Від корупції до зради — один крок. Спочатку людям, які відповідають за державну безпеку, відстібають на криптогаманці. Потім вони продають те, що їм доручено захищати, — нашу свободу. Масштаб таких «контрактів з дияволом», підписаних колись генералами СБУ Наумовим, Кулінічем, полковником Садохіним et cetera, на початку повномасштабного вторгнення міг коштувати нам держави. І коштував наших територій на півдні. Звільнення зі Служби злочинно некомпетентного друга президента Івана Баканова дало шанс якщо не на відкладену на час війни реформу Служби (закон уже готували до другого читання), то на глибоку чистку лав.
Прихід на посаду голови СБУ кадрового офіцера Василя Малюка був позитивним сигналом. І йому вдалося створити сильне та ефективне бойове крило СБУ, яке блискуче воює. Однак у той час, поки генерал обплутував «Павутиною» аеродроми ворога, той робив те саме всередині підзвітної Малюку Служби. Про те, наскільки міг заплутатися сам «коростишівський хуліган», стало відомо внаслідок затримання НАБУ влітку кримінального авторитета Андрія Осипова (він же — «Кримінал» у матеріалах НАБУ та земляк Малюка). Два його розблоковані телефони відкрили детективам вікно в реальність силової системи, яку президент Володимир Зеленський вибудував як опору власної влади. Перетворивши правоохоронні органи та спецслужби на інструмент її утримання.
«Якщо після „Мідаса“ стало зрозуміло, як влаштована українська влада, то після „Карфагена“ — на які глобальні ризики наражається держава, що воює та опинилася на гачку російського криміналітету, який, схоже, купив верхівку правоохоронної системи, зокрема Нацпол, ДБР, прокуратуру та СБУ», — каже наш співрозмовник із правоохоронних органів.
Насправді операція НАБУ — це чергова хвиля, яка накрила наркокартель «Химпром» силами українських правоохоронців. Після того як у 2016–2017 рр. «головний офіс» «Мексиканця» (він же — російський наркоторговець Єгор Буркін) витіснила Росія, він разом зі своїми спільниками перемістився в Україну. Їхня паспортна легалізація відбулася в період правління в МВС Арсена Авакова та його ставленика в ОБНОН екснардепа-зрадника Іллі Киви. (Згодом Кива, по-собачому прислужуючи новим господарям, публічно самовикривався, заявляючи про діяльність «Химпрома» на території України та його зв’язки з верхівкою влади.)
З 2017 року «Химпром» розслідувала СБУ, 2019-го було зареєстровано кримінальне провадження, яким згодом займалася Нацполіція, а в 2025–2026 рр. вона проводила операцію щодо мережі магазинів U420, які продавали наркотичну продукцію як сувенірну. Про її завершення ми дізналися синхронно з розкриттям НАБУ ролі в. о. голови Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Володимира Ценова на прізвисько «Прайс» в кришуванні колцентрів.
Ми не суд. Ухвалювати вироки не будемо. НАБУ і САП вийшли із закритої зони розслідування і продовжують збирати докази. Але в нас є очі й голова, щоб подивитися на те, що вже опубліковано, і, додавши нашу ексклюзивну інформацію, подумати та скласти картину. Її частини, до речі, протягом кількох років вкидали в інформаційний простір окремі блогери, військові та самі фігуранти. Погугліть блог Стаса Домбровського, Михайла Маймана (він же «Моня») та ефіри самого Буркіна, який організував національну акцію «Піймай баригу!». Ага, утримувач наркокартелю цілком серйозно за допомогою українських зірок (є такі відомі персонажі, яких не бентежить реклама ні в ігорці, ні в Буркіна) віщав усім охочим, як заробити тисячу доларів, викривши нарколабораторію або спаливши закладчика. Стьоб найвищого рівня криміналу з держави під час війни. Тепер частину цієї давно публічної інформації підтверджують підозри НАБУ.
Детективи НАБУ в межах операції «Карфаген» вийшли на материнську кладку (у вересні — на колцентри та Офіс генпрокурора Руслана Кравченка, який утік до Відня і тепер звідти захищає Зеленського від «свавілля НАБУ і САП», тепер — на СБУ і Нацполіцію) і тим самим відповіли на головне питання: чому за десять років діяльності організоване злочинне угруповання, хоч і було на видноті в правоохоронців, проте продовжувало посилюватися і розростатися.
