Хитра схема: Міноборони уклало три контракти на закупівлю боєприпасів у Європі, але вони досі не надійшли до ЗСУ, - розслідування

Міністерство оборони України витратило 2 млрд гривень на закупівлю боєприпасів та спорядження для Збройних сил України, однак військові їх так і не отримали. Усього було укладено три контракти: з українською компанією "Львівський арсенал" про постачання 100 тисяч мінометних мін ($37,6 млн), із хорватською WDG promet про постачання 30 тисяч танкових пострілів (€32,5 млн) та зі словацькою Sevotech про закупівлю 15 тисяч комплектів шоломів і бронежилетів (€13 млн). Про це йдеться в розслідуванні "Громадського". Журналісти стверджують, що всі ці три контракти є частиною однієї великої схеми, передають Патріоти України.

Про фірми-прокладки

У жовтні 2022 року Міноборони України уклало контракт із компанією "Львівський арсенал" на закупівлю 100 тисяч мінометних мін. Контракт з боку міністерства підписав тодішній т.в.о. директора Департаменту військово-технічної політики Олександр Лієв, а з боку "Арсеналу" – його директор, колишній депутат Юрій Збітнєв.

Вартість контракту склала 1 млрд 380 млн гривень, або ж 37,5 млн доларів. Держава при цьому заплатила наперед майже 100% суми. Перші міни мали бути поставлені за місяць, але цього досі не сталося.

Зʼясувалося, що "Львівський арсенал" від самого початку був у цьому контракті лише прокладкою. Так, у серпні 2022-го "Львівський Арсенал" уклав контракт зі словацькою компанією Sevotech. Саме остання мала привезти 100 тисяч мін в Україну майже за 1,5 млрд грн. "Львівський арсенал" при цьому мав тільки отримати кошти від Міністерства оборони й перерахувати їх далі, залишивши собі 3%.

Представник Sevotech Олексій Хорошаєв, який до повномасштабного вторгнення працював заступником директора державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "ПРОГРЕС" (спецекспортер, що торгує зброєю і входить до складу концерну "Укроборонпром"), заявив, що у цьому контракті Sevotech також був лише прокладкою, як і "Львівський арсенал". Словацька компанія так само мала просто перерахувати гроші далі, а саме хорватській компанії WDG promet.

"Але і WDG врешті не є виробником. Ця компанія мала купити амуніцію для України на хорватському заводі Elmech Sintermak. Таким чином, в одному контракті між Міністерством оборони України та реальним виробником озброєння стояло цілих три прокладки, задачею яких було лише отримувати кошти", – сказано в статті.

Розслідувачі зазначають, що реальна схема угоди мала такий вигляд: Elmech Sintermak (Хорватія) – WDG (Хорватія) – Sevotech (Словаччина) – "Львівський арсенал" (Україна) – Міністерство оборони України.

"Львівський арсенал" 17 листопада 2022-го отримав від Міністерства оборони 97% передплати за міни – 1,34 млрд гривень. Частину цих коштів "Арсенал" перерахував Sevotech: 25 листопада – 3,6 млн доларів, і 12 грудня – ще 9,14 млн євро.

Позиція Міноборони

Олександр Лієв, який підписував контракт з боку Міноборони і був виконувачем обов’язків директора департаменту військово-технічної політики Міністерства оборони із січня 2022-го до січня 2023-го, стверджує, що від самого початку йшлося тільки про словацький Sevotech і завод Elmech Sintermak у Хорватії. Лише через кілька місяців після того, як угода була укладена, в міністерстві дізналися, що в ній брала участь і компанія WDG.

"Львівський арсенал" перерахував своїм закордонним партнерам тільки 30% отриманих коштів. Решту грошей на рахунках компанії заарештували з ініціативи Міноборони після того, як стало очевидно, що всі терміни постачання прострочено.

