Кількість варіантів подальших дій ЗСУ у всій Південній стратегічній операційній зоні, включаючи смуги російських 36-ї та 29-ї ЗВА УВ «Восток», тепер «різко зросла»... - Костянтин Машовець

Продовжуємо цикл щодо Південної стратегічної операційної зони.

Сьогодні – Олександрівський напрямок.

Противник (російські війська) продовжує вести активну оборону в смузі своєї 36-ї загальновійськової армії (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Восток», аби запобігти подальшому просуванню передових частин і підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) між річками Мокрі Яли та Янчур за дирекціями Новоолександрівка — Новомиколаївка та Орестопіль — Зелене Поле.

Російське командування, очевидно, прагне повністю виключити прорив передових українських частин і підрозділів на південь від дороги Гуляйполе-Велика Новосілка, для чого воно вперто утримує свої передові позиції та рубежі на північ і північний захід від неї, час від часу, контратакуючи на деяких ділянках смуги своєї 36-ї ЗВА.

Для виконання цього завдання війська (сили) російської 36-ї ЗВА, що обороняються на цьому напрямку, раніше були підсилені низкою сил і засобів як зі складу оперативного резерву їхнього УВ «Восток», так і зі складу стратегічних резервів «гш вс рф». У результаті, протягом вересня-жовтні цього року противник зумів стабілізувати ситуацію в смузі своєї 36-ї ЗВА та запобігти просування передових частин і підрозділів ЗСУ на південь від дороги Гуляйполе – Велика Новосілка.

1. На цьому напрямку противник діє наступними силами та засобами (приблизно):

+ 36-та ЗВА, ймовірно, діє на Олександрівському напрямку своїми основними силами

- 37-ма окрема мотострілецька бригада (омсбр)

- 5-та окрема танкова бригада (отбр)

- 30-та окрема артилерійська бригада (оабр)

+ Засоби посилення

- 120-та дивізія морської піхоти (дмп) фактично є переформованою колишньою 336-ю окремою бригадою морської піхоти (обрмп) Балтійського флоту (БФ), посиленою кількома додатковими кадровими штурмовими батальйонами. Вона діє в смузі 36-ї ЗВA своїми основними силами та частиною сил у смузі 29-ї ЗВA.

- можлива присутність кількох підрозділів 34-ї омсбр 49-ї ЗВА УВ «Днепр»

- у смузі 36-ї ЗВА також фіксується присутність підрозділів і груп 14-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) «восточного военного округа» (ВВО).

- 69-та окрема бригада прикриття (обрп), зі складу 35-ї ЗВА УВ «Восток», ймовірно, також діє частиною сил в смузі 36-ї ЗВА (найімовірніше на її стику з 29-ю ЗВА)

- 38-ма омсбр зі складу тієї ж 35-ї ЗВА УВ «Восток» діяла трохи раніше в смузі 36-ї ЗВА своїми окремими підрозділами. Її основні сили наразі беруть участь у наступальних діях на Гуляйпільському напрямку в смузі 35-ї ЗВА. Схоже, російське командування УВ «Восток» кілька тижнів тому перегрупувало ці підрозділи назад на напрямок Гуляйполе – Оріхів, вважаючи ситуацію в смузі 36-ї ЗВА вже «стабілізованою».

Крім того, слід пам'ятати, що в смузі російської 36-ї ЗВА ймовірно діє низка формувань «територіальних військ» (ТрВ) та «мобілізаційного резерву» (МР), рівня «окремого мотострілецького/стрілецького полку» (омсп/осп), а також «окремого стрілецького батальйону» (осб). Здебільшого вони входять до складу кадрових частин та з’єднань 36-ї ЗВА або придані їм в оперативне підпорядкуванні як засіб посилення. Наприклад, 113-й і 125-й омсп (МР), сформовані на окупованих територіях Донецької області, або ціла «розсип» батальйонів ТрВ (за нумерацією від 1000-го до 1015-го), сформовані військоматами ВВО.

2. Поточна ситуація майже на усьому Олександрівському напрямку, за винятком кількох ділянок та районів, характеризується переважно переходом ЗСУ до утримання та консолідації своїх передових позицій і рубежів, яких вони раніше досягли під час своїх наступальних дій. А також прагненням противника покращити тактичне положення своїх передових підрозділів.