Справжній цинізм цієї історії навіть не в жахливих і, судячи з оприлюднених відео, цілком реальних фактах побиття людей підручними Осипова — «Боксером» і «Пашею», погрозах журналістам, активістам, поліцейським та їхнім сім'ям. А в тому, що все це відбувається під час війни. Що «Химпром» постачає на фронт найстрашніші синтетичні наркотики, руйнуючи українську армію зсередини.
І в той час як одні співробітники правоохоронної системи та спецслужб розслідували діяльність міжнародної злочинної мережі, пов’язаної з наркотрафіком, шахрайськими колцентрами і підробкою валюти, інші — високопосадовці — блокували роботу своїх підлеглих і кришували «Химпром» з його філіалами.
Причому йдеться в тому числі про підробку європейської валюти та шахрайство щодо громадян США та країн Євросоюзу. За інформацією наших джерел, ФБР вже розслідує діяльність колцентрів, пов’язаних із «Карфагеном». Правоохоронні органи європейських країн також ведуть розслідування діяльності шахрайських колцентрів, які працювали на території України. І усе це відбувається у країні, яка воює з Росією за фінансової та військової підтримки США та Європи. У тому числі за рахунок податків тих самих громадян, яких оббирають українські шахраї.
І ті, хто сумлінно виконував свою роботу, зокрема начальник департаменту з боротьби з наркотиками Національної поліції Дмитро Торгало (він публічно підтвердив погрози, що пролунали на його адресу на відео НАБУ), не тільки змушені протистояти жирним павукам, які продали свою країну, а й ризикують опинитися у них у заручниках.
Чому це стало можливим і хто відповідає за те, що під час війни Україну зжирають зсередини? Про яку саме спадкоємність у владі йдеться? Після усунення Малюка тепер уже генерал-майор Сергій Дука (у родичів дружини якого є російські паспорти) та бригадний генерал Антон Кравчук оперативно перейшли під крило Поклада і з його подачі їх підвищили у званнях указом президента. Того самого Володимира Зеленського, який доручив новому в. о. голови СБУ Покладу очистити службу.
Від кого, якщо це не секрет, очищаєте? Від тих, хто ще не зрозумів, з ким зв’язався? Чи від тих, хто зрозумів, але не продався?
Ми точно не будемо переказувати всі подробиці операції «Карфаген-2», що професійно вже зробили колеги з інших видань. Однак внесемо кілька відомих нам вагомих уточнень. Осипова затримали влітку 2026 року в межах давньої справи про вимагання мільйона доларів у громадянина Росії Александра Кузнєцова за допомогу, щоб уникнути екстрадиції з України до Росії. Тут уперше пролунало прізвище Василя Малюка, який під час подій 2022 року обіймав посаду першого заступника голови СБУ, з яким контактував Осипов і якому, за словами другого фігуранта Лозовського, нібито призначалися 200 тисяч із цієї суми. Про це на засіданні ВАКС, де обирали запобіжний захід Осипову, повідомив прокурор САП Андрій Пономаренко. (Дука та Кравчук зміцнювали свої позиції за часів Василя Малюка, і коли той очолив СБУ, навряд чи цю частину історії детективи винесли за дужки розслідування).
Тоді ж у залі ВАКС прокурор назвав прізвища Дуки, Кравчука, Ковальчука, Вітюка та інших, які підтримували зв’язок з Осиповим. (До речі, Дука та Кравчук уперше згадувалися саме в ZN.UA, коли ми описували організоване СБУ стеження за «бігусами»). Як ми вже повідомляли, «Кримінал» не просто був вхожий на Володимирську, а й користувався оперативними номерами прикриття, а також заїжджав у внутрішній двір центрального апарату СБУ з водієм — позаштатним співробітником спецслужби, якого йому забезпечив Дука.
Чому вистрілила справа 2022 року? Як пояснюють наші джерела в правоохоронних органах, справа Осипова була з довгограючих. Як, втім, і справа Міндіча. Тут цікава паралель. «Інформація про братів Цукерманів, через яких, за версією слідства, відмивалися гроші Міндіча, з’явилася в НАБУ ще 2022 року. Однак тоді її не вдалося підтвердити, — уточнює джерело. — Вона чекала свого часу — доки слідчі не встановили, що людина, яка збирала гроші з енергетики, приїжджала за адресою, раніше зафіксованою як місцеперебування Цукерманів. Так склався пазл: предикатний злочин і подальша легалізація отриманих коштів».