Що відомо про експортні ліцензії

Дана Ярова з Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони пояснила, що якби міни везли зі Словаччини, словацької ліцензії Sevotech та української "Арсеналу" було б достатньо. Проте "Арсенал" інформував Міністерство, що міни будуть із Хорватії, тому обов’язково потрібна була також хорватська імпортна ліцензія, але її не було.

Ба більше, Хорватія не має прямого кордону зі Словаччиною, тому потрібні були дозволи на перевезення озброєння по території чи то Угорщини, чи то Австрії та Словенії. Цих дозволів теж не було. За словами Ярової, через це на момент підписання контракту було абсолютно незрозуміло, як він буде виконаний і чи це взагалі можливо.

Хто отримав гроші

Міни для ЗСУ нібито мав виготовити хорватський завод Elmech Sintermak. Однак там кажуть, що вони ніколи не отримували ні коштів, ні сертифікатів кінцевого користувача – ні від держави Україна, ні від котроїсь зі згаданих компаній.

Таким чином, кінцевим отримувачем коштів лишається хорватська компанія WDG Матіаса Зубака, який у ній є єдиним працівником, а також директором. Чоловік відмовився спілкуватися з журналістами і переклав це на адвоката Їржі Вітченса, який представляє інтереси компанії.

"У серпні 2022 року українська компанія "Львівський арсенал" уклала контракт зі словацькою компанією Sevotech, яка має досвід торгівлі товарами військового призначення. Згодом Sevotech уклала контракт на постачання цих боєприпасів…з нашим клієнтом WDG promet. WDG досягла домовленості з іншою виробничою компанією – Elmech.

Але з якоїсь причини "Арсенал" провалив угоду, і надіслав лише 10%, замість 50%. WDG – наш клієнт – повідомив Sevotech, що домовленість була про 50%, і ці кошти необхідно сплатити. Десь у грудні 22-го Sevotech отримав ще 20% передплати. Тобто разом виходило уже 30% від ціни контракту, але все ще не 50, як було домовлено. Цього все ще було недостатньо для Elmech, і зрештою Elmech розірвав контракт із WDG. А WDG ще й був зобов’язаний сплатити штраф", – сказав юрист.

Тим часом директор Sevotech Ян Гордермарський каже, що після того, як завод Elmech вийшов з угоди, він запропонував директору "Львівського арсеналу" Юрію Збітнєву розірвати контракт і повернути гроші. І саме Збітнєв нібито наполіг на тому, щоб договір залишити в силі, а купити товар в іншого виробника.

"І тоді WDG і Sevotech вирішили купити боєприпаси для України не в Хорватії, а в Камбоджі та Болгарії. Точніше, вони досі їх там купляють, надають якісь ліцензії, і обіцяють, що перші міни за контрактом ось-ось приїдуть в Україну. Цього поки так і не сталося", – пишуть журналісти.

Що відомо про інші два контракти

Гордермарський розповів, що компанія Sevotech ще до історії з мінами мала прямий контракт із Міністерством оборони. Йдеться про угоду щодо постачання 17 тисяч комплектів шоломів та бронежилетів на суму 13 млн євро. Цей контракт уклали ще у квітні 2022-го, постачання мали здійснити не пізніше кінця липня, але Україна отримала лише 3 тисячі комплектів.

Директор компанії стверджує, що його його обманув постачальник із компанії Magic Trading Corporation.

Компанія WDG promet також мала ще один провальний контракт із Міністерством оборони України. У грудні 2022 року було підписано пряму угоду на постачання до України 30 тисяч танкових пострілів калібру 125 мм за 32,5 млн євро.

"За прямим договором WDG мало почати постачати МОУ снаряди протягом місяця, але, так само як і з мінами, цього не сталося. І до сьогодні жодного танкового пострілу від WDG Україна не отримала. Щоправда, передплата за цим контрактом склала лише 10%, тобто понад 3 млн євро. Усього за двома контрактами Україна прямо або опосередковано заплатила WDG promet 14,6 млн євро", – сказано в статті.

Зараз від цих грошей у WDG вже майже нічого не лишилося.