Внаслідок цього сторони продовжують час від часу проводити атакуючі/штурмові дії в тактичній зоні, однак, лише в певних районах, крім того, їхній масштаб і рівень інтенсивності явно досить обмежені. Зокрема:

- У напрямках Тернове — Новогеоргіївка та Маліївка — Комишуваха українські підрозділи, раніше зумівши витіснити противника з району Новогеоргіївки, спроміглися просунутися на схід від Комишувахи. Однак противник продовжує утримувати позиції у лісосмузі вздовж дороги між Тернове і Новогеоргіївкою, а також на західній і південно-західній околицях Комишувахи. Саме село, ймовірно, є «сірою» (спірною) зоною, за яку тривають бої.

- Українські війська продовжують досить впевнено утримувати район Калинівське — Березове — Запорізьке — північно-західна частина Новомиколаївки, відбивши трохи раніше серію контратак противника у напрямках Обратне — Березове та Темирівка — Калинівське.

Крім того, очевидно, що вони повністю «зачистили» залишкові малі піхотні групи противника, які раніше були інфільтровані в їхні бойові порядки, внаслідок цих контратак у районі сіл Степове та Вербове.

Наразі противник утримує низку позицій у лісосмузі, яка перетинає дорогу Березове – Новомиколаївка та половину самої Новомиколаївки. Однак, робити йому це досить складно, оскільки передові українські підрозділи вже знаходяться в районі Запорізьке, а також змогли просунутися на південь і захід від Новомиколаївки, щонайменше на 2,5-2,7 км.

Таким чином «смуга постачання» з боку Обратне до частини Новомиколаївки, яку утримують російські підрозділи, і далі в лісосмугу між нею та Березове, шириною не більше 3 км, фактично достатньо ефективно «пробивається» фланговим вогнем з передових українських позицій дуже широким спектром озброєння, в тому числі більшістю піхотної зброї, не кажучи вже про дрони.

- Ще далі на південний захід, очевидно, передові українські підрозділи продовжують закріплюватися в районі Привільне та Павлівка, куди їм вдалося дістатися раніше, діючи в південному напрямку з рубежу Красногірське — Новогригорівка, вздовж східного берега річки Янчур. Фактично, зараз вони відокремлені від околиць Успенівки та Нововасильєвського лише самою річкою Янчур.

Однак, очевидно, місцеве українське командування не поспішає форсувати її і розпочати бої за ці села. І цьому є цілком очевидне пояснення — противник між Новогригорівкою та Новомиколаївкою продовжує утримувати тактичне вклинення глибиною до 3 км і шириною до 1,3-1,4 км (тобто за лівим флангом підрозділів ЗСУ, які раніше прорвалися до Привільного та Павлівки).

Більше того, противник час від часу намагається контратакувати по напрямку Новоіванівка — Новогригорівка, прагнучі ще більше його розширити. Враховуючи, що російські війська продовжують утримувати позиції на південь від Рибне та в районі села Солодке, на протилежному березі річки Янчур, передчасна спроба українських підрозділів звільнити Успенівку та Нововасилівське «одним рішучим кидком» через річку, може лише «погіршити» для українських підрозділів цю охоплюючу по відношенню до них позицію російських військ.

Власне, саме тому наразі обидві сторони досить інтенсивно «боряться за фланги» (район Новогригорівки на східному березі річки Янчур, район сіл Рибне і Солодке, на її західному березі). Більше того, наскільки я розумію, обидві сторони повністю усвідомлюють, що якщо ЗСУ зможуть повністю витіснити російські підрозділи з цих районів, вони тут же негайно спробують вибити противника з Успенівки та Нововасилівського.

- Саме ці міркування, на мою думку, й визначають той факт, що противник активно намагається контратакувати в районі Злагода — Рибне — Привільне — Солодке у північно-західному напрямку.

Внаслідок цього в районі між Злагода і Солодке сформувалася досить заплутана тактична ситуація. Очевидно, що росіяни мають тут щонайменше 3 піхотні (штурмові) групи, кожна з яких налічує близько 3-4, можливо до 5-6 солдатів, які змогли пройти від Солодкого на північний захід до 3,5 км і засіли в лісосмугах у бойових порядках українських підрозділів на захід від Рибного і на південний захід від Злагоди. Однак штурмові групи самих ЗСУ ВЖЕ знаходяться у Солодкому і явно ведуть запеклі бої за його повне визволення, прорвавшись туди з боку Рибного.

Таким чином, можна стверджувати, що хоча командуванню російської 36-ї ЗВА та приданих їй сил й засобів, вдалося стабілізувати ситуацію у своїй смузі у оперативному сенсі, але вона продовжує досить активно змінюватися і розвиватися в тактичній зоні, на низці ділянок. І, очевидно, не завжди на його користь...