Отже, 2022 року детективи не мали достатньо доказів, щоб затримати Осипова. Провадження призупинили, але «Кримінал» залишався в полі зору НАБУ. Окрім кримінального світу, він перебував у постійному контакті з людьми з правоохоронної системи та спецслужб. Коли детективи зібрали достатньо матеріалів, справу вирішили поновити та провести обшук. І тут вибухнула бомба у вигляді двох телефонів Осипова. За нашою інформацією, один девайс був для спілкування з криміналом, Нацполіцією і прокуратурою, другий — виключно для контактів із СБУ.
За три місяці їхнього вивчення детективам вдалося скласти картину діяльності злочинного угруповання, організованого Осиповим разом із Буркіним. (Варто уточнити, що детективи отримали всі відео з побиттям людей, зокрема й напад на офіс в одній з європейських країн, вже після того, як побиття відбулися, а записи зберіг «Кримінал».) І якщо Буркін, як мозковий центр картелю, переховуючись від слідства з 2019 року, сидить у Мексиці, то Осипов став його руками, які укладають шифер на даху «Химпрома» з правоохоронців та спецслужб.
Співробітники СБУ, чий прямий обов’язок — забезпечувати державну безпеку, не просто нехтували своїми повноваженнями, а, за матеріалами слідства, блокували розслідування щодо учасників угруповання. Зокрема, намагалися повернути «Криміналу» крипту «білих» колцентрів, яка випадково потрапила в поле зору чесних поліцейських і працівників СБУ. Ми вже писали, що йдеться приблизно про тисячу таких колцентрів, які перебували під «захистом» силовиків і щомісяця платили по 20 тисяч доларів кожен — СБУ, ОГПУ, Нацполіції, Фінмону, Прикордонній службі. А тепер хтось ще хоче сказати, що в умовах жорсткої централізації влади та потоків у руках президента в цьому переліку не має бути абревіатури ОП?
Не треба бути великим провидцем, щоб припустити: детективи знали, що другою бомбою, здатною реально підірвати систему, що склалася, та вивести розуміння її функціонування на наступний рівень, можуть бути телефони Дуки (він же «Акім»), Кравчука (проведено обшуки, але не висунуто підозри) та першого заступника начальника Головного управління «Д» СБУ Ковальчука (він проходить в окремому провадженні). І тут узагалі не виникає запитань до Сергія Дуки щодо того, навіщо він цілу годину під прикриттям «Альфи», яка не пускала НАБУ, херачив сокирою телефони та флешки. Чиї прізвища він так відчайдушно захищав? Кому служив генерал-майор, обсипаний погонами, державною охороною та найвищою довірою президента? Мабуть, точно не народу України, у чому він намагається нас переконати рукописними листопадовими тезами із СІЗО. (Цікаво, що підставка для заряджання брендового годинника, виявлена в орендованому житлі Дуки, теж виявилася порожньою, однак потрощених решток не знайдено).
І тут, мабуть, ми впираємося в ключове запитання цієї історії: а чи міг не знати про те, що відбувається в нього під носом, в. о. голови СБУ Олександр Поклад? Який зовсім не Баканов, не допущений Системою навіть на перший рівень оперативної глибини, а людина, яка пройшла службу з рівня агента і має знати все. У якого під рукою — мережа офіцерів чинного резерву СБУ, здатна збирати інформацію в найглухішій державній установі країни. Не кажучи вже про те, що коїться просто в нього на очах. Який має репутацію людини, що не гребує жодними методами заради «безпеки країни». Який пів року міцно тримав у своїх обіймах виконувача обов’язків голови СБУ Євгена Хмару, нині міністра оборони. Який після Малюка став кістяком силової системи, що підпирає владу президента України. Який, повторимося, ініціював перед президентом підвищення звань людям, котрі перебували в орбіті ділків, які «труть» із ФСБ.
Чи ми повіримо в те, що Поклад настільки некомпетентний і просто підставив Верховного головнокомандувача?
