Яким невдовзі стане новий коридор курсу

Історія, яка нічого не навчила

Підприємливі громадяни скуповують валюту «на всі» в одному банку й несуть її до каси іншого, щоб заробити на різниці курсів сотні доларів. І так щодня. Непоганий профіт для особистого бюджету.

Таким чином, продовжується розігрів готівкового валютного ринку. Чимало людей очікує на девальвацію гривні — вони вважають долар аномально дешевим. Як наслідок, добрячі заробітки перекупників.

Натомість НБУ спромігся лише повторити свою стару стратегію — витрачати резерви на інтервенції.

Проте заливати ринок валютою заради підтримання поточного курсу — це як гасити пожежу шампанським: дорого, ефектно, але марно.

Можливо, замість цього в певні періоди регулятору варто було б приборкати свою інтервенційну щедрість. М'яке природне просідання курсу позбавило б періодів шоку, адже ринок завжди заздалегідь відчуває неминучість стрибка.

Така проста монетарна гнучкість — це чистий виграш для збереження золотовалютних резервів, наповнення бюджету і міцної гривні.

50 доларів за годину

Масовий інтерес до банківських віконець та електронних терміналів має цілком конкретне економічне підґрунтя. Адже є дві категорії шукачів долара. Перші — це ті, хто вважає, що гривню, як «гарячу картоплину», не варто тримати в руках надто довго.

Другі ж вирішили багаторазово прокрутити валютне коло. 50 доларів за годину — це не прайс на робочу силу в Сполучених Штатах. Це коли за справу беруться тисячі спритних рук, і ЗВР перетворюються на преміальний фонд для найспритніших, забезпечуючи їм стабільний заробіток.

Також це прямий наслідок множинності курсів. Який своєю чергою став результатом захисту курсів, у які ринок просто не вірить.

Три роки тому, після переходу на стратегію керованої гнучкості, множинність курсів уже породжувала подібний легкий заробіток. Схема проста, як двері: придбав валюту онлайн, отримав готівку в касі банку і чимдуж — на «чорний» ринок.

Утім, нинішні декорації дещо відрізняються. Каси в ті часи були забиті безлімітною валютною готівкою. Спред множинності досягав однієї гривні. Якщо підключити картки кількох членів родини, можна було поповнити особисті фінанси на кілька тисяч доларів або євро щомісяця.

Сьогодні ж маржа між офіційним і неофіційним ринками не така значна — максимум 50 копійок чистого профіту з одного долара. Та й валюти вже не бездонна бочка. Однак свої 100–200 дол. чистого прибутку на день кмітливим клієнтам банку здобути не проблема.

Поки Нацбанк тримає оборону в касах відділень банків, реальна курсова динаміка вже обрала власний навігаційний маршрут.

Прискорене спалювання резервів вагомих наслідків не забезпечило: населення та бізнес активно доларизуються, скидаючи гривню, поки курс регулятора залишається відносно низьким. А ділки «чорного» ринку відкорковують шампанське, бо:

• щедрі інтервенції НБУ на міжбанку тимчасово збили офіційний безнал нижче позначки 45,50 грн/дол.;
• маржа в одну гривню між купівлею 46 грн/дол. і продажем 47 грн/дол. на тіньовому ринку стала буденністю;
• на дрібному гурті «міняйла» готові придбати валюту по 46,35 грн, але на продаж чекати знижок не варто — кешу банально не вистачає.

Щоправда, у системних банках на табло продажів ще подеколи майорять привабливі 45,80 грн за долар. Справді, офіційний курс виглядає гарно. Шкода, що його не завжди можна покласти в гаманець.

Валютні апетити, помножені на чотири

Нацбанк збільшив ліміт купівлі валюти онлайн на картковий рахунок із 50 до 200 тис. грн на місяць. Це сталося в серпні поточного року. Можливо, саме цей потрібний, але передчасний крок став одним із потужних стартерів валютоманії.

З червня регулятору довелося збільшити розміри щомісячних валютних інтервенцій на підтримку стабільності гривні майже вдвічі, до 5–6 млрд дол. США.

