, як -то кажуть. Мої батьки в пострадянські часи мене по суті не знали, через складнощі в житті, роботі, побуті після розвалу совка. Зараз інформації вдосталь, можливостей безліч, було би бажання у батьків займатися своєю дитиною - а не мовчки віддавати дитину на виховання школі.
Школі, якій часто не вистачає часу на вашу дитину. Бо школа - це не про виявлення індивідуальності, це не про належну увагу до особливостей, це не про незалежність мислення, не про виховання Особистості - це про встигання вчителем вичитати програму, як це від нього потребує система. Вчасно здати звіти, зібрати з батьків на ремонт, як того вимагає керівництво, та рахувати копійки, заходячи в магазин.
Школа повинна бути не про кількість предметів, а про їх якість. Якщо я в пострадянські часи вийшла зі школи з чесною "золотою" медаллю, але без розуміння свого місця в цьому житті, без підприємницьких знань, без політичної грамотності, без вміння долати перешкоди (гаразд, це вмію, але не школа тому мене навчила) - то зрештою кількість вивчених предметів не робила тоді з дитини ні успішних, ні вмотивованих, ні незалежних, ні критичних до влади, історії тощо.
Ми не стали жити краще за американців та європейців, бо важлива не кількість, а якість. Саме про якість повинні тут в сомережах кричати, а не про кількість. Питати: а як це позначиться на якості? А чи буде через це більше уваги до моєї дитини? А що буде зроблено на противагу? Бо якщо звільниться час, то на що він буде витрачений? На практичні кейси? На розбір прикладів побудови своєї справи? На дебати? На індивідуальний підхід?
Якщо з 20 предметів мене ніщо не навчить бути такою ж прогресивною, успішною, нестандартно мислячою, як громадяни успішних розвинених країн - то мій час витрачений дарма.
А як відомо, час - те, що коштує дорого. Поки Америка будувала бізнеси та робочі місця, поки європейці будували автомобілі, товари високої якості, медицину... - як мінімум росіяни та білоруси ставали рабами. Зате можуть згадати якісь формули чи правила. Коли у тебе є і знання, і досягнення - це чудово. Коли у тебе є лише знання без здатності стати розвиненою, успішною людиною - залишається лише пхати на сцену Задорнова, який розкаже, які ж тупі ... (і далі за списком). Вони тупі, а в тебе "самая лучшая сістема образованія".
Тому кількість не означає якість, а якість - це головне, що повинно нас турбувати. Якщо, звісно, наші діти нас цікавлять".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
Військові КНДР вже перебувають в окупованому Маріуполі та на захоплених росіянами територіях Харківської області. Про це повідомляє CNN із посиланням на джерело в СБУ, передають Патріоти України. За словами співрозмовника, до Маріуполя прибули "технічн...
"Друзі мої, маю багато запитань щодо крайнього ворожого удару по Дніпру балістичною ракетою середньої дальності. Відповідаю: головне – не панікувати, а далі кожен на своєму місці боротися за Україну", - пише лідер українських добровольців Дмитро Ярош н...
Приєднуйтесь