Ексміністр внутрішніх справ Ігор Клименко, за якого й відбувалася вся описувана в розслідуванні історія, повідомив на офреку (ZN.UA на офреки влади не запрошують), що «офігів» від появи свого імені в телефоні «Криміналу». Нагадаємо, що в цьому фрагменті йшлося про необхідність вплинути на міністра внутрішніх справ у провадженні щодо мережі магазинів — домогтися, щоб МОЗ не змінювало формули препаратів, які «Химпром» використовував у своїх сувенірах. Накритися мідним тазом могли тонни товару. У підсумку Осипов і Буркін зійшлися на тому, що не турбуватимуть міністра охорони здоров’я Ляшка (от цікаво, Віктор Кирилович засмутився із цього приводу чи ні?), а скористаються допомогою людей, здатних вплинути на Клименка.
Як стверджує нинішній секретар РНБО, до нього з такими проханнями ніхто не звертався. Що, за нашою інформацією, не скасовує бажання детективів НАБУ встановити прізвища цих всемогутніх людей, здатних ось так «на раз» вирішувати питання з головою МВС.
Однак у кейсі Клименка, який, до речі, зараз активно опрацьовують Telegram-канали, наближені до СБУ (відводять слід від своїх?), цікаво інше. Як в одній системі, якою чотири роки керував міністр, уживалися начальник Департаменту боротьби з наркозлочинністю (ДБН НПУ) Дмитро Торгало, якому відкрито погрожував Буркін, і заступник начальника Департаменту стратегічних розслідувань (ДСР) Володимир Ценов на прізвисько «Прайс»?
І ось як тут знову «штучно не розділити» правоохоронну систему, а не тільки СБУ, на два крила. (Від чого нас у тому ж листі категорично застерігає пан Дука). Що стосується «чорного», то в поле зору НАБУ потрапили не тільки хранитель колцентрів Ценов і заступник начальника відділу карного розшуку Київщини Олександр Дем’янчук (він же «Консультант»), а й багаторічний ексголова ДСР Національної поліції, а нині керівник поліції Київщини Андрій Рубель. Це він підвищив Ценова до першого зама. І це до нього з обшуками приходили детективи НАБУ того ж дня. За ним вели візуальне спостереження, і, за нашою інформацією, було зафіксовано зустрічі Рубеля з Осиповим. Сьогодні Рубель офіційно не має статусу підозрюваного, однак у нього вилучено телефони, інші девайси та документи. Не виключений і допит.
За іронією долі, буквально наступного дня після старту «Карфагена-2» Нацполіція нагороджувала учасників операції з ліквідації мережі магазинів U420, про що не без гордості повідомив заступник начальника Нацполіції Андрій Небитов. Він закликав суспільство не оцінювати всю поліцію за «Прайсами» та «Консультантами». А ми й не оцінюємо. Ми пам’ятаємо, що керував цією операцією начальник ДБН Нацполіції Дмитро Торгало. За нейтралізацію якого Буркін готовий був платити мільйони. Торгало підтвердив медіа погрози, а також свою принципову позицію щодо «Химпрома» та його організаторів. При цьому залишається кілька запитань, які ми хотіли поставити особисто Торгалу. Однак він на контакт не пішов, а голова управління комунікацій Нацполіції на повідомлення не відповіла. Тому довелося поставити ці запитання одному з компетентних співрозмовників.
Чому Торгало зайняв позицію одинака й мовчав? Чому не доповів міністру? Чому не повідомив про фізичні погрози голові СБУ? Чому не звернувся із заявами до НАБУ, якщо помічав, що розслідування блокується на самому верху?
«Тут може бути кілька шарів, — коментує співрозмовник. — Ціннісний вибір. Наскільки мені відомо, в ніч перед обшуками у справі мережі магазинів Буркіна попередили. Тут не обов’язково мати ручного начальника ДБН, достатньо клерка, який вчасно загляне в ЄРДР. І в Буркіна зірвало дах — він закидав Торгала фізичними погрозами особисто йому та його родині, про що синхронно повідомляв Осипову. Однак це викликало безапеляційну реакцію офіцера — йти далі. Завдяки чому можливості «Химпрома» в Україні сильно урізані.
І це не була боротьба одинака. У підпорядкуванні Торгала тисячі людей, зокрема в регіонах, які саме й виконували свою роботу. Це величезний ресурс, якого керівник не продав. Ми звикли говорити про те, що вся система прогнила, але це не так. Просто в системі вживається різне. Однак завжди є кістяк і в Нацполіції, і в СБУ, який виконує всю правоохоронну роботу, і є надбудова, яка періодично змінюється і живе або за законом, або за поняттями.
