ХАМАС обійшов розвідку Ізраїлю на кількох фронтах: Який ланцюг помилок до цього призвів, - The Economist

До раптового вторгнення ХАМАС в Ізраїль, внаслідок якого загинули понад 900 ізраїльтян та іноземних громадян, призвели як провали розвідки, так і дефіцит уваги керівництва країни до ризиків з сектору Гази. Про це пише The Economist у своєму матеріалі Напад ХАМАС був провалом ізраїльської розвідки на кількох фронтах. Це також була хрестоматійна військова операція (Hamas's attack was an Israeli intelligence failure on multiple fronts. It was also a textbook military operation). Патріоти України пропонують вашій увазі найважливіші фрагменти з цієї публікації.

***

Зловісний успіх нападу ХАМАС на Ізраїль супроводжувався «вражаючим провалом ізраїльської розвідки на всіх рівнях», наголошує The Economist. Бойовикам вдалося зберегти в таємниці свої плани, хоча скоординований напад з землі, моря та повітря, ймовірно, потребував місяців планування. «Офіційні особи шоковані тим, що таке значне нарощування військової сили ісламістським рухом, який контролює Газу, залишилося поза увагою. Це, безсумнівно, стане предметом багатьох розслідувань після завершення бойових дій у Газі. Але вже зрозуміло, що невдачі були спричинені двома факторами: один пов’язаний зі збором розвідувальних даних, а інший — з оцінкою та інтерпретацією цих розвідданих», — підкреслюють автори матеріалу.

По-перше, як пише The Economist, Ізраїль підвели сподівання на великий масив електронних датчиків, систем спостереження та більш архаїчні форми людських ресурсів розвідки — у формі агентів на місцях. За все це в Ізраїлі відповідає розвідка армії та Шин Бет, внутрішня служба безпеки, серед завдань якої є і контроль за сектором Гази та Західним берегом річки Йордан.

По-друге, інформація, яку вдалося зібрати навіть цими каналами розвідки — і яка, як стає зрозуміло лише тепер, могла вказати на невідворотність нападу — була або неправильно витлумачена, або проігнорована. Це і призвело до неправильної оцінки намірів ХАМАС, наголошує видання. Саме за такий провал Ізраїль поплатився 50 років, коли під час війни Судного дня атака єгипетської та сирійської армій заскочила зненацька ізраїльські спецслужби та збройні сили. Тоді ключові дані розвідки також були неправильно витлумачені.

The Economist також наводить кілька факторів, які призвели до цих двох провалів ізраїльської розвідки.

Високий рівень оперативної безпеки ХАМАС. Вочевидь, про операцію заздалегідь знало лише надзвичайно вузьке коло високопоставлених представників ХАМАС. Схоже, вони не ризикували користуватися телефонами чи будь-якими іншими формами електронного зв’язку, які Ізраїль міг би перехопити — враховуючи, що він відслідковує всі комунікації в Газі. Рядовим бійцям ХАМАС ймовірно, повідомили про операцію лише за кілька годин та сказали прибути зі зброєю в певний пункт біля кордону, не надавши жодних додаткових подробиць. Деякі з них, можливо, були навіть здивовані тим, що в деяких місцях їм зрештою вдалося проникнути на відстань до 30 км вглиб території Ізраїлю або що вторгнення триватиме кілька днів. Однак у минулому Ізраїлю вдавалося зривати подібні плани. Нині ж він зазнав невдачі.

Особливості польової розвідки на кордоні з сектором Гази. За мережею камер і датчиків, які охоплюють кожен сантиметр прикордонної зони між Ізраїлем та палестинським анклавом, стежать ізраїльські призовники та молодші офіцери. Вони можуть легко побачити на своїх екранах бойовиків ХАМАС, однак сама їхня присутність у цій зоні, навіть у значній кількості, не була б дивною, нагадує видання. Структура військового крила ХАМАС покладається на регіональні бригади і батальйони. Їхні члени діють у своїх місцевих районах. Однак площа всього сектору Гази складає лише 360 км² [для порівняння, площа Києва — 839 км²], а відстань між кордоном з Ізраїлем на сході сектору та узбережжям Середземного моря на заході в деяких місцях складає лише десять кілометрів. Тому чимало нападників на прикордонну огорожу вже перебували у пішохідній доступності від своїх помешкань до місць в районі ізраїльського кордону. Не викликала б підозр і наявність бульдозерів на будівельних майданчиках біля цієї межі, відзначає The Economist. В атаці використовувалися також інші цивільні транспортні засоби, які до цього не викликали б питань — такі як пікапи.

