Пригадую, як минулого року в цей осінній час ми концентрувалися на просуваннях окупантів і загрозах, які вони несуть.
Але за рік ситуація настільки змінилася, що сьогодні акценти зовсім інші. Лінія фронту на картах залишається майже незмінною, натомість у центрі уваги аналітиків — дедалі численніші провали російської армії. І, схоже, від місяця до місяця їх стає лише більше.
За перших днів листопада ЗСУ різко підняли планку ліквідації ворога – щодня не менше 2-ох тисяч, а 9-го листопада знешкодили майже 3 тис. окупантів. Це стало можливим тому, що російська армія так і не поміняла тактику просочування суть якої від початку була смертоносною для виконавців. Тільки якщо раніше із 10-ти малих штурмових до місця закріплення доходили 1-2, то зараз Сили оборони вже мають вироблену тактику протидії і то не одну. Відповідно, знищуються майже всі групи, а ті поодинокі окупанти, які таки кудись доходять, потім додатково вишуковуються. Щоб не накопичувались. Звісно, що сприяє також добра погода та опале листя.
Командуючий Сил безпілотних систем, підлеглі якого стабільно приносять у загальну скарбничку третину від усіх ліквідацій – переконаний, що нова денна планка, яку взяли наші дронарі у 800 росіян – це не межа. Він прогнозує, що ще цього місяця буде понад тисяча.
У коментарі "Еспресо", командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко відзначив, що реальні втрати ворога є ще більшими, адже не всі ураження фіксуються. Так, на його думку, до жовтневого рекорду у 54 тисячі варто додати ще 5-6 тисяч, які не мають підтверджень аеророзвідки.
За листопадову декаду тільки офіційно ЗСУ знешкодили майже 24 тис. росіян, тоді як ті просунулись всього на 30 км2, кладучи за кожен кілометр рекордні 800 тіл. Так не вистачить ніяких сил не те що на всю Донеччину, а навіть на Добропілля чи Костянтинівку.
У підсумку спостерігаємо агонію російської окупаційної армії, яка зверху має завдання максимально просуватися вперед, захопити Донеччину і навіть Запоріжжя, але по факту тільки нарощує рівень втрат, які в підсумку можуть підірвати всю їхню боєздатність.
Вже зараз бачимо різке зниження кількості ворожих штурмів. Наприклад на найбільш інтенсивному Покровському напрямку середня кількість атак зменшилась у тричі із 30 до 10 за день. Аналогічно і на всьому фронті – у листопаді найменша кількість наступів за цілий рік. А відносно до літа вони скоротились більше як у двічі. Дійшло до того, що за даними нашого Генштабу цього тижня кількість активностей Сил оборони – це 70%, а ворожих – 30%. Невже видохлись?
Тим часом із мобілізацією на Росії геть кепсько. Гроші закінчилися не тільки на гробові, але й на контракти. Ціла низка регіонів скорочують чи цілком мінімізують виплати. Навіть розкручений маховик прихованої мобілізації не дає більше, ніж 30 тис. новобранців на місяць. Яких майже без навчання відправляють на передову. Це також один із факторів високих втрат.
А тим часом, прихована мобілізація дає збій. У Москві зафіксовані вже два випадки облав на молодь у місцях її масового скупчення. Рокерів, неформалів та інших сотнями в автозаках відправляли у відділки, де змушували підписувати контракт. Не той, що за багато мільйонів. Що це як не ознака розвалу системи із середини. Але чи встигнуть вони таким чином закрити дірки на фронті? Чи навпаки спровокують їхнє розширення.
На фронті склалася стійка тенденція до того, що російська армія фокусуюється тільки на двох напрямках – Добропільсько-Костянтинівському та Гуляйпільсько-Оріхівському. На усі інші вони не маю ресурсів, а відтак вікно можливостей, яке ЗСУ почало відкривати ще із травня, зараз починає ще більше розширюватися. Якщо влітку ми просувалися на Лиманському, Олександрівському та Куп’янському напрямках, то зараз мова йде вже про Сумщину і про північ Харківщини і в широкому розумінні фланги Лиманського фронту, який вплинув на послаблення окупантів на сусідніх ділянках. Втім наразі все деталі приховуються за інформаційною тишею Генштабу.
А тому ми можемо фіксувати мінімальні просування окупантів там, де вони прикладають найбільше зусиль.
В районі Добропілля ворог зумів просунутися на понад 4 км2 біля сіл Світле і Водянське. В Костянтинівці зайняв 4,5 км2 на східному фланзі міста, а також захопив кілька будинків на західних околицях. Також доволі загрозливо виглядає просування в районі Русиного Яру, де окупанти розширили зону контролю на 7 км2 на ділянці завдовжки аж 20 км від Софіївки і до Степанівки. Саме тут вони будуть намагатись прорватися на оперативний простір у напрямку до Дружківки, щоб зайти у тил нашим оборонцям Добропілля та Костянтинівки. Втім це тільки плани, а реальність, як ми знаємо зазвичай інша.
Тим часом, на стику Гуляйпільського та Оріхівського напрямку ворог зайняв майже 5,5 км2 в районі села Лугівське. А наші військові вчергове відбили окупантів із центральних вулиць Малої Токмачки. Натомість російський генштаб про це не повідомляє. Він узагалі від 28 жовтня не заявляв про окупацію жодного села, що для нього не властиво. І аж 10 листопада з’явилось повідомлення про захоплення Василькового на Дніпровщині, яке в реальності розташоване майже за 20 км від фронту.
І це все для того, щоб надати змісту своїм фейковим картам, які росіяни показували на переговорах в Абу-Дабі. Українські переговірники щиро здивувались, що ворог сам вірить у створену власноруч фейкову реальність. То ж не дивно, що переговори провалились.
Цікаво на якому етапі війни у російських верхах відбудеться жорстке зіткнення двох реальностей і до яких глобальних наслідків це призведе?
Раніше ми аналізували, що жовтень став одним із найгірших місяців для росіян у цій війні. Але листопад, схоже, вирішив не просто повторити цей антирекорд, а й перевершити його. Пригадую, як минулого року в цей осінній час ми концентрувалися на просуван...
Православне свято 14 листопада за новим календарем (27 листопада за старим) - день пам'яті святого Пилипа, одного з дванадцяти апостолів і улюблених учнів Ісуса, нагадують Патріоти України. Також сьогодні - заговини на Різдвяний піст. За юліанським кал...