Чому Торгало не пішов у СБУ — взагалі смішно запитувати. Щодо звернення до НАБУ, то менталітет не лише в Торгала не доріс: стати офіційним викривачем своїх колег — серйозний виклик для кожного в правоохоронній системі. А ось чому Торгало не пішов до Клименка? Якщо на кого він і міг спиратися у своїй боротьбі, то насамперед на голову Нацполіції Івана Виговського. Саме він володів усією поточною оперативною інформацією, і не факт, що про все доповідав міністру. Зокрема задля безпеки розслідувань. Однак чи означає це, що міністр не розумів, що відбувається в системі?».
Звісно, не означає! Ігор Клименко — не просто політичний призначенець. До того як очолити МВС у січні 2023 року, він понад три роки керував Національною поліцією. Тобто чудово знав систему зсередини. І тут питання вже не в тому, чи доповідав йому Виговський про конкретні розслідування. Невже за всі ці роки Клименко жодного разу не зацікавився, звідки беруться ресурси та фінансові потоки, якими розпоряджаються люди в його власній системі? І хто насправді їх контролював, причому не тільки всередині правоохоронної системи, а й на рівні влади?
Ексголова Нацполу Виговський обійняв посаду міністра внутрішніх справ у липні 2026 року, після відставки Клименка. Саме він одночасно тримав Рубеля в ключовому Департаменті стратегічних розслідувань, підвищував Ценова і не заважав Торгалу. Або заважав? Ми цього не знаємо, але, можливо, ще отримаємо відповідь і на це запитання. Якщо, наприклад, антикорупційні органи предметно зацікавляться куратором правоохоронної системи від Банкової Олегом Татаровим.
Посада в офісі президента — це можливість шепотіти на вухо міністрам, депутатам, генералам, суддям тощо й самому нічого не робити. Навіть не вести листування. Принаймні наші джерела запевняють, що Татаров у цій історії опукло не фігурує. Хіба що одного разу в листуванні Дуки з «Криміналом» генерал-майор СБУ негативно відгукнувся про Татарова, пояснюючи своє роздратування конкуренцією за розстановку своїх людей у регіонах. Ні, ну а що?
Звісно, ми теж офігіли від усього цього, як і колишній міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. Однак ми ж не міністри.
По-перше, розслідування НАБУ щодо діяльності «Химпрома» та пов’язаних із ним кримінальних структур ще не закінчене: ми побачили лише верхівку айсберга. Про це публічно заявив керівник Головного підрозділу детективів НАБУ Олександр Абакумов. Воно не буде швидким, і зараз, за нашою інформацією, ідеться про третину шляху, пройденого слідством. Детективи вивчають вилучені під час обшуків докази. Гниття влади колосальне. Попереду в нас безліч відкриттів. Із можливого найближчого:
У НАБУ знають про робочу зв’язку Осипова з Кисельовим та Якимцем. Ідеться про колишнього народного депутата від «Опозиційного блоку» Андрія Кисельова з орбіти «сім’ї» Януковича, який контролював великий металобрухтовий бізнес (у нього теж відбулися обшуки), а також про відомого «рішалу» між великим бізнесом і силовиками Богдана Якимця. Як ми повідомляли, у 2025–2026 роках детективи НАБУ проводили в нього обшуки та вилучили телефони із чутливим листуванням.
За нашою інформацією, досить напружено зараз почуваються і власники тютюнового бізнесу. НАБУ звернуло увагу на це профільне відгалуження діяльності Осипова. Контрафактні сигарети виробляли не в якихось гаражах, а на великих складах, куди завозили виробничі лінії та людей, котрі тижнями жили там і працювали. За твердженням джерел, слідство встановлює ланцюжки збуту, де можуть спливти вже знайомі нам прізвища ексфігурантів інших розслідувань НАБУ.
Уважний і обізнаний глядач також міг помітити, що частина прізвищ в опублікованому листуванні Осипова була заблюрена. За нашою інформацією, серед них — відомий утримувач одного з потужних економічних бек-офісів влади, ім’я якого ми поки що не можемо назвати, щоб не нашкодити детективам.
Є серйозні ризики для слідства. У СБУ, особливо в підрозділі, де одним із керівників був Дука, багато хто зараз відчув небезпеку для себе. І робитиме все, щоб перешкодити розслідуванню. Головна небезпека — для свідків. Тих, хто вже дає свідчення, збирається їх дати або лише думає про це. У хід може піти все: від оголошення в розшук через ТЦК до фабрикування кримінальних справ. Ресурс для цього є. І досвід протидії НАБУ — теж.
