Кінець численної, але застарілої артилерії: Експерти про перебіг контрбатарейної боротьби ЗСУ проти морально та фізично підупалих гармат російських окупантів

На думку полковника Томаша Лисецького, досвід бойових дій в Україні показує, що народжується нова артилерія — нечисленна, мобільна, розосереджена, далекобійна, з високоточними боєприпасами, яка веде точковий вогонь.

На сьогодні українські артилеристи успішно ведуть контрбатарейну боротьбу, використовуючи західні зразки гармат. У цьому полюванні перемелюють старі радянські артилерійські системи, що перебувають на озброєнні ЗС РФ, тож із кожним днем їх стає дедалі менше. Про те, який вигляд можуть мати через деякий час артилерійські дуелі на українських фронтах, розповів польський експерт полковник Томаш Лисецький в інтерв'ю Defence 24, опублікованому 30 липня.

На початку бесіди Лисецький зазначив, що українські бійці схвально відгукуються про німецькі САУ PzH 2000, про польські системи Krab, чи американські M109. Водночас іноді трапляються досить старі зразки знарядь, такі як, наприклад, італійські зразки САУ M109L, зняті з озброєння багато років тому.

"Хай там як, є і старіші гармати, наприклад, далекобійні 130-мм гармати М46, що поставляються Хорватією, які відмінно показали себе під Бахмутом", — зазначає експерт.

Однак важливішим є не тип гармати, а навички артилерійського розрахунку та кількість боєприпасів до тієї чи іншої системи. За словами Лисецького, українські бійці не відмовилися б і від радянських систем, якби їм запропонували 100 гармат із великим запасом боєприпасів.

Тим часом ефективність контрбатарейної боротьби українських бійців зумовлено різними чинниками:

• сучасні засоби розвідки та РЕБ;
• системи передачі даних у реальному часі;
• інформаційне забезпечення процесу управління артилерією;
• засоби ураження великої дальності;
• високоточні боєприпаси;
• тактика, що передбачає розосередження артилерійських засобів з можливістю їх централізації;
• відмінні командири артилерійських підрозділів.

Усе це в комплексі призводить до хороших результатів, але особливо Лисецький підкреслив ефективну логістику.

"Я дуже поважаю українських логістів за їхнє вміння працювати з сотнями артилерійських систем, кількома сотнями типів боєприпасів і ракет, тисячами запасних частин, паливно-мастильних матеріалів", — акцентував польський експерт.

Артилерійська війна майбутнього

З огляду на вищесказане, останнім часом можна спостерігати сплеск втрат серед російської артилерії, а також почастішання ударів по ворожих складах із боєприпасами. Це заслуга українських розвідників і операторів радіоелектронної боротьби, вважає Лисецький.

Окремо експерт розповів про проблеми з боєприпасами та зносу стволів, а також зміну тактики ведення контрбатарейної боротьби з урахуванням нових розвідувальних систем. У підсумку Лисецький підкреслив кілька моментів у контексті перспективи артилерійських дуелей:

1. Настає кінець численної, але застарілої артилерії. Народжується нова артилерія — нечисленна, але мобільна і розосереджена, далекобійна, з високоточними боєприпасами, що веде точковий вогонь.
2. Проблема зносу ствола і боєприпасів скоро покладе кінець життю української (а також пострадянської ствольної артилерії калібрів 122 і 152 мм, яка досі використовується в країнах НАТО). З іншого боку, через відсутність боєприпасів цих калібрів на світових ринках ніхто вже не купуватиме в Росії нічого, навіть найсучасніші гармати на кшталт "Мальва", "Магнолія" або "Коаліція".
3. Основною загрозою для артилерії стають розвідувальні безпілотники противника. Тому велику роль у цій битві відіграватиме захист бойового угруповання артилерійських підрозділів, включно з протиповітряною та протидронною обороною.
4. Скорострільність гармат втрачає своє значення, оскільки збільшує витрату боєприпасів, тоді як мобільність і точність зростають.
5. Сучасні високоточні боєприпаси можуть повернути на озброєння навіть ті вогневі засоби, які раніше вважалися неперспективними, наприклад, M109, FH-70, TRF-1, і навіть зробити їх дуже гарними системами.