Тепер придбати долар по 45+ — завдання із зірочкою. Перехід до нової психологічної межі відбувся неприємно непомітно. Сьогодні ринок вважає пільговим усе, що нижче 46,00. На «чорному» ринку за кусючим курсом 47,00 грн/дол. хоч тонна валюти — не проблема. Однак долари за низьким курсом у банках — це справжній квест.

Доступність дешевої валюти нині вимірюється не курсом на табло, а витримкою в чергах. Похід до банківського відділення за дешевим доларом змусить надовго відкласти роботу та побутові справи.

Сигнал від консерваторів

Поведінка найбільш консервативних системних банків з іноземним капіталом — це найточніший барометр справжнього стану ринку. Якщо на початку року вони зверхньо ігнорували дрібного клієнта, то ближче до осені на ринку почалася справжня спека:

• підтягування тримісячних гривневих ставок із 5 до середньоринкових 12–15% (у 2,5 разу) свідчить про те, що утримувати гривню без реальної премії за ризик більше не вдається навіть найнадійнішим брендовим вивіскам;
• зростання валютних ставок утричі — до 1,5% (на початку року — 0,5%) у доларі та 0,6% (на початку року — 0,2%) у євро — з одночасним зняттям порогових лімітів для дрібних вкладників демонструє, що банківська система тепер намагається не ігнорувати жодного чека;
• малі та середні банки змушені грати ще жорсткіше, перетворюючи боротьбу за ресурс на відверте змагання відсоткових ставок.

Зняття порогових лімітів — це не лояльність до вкладника, а фінансова самооборона: коли система відчуває потребу у валюті, статус клієнта більше не має значення.

Головний діагноз — коли навіть західні фінансові гіганти відмовляються від комфортного спреду й розкривають ворота для дрібного вкладника. Це означає, що макроекономічний фундамент тріщить, а за утримання ресурсів доводиться платити справедливу ціну.

Координати девальвації

Валютний ринок визначається не деклараціями, а балансом двох протилежних сил.

Платформа стабільності:

• 49,1 млрд дол. ЗВР (на 1 листопада);
• транші макрофінансової допомоги зарубіжних партнерів;
• гривневі інструменти прибутку: виплати та висока дохідність у національній валюті, які пригальмовують втечу капіталу в долар.

Драйвери тиску на баланс:

• безмежний імпорт;
• відсутність експорту, шо стискає валютні надходження;
• фіскальний прес: спіраль видатків на оборону й соціалку за стагнації економіки;
• неідентифіковані розриви: невизначеність і «білі» плями в фінансуванні на 2027 рік.

Намагання втримати застарілі курсові рамки — це спроба лікувати горло морозивом. Ринок неминуче заходить у новий коридор, де підлогою є 46,0 грн/дол., а стелею — 47,0 грн/дол.

Фіксація курсу на рівні 46,0 грн/дол. коштуватиме Нацбанку значно менше, ніж поточні виснажливі інтервенції.

Утім, 47,0 грн/дол. — це не фініш, а лише проміжна зупинка. Динаміка залежить від того, що станеться раніше — нові пакети зовнішньої допомоги чи чергові форс-мажори в економіці. Що довше регулятор імітує реальність курсу в районі 45 задля видимості статус-кво, то потужнішим буде наступний стрибок і то ширшим стане новий коридор. Зрештою, підсумковий чек за цю ілюзію прилетить кожному.

***

У банках випадковий клієнт ще може вихопити обмежену норму дешевої валюти — якщо пощастить. Обмінні ж пункти просто накопичують зелену готівку. А куди вона прямує далі — здогадатися неважко: на «чорному» ринку чи в тіньовому секторі мішок доларів охоче придбають за будь-якою ціною та без зайвих запитань.

Цей спектакль триватиме доти, доки банківський сектор нарешті не підніме курсів продажу хоча б до рівнів, наближених до реалій небанківських кас.

Сподіваємося, лише в такій зв'язці банківський сектор зможе переграти «чорний» ринок, а долар спокійно й без вимушених вистав увійде у свій новий коридор.

Шкода лише, що станеться це запізно. Ціна затримки для золотовалютних резервів і бюджету виявиться надто високою. І кожен наступний день зволікання з переходом до реалістичних стратегій лише примножує ці втрати.

Джерело