При цьому ресурси сторін не рівні. Високопоставленого генерала СБУ охороняють п’ятеро людей, він їздить із кортежем, охорона живе поруч із ним. У директора НАБУ та керівника САП — службова машина з водієм. І все. У НАБУ власний підрозділ спецоперацій, якому одночасно потрібно проводити обшуки та гарантувати безпеку детективів. На все людей катастрофічно не вистачає.
А погрози вже не теоретичні. Детективу НАБУ підпалювали машину, погрожували експертам та їхнім родичам. Телефони двох співробітників бюро, які працюють над цим розслідуванням, намагалися зламати за допомогою Pegasus — шпигунської програми ізраїльської компанії NSO Group. Вона дає змогу проникнути в смартфон навіть без жодних дій його власника та отримати доступ до листування, камери й мікрофона. Це не програма, яку можна просто купити в інтернеті. Pegasus коштує мільйони доларів і постачається державним структурам. За інформацією наших джерел, в Україні доступ до технологій такого рівня мають лише окремі спецслужби — зокрема ГУР та СБУ. Одна спроба зламу, за їхньою оцінкою, обходиться в 70–80 тисяч доларів.
І тут уже йдеться не лише про безпеку двох детективів. Хто і за чий кошт використовує технології такого рівня проти співробітників НАБУ, які розслідують діяльність «Химпрома»? І в чиїх інтересах? Що буде, коли ті, кому загрожує кримінальна відповідальність, зрозуміють, що кримінальними справами, які фабрикує СБУ, детективів уже не залякати? У НАБУ не виключають, що тоді в хід підуть методи фізичного впливу.
Однак у НАБУ та САП, окрім продовження розслідування та забезпечення захисту свідків, є ще одне ключове завдання — зробити все, щоб ті, кому вже повідомили про підозру, і ті, до кого слідство поки що має лише запитання, не опинилися завтра у Відні чи деінде. І щоб ця історія не закінчилася черговою серією гучних викриттів, після яких ніхто ні за що не відповів.
По-друге, СБУ залишилася КДБ, а правоохоронна система зруйнована зсередини. Служба зберегла розгалужену систему офіцерів діючого резерву, відряджених до державних органів та на стратегічні підприємства. Через них керівництво СБУ отримує доступ до інформації про контракти, фінансові потоки та управлінські рішення далеко за межами власне державної безпеки. А отже, і можливість впливати на те, що відбувається всередині держави та економіки.
І на тлі цих суперможливостей ми бачимо, як генерали СБУ, що мають захищати державну безпеку, гарували на кримінал. За інформацією джерел ZN.UA, в самій СБУ організували збір грошей на заставу для затриманого генерала Сергія Дуки. Оперативників та співробітників окремих підрозділів зобов’язали перерахувати по 50 тисяч гривень, керівників — по 150 тисяч. Вимагають підтвердження платежів і складають списки тих, хто здав гроші. При цьому обіцяють повернути їх готівкою. За даними прокурора САП, на час написання статті за Дуку вже внесли 44 мільйони гривень. 1113 платників. Ви сумніваєтеся в тому, хто ці люди? І чиї гроші вони насправді перераховують, забезпечуючи існування Системи за поняттями, а не за законом?
По-третє, «Химпром» може бути інструментом ФСБ в Україні. Як ми вже знаємо, у наркокартелю Буркіна глибоко російське коріння. І те, що його витіснили з Росії, ще не означає, що «Мексиканця» не використовують росіяни. За інформацією наших джерел, через зв’язки з ФСБ він постачає наркотики й до Росії. Зокрема й для збуту серед російських військових. Однак на те, що Буркін розкладає і російську армію, нам начхати. А ось на те, що те саме він робить із нашою армією та суспільством, розпушуючи ґрунт для вербування, — ні.
У правоохоронців є версія, що все це може бути масштабною операцією з розкладання системи влади в Україні через цілеспрямоване корумпування правоохоронних органів і збір компромату на їхніх керівників.
Однак навіть якщо ФСБ від початку не стояла за цією схемою, вона може використати вже створену криміналом систему залежностей. Людей, які роками брали гроші за заступництво, прикривали злочини та давали змогу збирати на себе компромат, не обов’язково вербувати з нуля. Достатньо отримати доступ до того, що про них знає «Химпром». І тоді в потрібний момент від них можуть зажадати вже не дахування бізнесу, а зовсім інших послуг.
