Його цінували австрійські імператори і львівські митрополити: Лука Долинський - останній геній українського класичного іконопису, живописець, портретист, чиї твори досі тішать очі та душі мільйонів

Лука Долинський – живописець, портретист, іконописець та монументаліст, представник пізнього українського бароко, рококо та класицизму. Народившись на Київщині і пройшовши навчання у Києво-Могилянській академії, він волею долі провів решту життя в Австрійській імперії, ставши найвидатнішим майстром своєї справи на українських теренах Габсбурзької імперії, зазначають Патріоти України.

Дитинство і юність

Лука Долинський народився близько 1745 року в Білій Церкві на Київщині. Завдяки навчанню в Київській духовній академії його талант помітив київський греко-католицький митрополит Пилип Володкович, з яким Лука згодом поїхав до Львова у 1770 році.

За рекомендацією Львівської митрополії талановитого юнака зараховують на навчання до майстерні відомого львівського маляра Юрія Радиловського. У 1770-1771 роках разом з іншими учнями та малярами майстерні Долинський бере участь в оформленні інтер’єру собору святого Юра, створюючи кільканадцять композицій релігійного змісту: "Тайна вечеря", дві намісні ікони та зображення восьми апостолів.

Згодом Радиловського усувають від роботи, натомість Долинського відправляють до академії мистецтв у Відні, де він вивчає монументальне і станкове мистецтво. У Відні українець пише портрети імператриці Марії-Терезії та цісаря Йосифа ІІ і надсилає їх до Львова владиці Леву Шептицькому, щоб оздобити єпископську палату.

На початку серпня 1777 року Лука Долинський повертається до Львова з похвальною грамотою та почесним перснем від Марії-Терезії. За дорученням Львівської митрополії він одразу береться до роботи й продовжує оформлювати внутрішній простір собору святого Юра.

Період активної роботи

Як пише мистецтвознавець Ярослав Кравченко, 9 червня 1781 року маляр Лука Долинський укладає угоду з настоятелем собору святого Юра, львівським єпископом Петром Білянським, про написання чотирьох полотен для бічних вівтарів церкви — "Покрова", "Св. Миколай", "Апостоли Петро і Павло" та "Юрій Змієборець". Ці роботи приносять художникові загальне визнання. Під час перебування у Львові 1787 року цісар Йосиф II дарує йому перстень.

У 1784-1787 роках Лука Долинський оформлює інтер’єр та іконостас церкви святого Духа при греко-католицькій духовній семінарії.

З кінця 1770-х – початку 1790-х років художник активно працює у жанрі портретного малярства. Він створює образи митрополита Лева Шептицького, єпископа Петра Білянського, представників духовенства, а також відновлює портрети родини Корняктів, які тоді розташовувались на хорах Успенської церкви.

й

Ім’я Луки Долинського стає відомим далеко за межами Львова. У 1807 році майстер отримує офіційне замовлення на оформлення інтер’єру та іконостасу Успенського собору в Почаївській лаврі. Робота триває понад три роки. Інтер’єр собору, оформлений Долинським, зберігається до 1861 року. Первісний вигляд внутрішнього простору відомий сьогодні лише з акварельного малюнка Тараса Шевченка "Собор Почаївської лаври", який він виконав у 1846 році. Водночас окремі полотна пензля Луки Долинського збереглися в соборі до нашого часу – "Зустріч Марії і Єлизавети", "Христос у домі Марфи", "Зцілення розслабленого".

До останніх значних праць Луки Долинського належать настінні розписи та іконостас церкви святого Онуфрія у Львові, які митець створив у 1820-1821 роках.

Твори майстра також зберігаються у монастирі в Підкамені та в церквах сіл Жовтанці, Мшана, Вороблевичі.

Особисте життя і смерть

Після повернення з Відня Лука Долинський одружився з міщанкою з Яворова Катериною Савицькою. У подружжя народилося восьмеро дітей. Син Михайло став парохом Знесіння під Львовом (помер у 1854 році), Іван служив старшиною в австрійському війську (помер у 1849 році), Лев працював державним урядником (помер у 1857 році), а Станислав — скарбовим урядником (народився у 1793 році й ще жив у 1863 році). Трьох дочок Долинські видали заміж за священників — Ганкевича, Шудлинського і Трембіцького, усі вони були українцями. Одна донька, Олена, померла молодою.

Лука Долинський помер у Львові у власному будинку на вулиці Городоцькій у середу, 10 березня 1824 року. Дружина пережила його на шість років.

Малярство Долинського на релігійну тематику, попри майже повну орієнтацію на європейське мистецтво, називають "останнім акордом класичного українського іконопису".