"Позачергова сесія Верховної Ради продемонструвала, що в політичному житті країни починається період ситуативних коаліцій. Президент по суті більше не має більшості в парламенті. Для ухвалення принципових рішень він може спиратися на два варіанти ситуативних коаліцій. До 30 березня такою ситуативної коаліцією була коаліція частини депутатів від партії "Слуги народу" із ОПЗЖ і депутатськими групами, орієнтованими на Ігоря Коломойського. Із 30 березня окреслилася можливість коаліції частини депутатів від "Слуги народу" із фракціями "Європейської солідарності" та "Голосу", - пише оглядач Віталій Портников у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Це – найлогічніша коаліція в умовах, що склалися. Зеленський очікувано прийшов до ситуації, коли він повинен вибирати між союзом із олігархами та порятунком країни. Порятунок країни можливий лише в ситуації тісної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та готовності прислухатися до рекомендацій Заходу. Ані Росія, яка й сама починає переживати важку економічну кризу, ані олігархи, які досі не здатні усвідомити масштаби виклику, Україну не врятують і Зеленському не допоможуть.

Коломойський дотепер заклопотаний поверненням "Привату", ніби й не розуміє, що зараз узагалі не час думати про перспективи банківської системи. Депутати від ОПЗЖ продовжують повторювати завчені слова про "діалог", ніби не помічають, що Москва наглухо закрила лінію розмежування на Донбасі й жодного діалогу більше не потребує. До того ж Коломойський, який об'єктивно зацікавлений у збереженні коаліції Зеленського з ОПЗЖ і своїми депутатами, водночас бореться з Єрмаком і таким чином знищує можливості діалогу з Козаком. Це саме той випадок, коли фінансові інтереси заважають політичній програмі – але в Коломойського так не вперше.

У цій ситуації єдиним виходом для Зеленського – навіть не з позицій вирішення нагальних завдань, а з позицій елементарного виживання – виявляється коаліція з українськими державниками й патріотами. Це і є національна єдність – тому що ті, хто опиняється за рамками цієї коаліції, просто не цікавляться національними інтересами цієї країни, стурбовані тільки грошима, владою й, у випадку з ОПЗЖ, національними інтересами Кремля.

Тому якщо Зеленський хоче врятуватися й урятувати країну, він усе більше дрейфуватиме в бік державників і професіоналів, у бік Порошенка й Вакарчука. Навіть якщо частина його електорату продовжуватиме перебувати в полоні пропагандистських агіток минулих років, навіть якщо із владою почнуть боротися олігархічні телеканали. Зеленському доведеться ігнорувати й дурість потенційних виборців, і нападки недавніх покровителів.

Тому що його вибір – і вибір України – це вже не вибір між державним будівництвом і "хорошими хлопцями" із серіалу, між патріотизмом і байдужістю, між професіоналізмом і дилетантством. І навіть не вибір між Україною і Малоросією. Це вибір між життям і смертю".