"Хтось поставив намет і робить там все, що хоче": Українська режисерка розповіла про ніч у метро під час обстрілу Києва

"Читаю звіти про цю ніч і теж звітую. Вирішила урізноманітнити і провела її в метро, а не в паркінгу. З плюсів — там багато світла і людей, яких можна розглядати, там інтернет і зв’язок. Чергова по станції звертається до всіх «шановні пасажири», хоча ніхто нікуди не їде. Однак, як сказати. Багато песиків і немає котиків. У молодої жінки поруч стався анафілактичний шок, і їй викликали швидку, за годину вона повернулася і лягла в своє ліжко цілком здорова", - пише українська режисерка та сценаристка Наталія Ворожбит на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Підготовка до «шашликів» вражаюча — майже всі мають каремати і спальні мішки, розкладні стільчики, кожен четвертий — зі своїм ліжком, а хтось поставив намет і робить там усе, що хоче. Тихо і сонно, якщо не рахувати шум ескалатора, годинник над касою показує два, три ночі. Іноді чутно вибухи і тоді люди починають ворушитися і заглядати в телеграм-канали, переповідаючи один одному одне і те саме.

Комусь вибухи нагадують покурити. Чарівне оманливе слово «дорозвідка» випльовує з підземного світу значну кількість людей, і вони розходяться по свіжезасніженому нічному місту в різні боки, а вже за кілька хвилин знову біжать від ракет: хто — назад у метро, а хто вперто суне додому, нівелюючи весь сенс свого перебування в метро до цього.

У кожного зранку важливі і не дуже справи. У когось навіщось запис до косметолога. І ця хтось піднімає себе за гривку і суне крізь сніг, бо знає, що інша теж сунула хтозна звідки. І зустрічаються дві втомлені жінки з мішками під очима. І інша цій робить масаж дуже холодними руками — в тебе тут напружені м’язи, знаєш, — та не може такого бути.

Страшно красива хтось повертається додому після процедури. А хтось повернеться тільки ввечері, а хтось невідомо коли повернеться і чи повернеться взагалі…

У мами на лівому ні води, ні електрики, ні опалення і хтось робить усе, щоб хоч щось повернути.

Шановні пасажири, ну що вам сказати? Щоб не впасти, я сміялась, їдемо далі, до весни значно менше двох місяців, наступна зупинка…".