Механізм не новий. СБУ вже затримувала власних співробітників за підозрою в державній зраді, коли контакти з російською стороною починалися з отримання грошей, а закінчувалися вербуванням. Питання в тому, наскільки далеко цей механізм міг зайти в історії «Химпрома». І хто насправді сьогодні контролює людей, куплених криміналом російського походження.
По-четверте, влада на чолі із Зеленським демонстративно ігнорує те, що відбувається в системі державного управління та державної безпеки. Лише на третій день після оприлюднення розслідування «Карфаген-2» президент згадав про те, що відбувається. І — повернувся до свого законопроєкту весняної давності про декларування доходів співробітників СБУ. І це все, що президент, котрий призначив головою СБУ Поклада, який забезпечив Дуці, Кравчуку та Ковальчуку корупційний all-inclusive, зміг запропонувати країні для виправлення цієї ситуації?!
Коли внаслідок розслідувань НАБУ ми бачимо, що практично все найближче оточення президента опинилося в полі кримінальних проваджень. Єрмак, Міндич, Чернишов, Галущенко, Мудра, Шурма… — люди, яким він довіряв ключові державні посади. Тепер — силовики. І в центрі всієї цієї конструкції — сам Зеленський. Як недоторканний за Конституцією центральний особняк кооперативу «Династія», що належить загадковому «Вові».
Очевидно, що Зеленський змінювати спосіб управління державою не збирається. Як не повертатимуть собі конституційних повноважень ручні парламент і уряд. Тому, поки не можна провести вибори та перезавантажити владу, ми маємо вимагати від президента й парламенту конкретних рішень. Реформ замість декларацій.
Передусім ідеться про повноцінну реформу СБУ. Не про чергове порожнє доручення президента очистити службу, а про конкретний законопроєкт, практично готовий до другого читання. Ідеться не просто про відставку Поклада, який не впорався зі своїми обов’язками, а про зміну інституційних правил: позбавлення СБУ невластивих їй слідчих функцій, реформу інституту діючого резерву тощо.
Далі — ухвалення необхідних антикорупційних законів, яких очікує від нас Європейський Союз і які депутати дружно динамлять. Відкритий конкурс на посаду генерального прокурора, незалежний конкурс на посаду голови ДБР та Нацполіції, посилення гарантій незалежності НАБУ та САП, вирішення проблем із «правками Лозового» та строками давності, що дають змогу фігурантам кримінальних справ уникати відповідальності.
Так, це виклик на тлі того, що в мовчазних депутатів, пов'язаних конвертами та кримінальними справами НАБУ, від самого лише прізвища Поклада підкошуються коліна. Причому в депутатів усіх фракцій, а не лише партії влади. Чи ви чули якісь заяви голів фракцій щодо того, що ми тут уже другий тиждень дружно обговорюємо?
Повернути річку назад під силу лише президенту. Якщо Володимир Зеленський — Президент.
І наостанок: нам потрібно стати суспільством викривачів корупції.
Можна скільки завгодно обурюватися, бути шокованими, вражатися масштабами корупції у владі, сидячи на дивані. А потім повертатися на роботу — в редакцію, IT-компанію, кабінет чиновника чи поліцейського і поводитися точно так само, як ми поводимося зараз. Мовчати. А отже, продовжувати працювати на «Мексиканця», «Кримінала», «Акіма», «Консультанта»… На прогнилу систему влади, що зрослася з ними. А вони цю владу на зуб спробували. І знають, що кажуть.
Тож, нам потрібно змінити власну філософію та психологію, щоб не проґавити країни. Не чекаючи, поки антикорупційна спільнота переконає депутатів створити для викривачів корупції ідеальні умови. Інститут є, але він так і не запрацював. Проте, знаєте, якщо разом запрацюємо ми, у них не вистачить шлагбаумів, щоб нас зупинити.
Православне свято 13 листопада за новим календарем (26 листопада за старим) - день пам'яті святителя Іоана Златоуста, автора багатьох богословських і аскетичних праць, проповідника і людини, яка відзначилася благими справами. За юліанським календарем -...
Від корупції до зради — один крок. Спочатку людям, які відповідають за державну безпеку, відстібають на криптогаманці. Потім вони продають те, що їм доручено захищати, — нашу свободу. Масштаб таких «контрактів з дияволом», підписаних колись генералами ...
