Яку шкоду роблять "хороші" росіяни на Заході, - Олена Білозерська

"Припустимо, ви стали свідком того, як зі страшним скандалом розлучається подружжя. Вони не можуть поділити майно і дітей; вони публічно звинувачують один одного в найтяжчих гріхах і найпідліших вчинках; вони наговорюють дітям, родичам і знайомим один на одного; вони виставляють один одного мало не вселенським злом. Дійшло вже й до мордобою, в який були втягнуті й родичі", - пише блогерка та військова-доброволець Олена Білозерська на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"А ви дивитесь на них і думаєте: мабуть, ці двоє не такі вже й погані люди, просто в них образа і гнів говорять. Зрештою, колись вони кохали один одного. В них спільні діти і спільне минуле. Їм би приборкати свої емоції, і якщо не помиритись, то хоча б сісти за стіл переговорів, домовитись і розійтися цивілізовано.

А якщо один з них – ваш діловий партнер, то думка про те, що «всьо не так однозначно», стає просто-таки нав'язливою.

Тепер припустимо, що ви стали свідком нападу на людину маніяка-вбивці. Жертва слабша, але щосили чинить опір. Зовсім інша картина, чи не так? Ви кличете на поміч, телефонуєте в поліцію, можливо, навіть особисто кидаєтесь на допомогу – коротше, робите все від вас залежне для знешкодження небезпечного злочинця. Хоча б тому, що завтра він може напасти на вас чи вашу дитину.

Здогадались, про що мова? Про те, як за кордоном сприймають російсько-українську війну. Деякі по другому варіанту, але деякі – й по першому.

Оті, хто сприймають її як скандальне розлучення, закликають до миру, перемовин і панельних дискусій за участі «хороших русскіх». (Спойлер: «хороших» не існує, є корисні для нас). Чим погані «хороші»? Тим, що вони ніколи не визнають відповідальності росіян за все, що вони накоїли, звинувачуючи в цьому виключно російську владу. Чим вони корисні? Тим, що хоча й млявенько, але хоч якось розхитують російську владу і громадську думку.

Водночас вони створюють на Заході хибне враження, що «не всі росіяни погані» і «з ними можна розмовляти». І не факт, що якщо ми заявимо, що не приїдемо на певний захід, поки отих «хороших» звідти не приберуть – вибір організаторів заходу буде на нашу користь. Бо ми ж «необ'єктивні», в нас «гнів говорить». А ті, бач, правильні, компромісу шукають.

Все це дуже сумно, якщо чесно. Але треба лупати сю скалу. Треба розмовляти – не з росіянами, ясна річ. Спокійно і виважено, маючи на руках докази їхніх злочинів, в жодному разі не використовуючи неперевірену інфу, яку можна спростувати.

Потрібна когорта спікерів, до якої обов'язково мають входити люди, приємні західному оку і вуху – жінки з довоєнним немілітарним беграундом, представники ЛГБТ+, просто люди ліберальних поглядів. З розумом і витримкою, з умінням говорити. Зі здатністю пояснити дохідливо, чому компроміс з маніяком – не варіант. І так потроху, потроху – вода камінь точить".