"Є причина, яка дозволяє все л*йно в наших універах. І лапання студенток (та й студентів), і "поляни", і знущання, і хабарі, і просто побутове хамство", - журналіст

"Наші навчальні заклади дуже часто стають місцями, де невдахи тамують власні комплекси, знущаючись з тих, хто від них залежить. Соціальні. Поведінкові. Сексуальні", - пише журналіст та громадський діяч Віктор Трегубов на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Випадки, коли в наших вишах працюють люди, які є справді успішними як науковці чи практики, не такі й часті. Набагато частіше там тусять люди, які не мають статусу поза власне викладацькою сферою. Помножте на невелику зарплатню (при великих можливостях для корупції) - і матимемо добре сформований гадюшник, де знущання зі студентів є єдиним способом відчути власну вищість та значущість. Якщо викладач добре себе поставив в цьому гадюшнику, він не відповідає ні за що, поки зовсім сильно не "погорить".

Як наслідок, під час мого першого навчання в київському Інституті журналістики до кількох викладачів хотілося запросити психіатра з санітарами, до кількох — ще не чинне тоді НАБУ, а ще до кількох — нарколога. Під час другого навчання на філософському в Чернівецькому універі такий, на щастя, був лише один, і проблеми там радше мали віковий характер. На нещастя, він таки став причиною, з якої я не отримав червоного диплома при середньому балі 4,9. Оця влада і безвідповідальність, оце існування як закрита каста — ключове, що дозволяє все лайно в наших універах.

І лапання студенток (та й студентів), і “поляни” з древлянами, і знущання, і хабарі, і просто суто побутове хамство, і "нарізання" в програми десятків непотрібних предметів замість трьох потрібних, бо ж Василь Серафимович хоче викладати авторську дисципліну історії феноменології керамічного виробництва на Чернигівщині в контексті ноосферного осягнення українського топосу.

І щоб це побороти — треба просто викрити цю систему повністю.

P.S. Час від часу нагадую, що найчеснішою освітою в моєму житті була богословська. Просто тому, що вона корпоративна, і там викладач відчуває не тільки етичну, а й дуже практичну відповідальність за результат.