«Хрестоматійність» військової операції, яку вдалося здійснити ХАМАСу. Напад почався з продуманої атаки на датчики та комунікації Ізраїлю, пише видання. Чимало ізраїльських камер спостереження на кордоні вивели з ладу снайпери. Схоже, були також використані інструменти електронної війни. За даними Reuters, диверсійна атака на штаб Армії оборони Ізраїлю на півдні Гази призвела до заглушення її зв’язку та завадила командирам сповістити про тривогу. Далі бойовики подолали потужний «розумний» бар'єр безпеки навколо Гази — зі смугою «нічийної» землі, оснащений камерами, датчиками тепла та автоматичними кулеметними позиціями — у 29 окремих місцях, здебільшого за допомогою цивільних бульдозерів. Десятки транспортних засобів і сотні озброєних бойовиків вторглися на ізраїльські території через дірки в огорожі. ХАМАС також скористався можливостями класичної загальновійськової операції: потужний ракетний залп на світанку забезпечив прикриття для наземного просування, за підтримки бійців, що прорвалися на територію Ізраїлю на мотопланери та морем.

Щоправда, жоден з цих факторів не є виправданням того, що бойовикам вдалося місяцями планувати операцію та закуповувати зброю. Тому The Economist називає найсерйознішими провали політичної оцінки спроможностей ХАМАС на найвищому рівні. Після 11-денної війни в травні 2021 року представники ізраїльської розвідки припускали, що ХАМАС вдалося стримати від провокацій нової війни, і що його лідер у Газі Яхья Сінвар надалі зосередиться на відбудові економіки сектору Гази. А для цього йому будуть потрібні Ізраїль та Єгипет, які утримують блокаду Гази з 2007 році - для пропуску робітників і торговців через кордон. Саме такою була загальна оцінка Ізраїлю планів ХАМАС до ранку суботи, 7 жовтня.

«Це також провал ізраїльського політичного керівництва, — наголошують автори матеріалу. — Жодна країна не має необмежених розвідувальних ресурсів. Їхній розподіл — націлювання розвідки — значною мірою визначається пріоритетами політиків». Ізраїльські силовики давно скаржилися, що прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу нехтує загрозою з боку Гази, віддаючи перевагу зосередженню на Ірані та на його ліванському проксі-руху Хезболла. А міністри його чинного вкрай правого уряду, сформованого наприкінці 2022 року, вимагали більше ресурсів для охорони Західного берега, де ізраїльські поселенці, живуть переважно серед палестинців. «Нетаньягу протягом усієї своєї кар'єри представляв себе експертом з тероризму. […] Але цього разу він, схоже, впустив з поля зору головне», — констатують журналісти The Economist.

Вони прогнозують, що несподіваний прорив ХАМАС та провал ізраїльської розвідки, ймовірно, будуть уважно вивчати збройні сили багатьох країн світу. Останніми роками дедалі більше домінує думка, що датчики контролю та високоточна зброя ускладнюють масштабні наступи, оскільки як тільки сили ворога концентруються, їх можна помітити та уразити. Схожі проблеми змусили Україну відмовитися від широкомасштабного контрнаступу з використанням бронетехніки на користь менших атак невеликими групами військових, нагадує видання.

Утім, рейд ХАМАС довів дві речі. По-перше, широкомасштабне вторгнення залишається можливим, навіть попри деякі з найпередовіших у світі технологій стеження, особливо якщо нападник виявляє ретельність, а захисник — самовдоволення. Це урок для країн, які мають потенційного ворога уздовж довгих сухопутних кордонів — наприклад, для країн Балтії чи Південної Кореї. Інший урок полягає в тому, що ХАМАС залишається небезпечним гібридним гравцем — не старомодним терористичним угрупуванням, і не звичайною армією, а, як і Хізбалла, дуже боєздатною озброєною силою, яка поєднує елементи обох.

Після цієї війни, прогнозує The Econmist, в Ізраїлі майже напевно знайдуть чимало винних у провалах під час нападу з боку сектора Гази. «Коли це закінчиться, полетять голови», цитує видання одного з чиновників. Він припустив, що серед них можуть бути і найвищі посадовці. «Нетаньягу добре знає, як невдачі 1973 року [війна Судного дня] фатально підірвали [кар'єру] тодішнього прем'єр-міністра Голди Меїр і призвели до її відставки», — резюмує видання.