І це при тому, що загальна кількість їхніх наступів є найменшою за півроку. А отже почали просідати фланги в широкому розумінні – тобто Харківщина і Запоріжжя.
Попри успіхи ЗСУ з відкидання росіян від підступів до Запоріжжя, але в цілому на цьому напрямку знову почалися прослідковуватися доволі загрозливі тенденції. Зокрема збільшилась глибина інфільтрацій штурмових міні-груп як через нашу захисну лінію що йде вздовж річки Гайчур на північ від Гуляйполя, так, і до міста Оріхів – головного укріп району, який стоїть на сторожі Запоріжжі.
За останні місяці окупанти змогли продавити нашу оборону довкола Гуляйполя та просунутись у всі сторони на 8-10 км від міста. І якщо майже все літо Сили оборони тримали фронт по лінії Залізничне – Святопетрівка – Варварівка та далі вище вздовж річки Гайчур, то в останні тижні ця лінія оборони суттєво просіла. Ворог майже повністю захопив Залізничне, зайняв щонайменше половину Святопетрівки і повністю окупував Варварівку і Прилуки. При цьому зона активного вклинювання розширилася ще на 5 км у глибину, сягаючи Косівцевого, Воздвижівки, Верхньої Терси, Гуляйпільського і Чарівного – наступного поясу нашої оборони.
При цьому окупанти у своїх брехливих картах вказують на те, що вони вже ведуть активні бої у Червоній Криниці, Єгорівці та Новосолошиному, які розташовані на 15-20 км від фронту. Це демонструє в першу чергу їхні наміри щодо оточення Оріхова. І хоча наразі до цього ще дуже далеко, однак тенденції є вкрай негативними, особливо враховуючи те, що вже близько місяць ЗСУ припинили активні штурмові контрзаходи майже на всіх ділянках фронту. А отже російські штурмовики, які наступають широким фронтом у 30 км мають більше можливостей щодо закріплення.
З півдня довкола Оріхова ситуація також погіршилась, і хоча нісенітницею є інформація, яку поширюють російська канали про те, що в місті ведуться активні вуличні бої, але фронт справді значно наблизився.
Зі сходу ведуться запеклі бої в Малій Токмачці, де росіяни змогли дещо розширити зону проникнення. З півдня вони активно інфільтруються у Новоданилівку, а звідтам окремі штурмовики добігають навіть до околиць Оріхова намагаючись закріпитися між містом і Малою Токмачкою і тим самим вийти в тил оборонців цього легендарного села.
Із заходу росіяни знову зайняли Щербаки і Малі Щербаки, звідки вони хочуть розвинути наступ як на Оріхів, так на північ від нього у напрямку Павлівки, щоб обійти місто ще з одного флангу. Тож восени на Запорізькому напрямку нас чекає запекла битва за утримання всіх наших головних укріпрайонів, щоб змусити окупантів зимувати в полі. Тим більше, що в нас все ще залишається туз в рукаві і ми можемо відновити наступ на Олександрівському напрямку в районі Успенівки, що суттєво погіршить ситуацію для ворога.
Тим часом на Харківському напрямку ситуація протилежна – російські фейки абсолютно відірвані від реальності, а ЗСУ мають реальні успіхи.
Спочатку про фейки. Цілий тиждень росіяни носилися із створенням "Вовчанського котла", в якому вони начебто оточили понад 2 тис. наших військових. Підставою для цього стали повідомлення їхнього генштабу про взяття таких сіл як Василівка, Благодатне та Довжанка та наближення до Приколотного. З іншого флангу вони начебто пробились на підступи до Білого Колодязя. Відтак наші війська на південь від прикордонного села Дегтярне, яке ворог захопив ще в лютому нібито попали в оточення.
Однак в реальності нічого такого немає. Спроби наступу на Білий Колодязь провалились, а зі сходу ворог зайняв тільки 2 прикордонні села – Устинівку та Івашкине. Для створення хоч якоїсь загрози оточення їм потрібно пробиватись ще як мінімум 30 км.
Натомість Сили оборони продовжили контрнаступ біля Дворічної. Зокрема активні дії ведуться на всій протяжності західних околиць селища, а також посилився тиск із півночі.
З півдня ЗСУ зуміли розрізати лінію оборони ворога та дійти до самого берега Осколу. Таким чином, російський контингент опинився затиснутим між двома нашими угрупованнями в районі села Западне, без можливості сухопутного відступу. Тільки вплав через Оскіл. Таким чином, росіяни втратили один із найлегших способів інфільтрації до Куп’янська, коли вони рухались вздовж правого берега Осколу до Голубівки і далі до міста. Хоча тут ще якийсь період триватимуть зачистки, але цей фактор впливу на місто росіяни втратили.
Водночас у самому Куп’янську вони все ще мають невелику присутність штурмовиків, які чекають на підкріплення, щоб знову почати активні дії у місті. Такі сили окупантів наразі можуть прийти тільки пробиваючись із лівобережжя Осколу, де наша ситуація вже тривалий час є катастрофічною і постійно погіршується. Зона контролю скорочується.
Ворог вже зайняв частину Курилівки і активно просочується до колись найбільшого в Україні села – Ківшарівки, а також до селища Куп’янськ-Вузловий. Саме це селище може невдовзі стати нашою новою вразливою точкою форсування Осколу. І все ж лівобережжя Осколу в такі ситуації вже понад рік, а окупанти так і не можуть повністю вибити нас із цього плацдарму. А наші успіхи на правому березі ще більше ускладнюють це завдання.
Тим більше, що нижче по фронту великий наступ на Лиман обернувся для росіян великою поразкою, яку вони поки що не хочуть визнавати. Якщо ще місяць тому загарбники активно розповідали про вуличні бої та зачистку в Лимані, то зараз вони говорять, що Сили оборони проводять певні дії біля Зарічного. Раніше ми покращили свої позиції біля Діброви і все ще утримуємо частину Ямполя. А отже можемо обережно говорити про створення можливостей для оточення росіян, які проривались до Лимана з півдня.
А з півночі від самих окупантів доносяться тривожні повідомлення про частковий відступ із плацдарму в районі межиріччя Нетриуса і Жеребця. Зокрема, вони втратили контроль над селами Новоселівка і Середнє на правобережжі Нетриуса. А також, згідно з їхніми повідомленнями ЗСУ значно розширили зону боїв у напрямку Зеленої Долини. Тим часом, наш Генштаб утримує інформаційну тишу, оскільки операція все ще триває. Тож про її деталі дізнаємось згодом.
І це при тому, що загальна кількість їхніх наступів є найменшою за півроку. А отже почали просідати фланги в широкому розумінні – тобто Харківщина і Запоріжжя. Попри успіхи ЗСУ з відкидання росіян від підступів до Запоріжжя, але в цілому на цьому напря...
12 вересня за новим церковним календарем (25 вересня за старим) закінчується святкування Різдва Пресвятої Богородиці, А також день пам'яті священномученика Автонома Італійського. У народному календарі день отримав назву Артамон Змійовик (видозмінене ім...
