"Єдина ділянка, на якій ворог продовжує просуватися, - це Покровськ", - військовий аналітик Дикий

Ветеран російсько-української війни, екскомандир роти батальйону Айдар Євген Дикий в інтерв'ю Radio NV аналізує ситуацію на різних ділянках фронту, прогнозує песимістичний розвиток подій на покровському напрямку і прогнозує битву, яка може стати однією з фінальних, передають Патріоти України.

— Якою є ваша оцінка ситуації на фронті. Напевно, як мінімум на покровському напрямку про стабілізацію не доводиться говорити, правда?

— Якщо тільки цинічно не жартувати щодо того, що там стабільно дуже погано. Якщо без цього, то про стабілізацію, як про зупинення просування ворога, там не можна говорити.

Але, до речі, дуже важливі нюанси. Ви говорите «щонайменше на покровській ділянці». Річ у тім, що єдина ділянка, на якій ворог продовжує просуватися, — це Покровськ. Одразу зовсім різна розстановка акцентів. Так, на покровській ділянці справи реально погані, але це не щонайменше на покровській, а саме на покровській справи дуже погані.

Уже навіть на сусідніх — часовоярській і торецькій — набагато ближче до цього формулювання (яке я не люблю, але воно вже прижилося) про стабільність. Так, там стабільно жорстко рубаються за кожен метр. Просування ворога там якщо і є, то вкрай повільне.

А на інших ділянках фронту або немає просування, або є наше просування, як, наприклад, на лиманській ділянці, де останнім часом 3-я ОШБр зробила кілька таких… Так, не якихось глибинних проривів під Ростов або Луганськ, але там на кілометр посунули, там — на два. А нагадаю, що в масштабі нашої війни кілометр-два — це багато.

Тільки чомусь, коли ворог просувається на кілометр-два в бік Покровська, це одразу в нашому медіапросторі, особливо в соцмережах, сприймається ледь не як катастрофа: «А-а, ворог ще на два кілометри просунувся в бік Покровська». А коли 3-я ОШБр на два кілометри просувається на Луганщині, — «подумаєш, 3-я ОШБр свою роботу робить».

Тому вести розмову про ситуацію на фронті [неможливо] без [обговорення] інформаційного супроводу. Воно настільки вже тісно переплелося, що обговорювати одне без іншого не доводиться.

У нас ситуація на реальному і на уявному фронті - в головах кожного з нас — дуже сильно відрізняються. І таке враження, що в нас паралельно йдуть дві різні не війни — це одна війна (або за виживання нас, або за ліквідацію), але в тій війні паралельно відбуваються декілька військових кампаній.

Воєнна кампанія на землі — це одна історія. А за наші з вами мізки в цей же час ведеться не менш потужна [інформаційна] ворожа кампанія. І при тому кампанія війни за наші мізки поки значно успішніша, ніж успіхи російської армії на полі. І мені здається, що, дійсно, назріла розмова про це і про все з цим пов’язане.

Ситуація на полі наступна. Курський фронт — ми продовжуємо розширювати контрольовану територію, просуватися там. Вже абсолютно очевидно, що, можливо, навіть сьогодні, а якщо ні - за день-два, під наш контроль перейде ще майже така ж за площею територія — по південний берег річки Сейм. Чи вона перейде разом із бонусом у кілька тисяч полонених, чи все ж їм дадуть команду останніми понтонами, кидаючи техніку, але тікати, — цього ми не знаємо, це питання до російського командування.