Якими є реальні підсумки переговорів у Берліні, - командир полку "Ахіллес"

"У Берліні завершився багатогодинний раунд переговорів Зеленського з американською делегацією за участі європейських лідерів, представників ЄС і НАТО. В інформаційному просторі цю зустріч поспішили охрестити «мирними переговорами». Але тут варто зупинитися й поставити просте, майже незручне запитання: а з ким саме Україна веде війну?" - пише командир полку безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Не зі Сполученими Штатами. Не з Європейським Союзом. Україна воює з Росією. Саме тому говорити про «мирні переговори» — це свідоме спрощення. Насправді, в Берліні йшлося про іншу серйозну річ — про спробу сконструювати нову модель європейської безпеки, яка має запрацювати колись — після «припинення вогню».

Підбиваючи підсумки зустрічі, Верховний Головнокомандувач зазначив: «Партнери чують Україну і готові шукати рішення, які зроблять мир гідним, а безпеку — гарантованою». За цією дипломатичною формулою ховається головне: Україна більше не погоджується на абстрактні обіцянки. Йдеться про конкретні документи, конкретні зобов’язання і, головне, конкретні механізми.

Перший блок — гарантії безпеки. За словами президента України, досягнуто домовленостей зі США та європейськими партнерами щодо гарантій у дусі п’ятої статті статуту НАТО. Не символічних, не консультативних, а таких, що передбачають колективну оборону. Принципово важливо й те, що ці гарантії мають пройти через голосування в Конгресі США. Бо наш історичний досвід підказує: папери без юридичних механізмів відповідальності не захищають від агресора.

Європейські лідери у спільній заяві пішли ще на один важливий крок — йдеться про можливе розгортання в Україні багатонаціональних сил. Фактично — про військову присутність країн «Коаліції рішучих», до якої входять понад три десятки держав, а координуючу роль відіграють Франція і Велика Британія.

Другий блок — гроші. Відновлення України, спеціальний фонд на десятки мільярдів доларів. Не як жест доброї волі, а як інвестиція в стабільність на континенті. «Українці мають хотіти жити в Україні й мати для цього можливості», — наголосив наш президент. Попереду — економічне обґрунтування обсягу інвестицій та й взагалі доопрацювання документів. А далі - зустріч Володимира Зеленського з Дональдом Трампом.

Західні медіа вже поспішили оголосити: «90% суперечностей між Україною і Росією вирішено». Це звучить клікбейтно, але не має нічого спільного з реальністю. Бо мета Росії залишається незмінною. У довгостроковій перспективі — знищення української державності. У короткостроковій — окупація Донбасу. Позиція Києва залишається жорсткою і недвозначною: жодного визнання окупації — ні де-юре, ні де-факто.

Коли помічник Путіна Юрій Ушаков цинічно заявляє, що Донбас Росія отримає «або переговорами, або війною», стає очевидно: мова не про мир, а про шантаж. Тоді виникає ключове запитання — чи можливе припинення вогню при такому підході?

Відповідь залежить лише від одного: від рівня виснаження Росії. Поки вона здатна підтримувати напіврозбиту військову машину, війна триватиме під акомпанемент «мирних» розмов. Але коли ресурс вичерпається — а ми цей момент наближаємо — тоді й почнуть працювати ті механізми, які обговорювалися в Берліні.

А доти фронт залишатиметься гарячим. Ворог прагне захопити якомога більше територій, щоб мати можливість торгуватися з позиції сили. Тому ми не чекаємо швидкого миру. Ми готуємося до тривалого випробування. За нашими плечима — майже чотири роки великої війни. Ми вистояли і ми готові йти далі — без ілюзій, без самообману, але з чітким розумінням: історія і правда на нашому боці. Слава Україні!".