Карта бойових дій 23-30 травня: ЗСУ проводять серію локальних наступів

Військовий злочинець Путін і його співучасники запустили нову хвилю армагедонних погроз, то вони Київ розбомблять, то з Білорусі наступатимуть. Але як бачимо, реальність є такою, що під абсурдними погрозами окупанти ховають свою військову слабкість та неможливість досягнути на фронті вже навіть найдрібніших цілей

Другий тиждень поспіль росіяни оновлюють рекорд штурмових дій. Сили оборони відбили 1750 наступів за 7 днів. Результати цих штурмів є мізерними. Потрібно дочекатися підсумків місяця, але так виглядає, що контрдії наших військових можуть співмірними, якщо порівнювати площу захопленої та деокупованої території.

Однак вони зовсім не однакові за ефективністю. Якщо ЗСУ якісно обороняється і проводить кинджальні контратаки на окремих ділянках фронту, то росіяни масово вмирають в безглуздих наступах по всій лінії боєзіткнення. У травні поки що вони встановлюють унікальний антирекорд смертності. Так, за 25 днів, щоб захопити 1 км кв вони поклали 640 тіл. Як бачимо й зеленка не допомогла. І якщо так піде й далі, то травень стане рекордно успішним для ЗСУ – та провальним для російської армії в розрізі просування.

Наростивши складову діпстрайків ми значно підірвали спроможності окупантів, що дозволило спланувати і поступово почати втілювати цілу низку локальних контрнаступів, де вони можуть покращити оперативну ситуацію та зміцнити наші захисні позиції.

На Запоріжжі ЗСУ відкинули росіян

На Оріхівському напрямку ЗСУ продовжують відкидати окупантів від Запоріжжя. Степногірськ і Приморське майже зачистили.

Але, здається тут у нас є більш далекоглядні плани. Російські військові блогери ниють, про те, що наші військові поступово витісняють їх із позицій на схід від села Кам’янське. Через це село протікає річка Янчекрак, по якій йшла лінія фронту ще з 2022 року. Однак минулого року, росіяни зуміли відкинути нас далі на північ і витісняли у напрямку Запоріжжя. Але вже цієї весни ситуація перевернулася настільки, що ворог побоюється, що ЗСУ зможуть перерізати будь яке сполучення через річку і притиснуть його до Дніпра і Янчекрака. А далі або полон, або смерть за Путіна. І хоча це доволі оптимістичний сценарій, однак тенденції вказують на те, що впродовж літніх місяців ЗСУ будуть поступово його реалізовувати, адже ландшафтна і дронова перевага наразі на нашому боці. Вже ж маємо приклади Куп’янська і Добропілля.

На сусідньому Гуляйпільському фронті за тиждень ситуація залишилася незмінною, хоча це другий за інтенсивністю напрямок російських зусиль. Поодинокі ворожі штурмовики проходять повз позиції Сил оборони і доходять до околись сіл, де ці прапороносні-камікадзе намагаються потрапити у камери свого дрона швидше, ніж загинути. Ну бо гроші… Російська пропаганда, таким чином отримує відео матеріали про нібито захоплення Верхньої Терси, Воздвижівки і Гуляйпіьського, але в реальності їхня короткотривала присутність – це не взяття нових позицій і не просування лінії фронту.

На Дніпровщині друга фаза локального контрнаступу

На Дніпровщині, де ЗСУ зараз веде успішні контратаки, кілька окупантів добігли аж до Добропасового, що за 15 км від краю кіл-зони. При цьому вони подолали аж 2 великі оборонні лінії, де зуміли пройти в обхід наших позицій. Так, це вказує на брак нашої піхоти на передовій, але й також на безперспективність російського наступу.

Тим часом, наші штурмовики таки розвинули наступ на Олександрівському напрямку, де відкинули окупантів на кілька кілометрів на схід і вони фактично вперлись у води Мокрих Ялів.

Сили оборони зуміли зайти у центральні вулиці сіл Новохатське і Товсте, а також проникнути у Піддубне за яке зараз точаться бої. Дещо південніше тривають зустрічні бої між Січневим і Воскресенкою, де позиції часто переходять з рук в руки. Окрім того, ЗСУ вдалося знову закріпитися у Березовому і зайняти половину Новомиколаївки. Таким чином бачимо гарячу частину другої фази локального контрнаступу, спрямованого на відкидання окупантів від адмінмежі на Дніпровщині, яка є фактичним продовженням першої фази, яку Сили оборони проводили у квітні. Вийшовши до берегів Мокрих Ялів ЗСУ, ймовірно спробують рухатися вздовж річки на південь щоб зробити річку новою лінією фронту. Вже сам факт, що це триває під час так званого великого наступу росіян вказує на тектонічні зміни ситуації на фронті.

Покровськ і Мирноград повністю окупували. Що далі?

На Покровському напрямку ворог мав незначне просування між Мирноградом і Покровським, в районі села Світле, звідки він намагається дістатися до південних околиць Родинського. Це головне місце концентрації сил росіян, які після окупації Покровська і Мирнограда хочуть наступати на Добропілля, але саме Родинське стоїть їм поперек горла.

Разом з тим, після окупації Гришиного, ворог продовжує спрямовувати свої атаки далі на захід у напрямку адмінмежі із Дніпровщиною. Таким чином вони поступово йдуть до реалізації свого класичного сценарію із взяття міста у лещата із трьох сторін перед тим як розпочати його штурм. Втім саме на Добропільському напрямку цей сценарій вже неодноразово провалювався. Окрім того, на відміну від штурму Бахмуту чи Покровська, зараз темпи просування російської армії є черепашачі. Тільки на село Гришине вони витратили 3 місяці, а на ще не захоплене Родинське – майже рік.

Слов'янськ і Краматорськ - ситуація погіршується, але окупантів чекає сюрприз

Краматорський і Слов’янський фронти залишаються єдиними де окупанти мають стабільне просування. Тут вони реалізували 4 кілька кілометрові вклинення у наші позиції, а тепер зачищають утворені кишені. За тиждень росіяни зайняли частину кишені в Мінківці, а також на північ від Різниківки. Натомість ЗСУ продовжують спроби ліквідувати просування ворога у Липівці та Никифорівці.

Це також єдиний напрямок, де ЗСУ поки що не можуть знищити ці глибокі вклинення, а це поступово призводить до того, що вся лінія фронту наближається до агломерації на відстань у 15-17 км. А кіл-зона зараз становить 20-30 км, що вже кожний день впливає на життєздатність цих міст.

Цікаві події почали відбуватися на Лиманському напрямку. Попри інформаційну тишу з боку Генштабу, російські воєнкори завили про начебто наступ ЗСУ на село Нове, а також просування у Рідкодубі та Катеринівці. Якщо глянути на ситуацію ширше, то виступ, який росіяни захопили над Лиманом, дуже нагадує добропільські «заячі вушка», які ми зрізали минулого року. Нічого дивного, що цього року ЗСУ могли запланувати ще одну таку операцію, щоб убезпечити Слов’янську північний фланг.

Джерело