3. Щодо подальших перспектив її розвитку, я б виділив три ділянки (напрямку), де існує досить висока ймовірність подальшої активізації противника, принаймні на тактичному рівні:

- Очевидно, російське командування намагатиметься утримати свої позиції в районі Комишувахи, оскільки це має дуже значне тактичне (а за певних умови — оперативно-тактичне) значення для подальших дій ЗСУ у смузі сусідньої російської 29-ї ЗВА по напрямку Шевченко — Бурлацьке і далі у бік Великої Новосілки.

- Також, ймовірно, російське командування спробує скористатися двома своїми тактичними вклиненнями, які воно має в смузі 36-ї ЗВА (між Березове і Новомиколаївка, а також на північ від Новогригорівки). Перше, найімовірніше, противник спробує використати, аби витіснити передові українські підрозділи з району Запорізьке, а друге — явно для дій на фланзі українських підрозділів, які прорвалися до Привільне та Павлівка.

- Крім того, продовження досить запеклих боїв у всьому районі Злагода — Новогригорівка — Успенівка — Солодке також є дуже ймовірним. Противник явно намагатиметься не допустити вихід передових українських підрозділів на рубіж Солодке – Успенівка на західному березі річки Янчур і їхньому просуванні далі вздовж східного берега річки до її перетину з дорогою Гуляйполе – Велика Новосілка (у районі Успенівки та Нововасилівського).

Тепер про «оперативні» чинники, можливого подальшого розвитку ситуації на Олександрівському напрямку

- Якщо ЗСУ все ж досягнуть вищезазначених результатів на лівому фланзі російської 36-ї ЗВА, то очевидно, що оперативна значущість усіх їхніх наступальних дій у смузі російської 36-ї ЗВА, проведених влітку та восени цього року, почне у сукупності зростати. Перш за все, щодо ситуації в смузі російської 5-ї ЗВА, сусідньої із 36-ї ЗВА, яка зараз намагається просуватися на північ уздовж річки Гайчур у напрямку Добропілля і на захід від неї в напрямку Воздвижівська.

Наразі це значення мінімальне. Оскільки глибина реального просування ЗСУ вздовж обох берегів річки Янчур, на даний момент, явно недостатня для цього. Однак, якщо вони все ж-таки продовжать просуватись вздовж річки на південь, то майже з кожним кілометром, який вони зможуть пройти, очевидно, ситуація на всьому правому фланзі російської 5-ї ЗВА почне дедалі більше загострюватися для неї.

Наприклад, від передових позицій ЗСУ в районі Успенівки до села Полтавка (це вже оперативний тил російської 5-ї ЗВА, причому досить глибокий, за її правим флангом) — 6,7 км по прямій. Я вважаю, що висновок тут досить очевидний — продовження тиску на цій ділянці на оборону російських військ має цілком відчутний оперативний сенс для українських військ.

- Другим фактором оперативного рівня є загальна ситуація в усій смузі російської 36-ї ЗВА. Так, очевидно, російське командування змогло більш-менш стабілізувати ситуацію в цьому контексті, хоча на крайніх флангах цієї армії (відповідно на її стиках з 5-ю та 29-ю ЗВА УВ «Восток»), скажімо так, ситуація все ще продовжує «потріскувати» у тактичному сенсі. Оскільки ЗСУ продовжують, хоч і досить повільно і поступово, але просуватися у бік Великої Новосілки, і також впритул наблизились до Успенівки.

Більше того, на мою думку, якщо командування російського УВ «Восток» продовжить свій впертий наступ на Оріхів, то в українського командування, у свою чергу, очевидно, може виникнути цілком природне бажання ще більше «посилити» оперативне значення своїх активних дій у смузі 36-ї ЗВА противника.

Наприклад, як варіант, відмовитися від наступу на Успенівку та далі на південь вздовж Янчуру, а також від подальшого просування на Велику Новосілку, й почати «завертати» фланги свого наступу всередину оперативної побудови всієї російської 36-ї ЗВА.

А саме, розпочати активні дії по напрямку Шевченко — Вільне Поле — Зелене Поле і одночасно розвернути передові підрозділи з Павлівки не у бік Успенівки, а в напрямку Новоіванівки та Новополя.

Реалізація такого плану, на мою думку, відповідає двом об'єктивним «вимогам моменту» — це, безумовно, завдання обмеженого масштабу (відповідно, його можна реалізувати обмеженими силами та засобами, що зараз дуже актуально для ЗСУ). Крім того, у разі своєї успішної реалізації цей план дозволить завдати дуже серйозної поразки військам російської 36-ї ЗВА (принаймні її передовим частинам і підрозділам), що цілком співставне з тим, що сталося з російською 20-ю ЗВА на Лиманському напрямку, але на відміну від неї, це може призвести до чіткого оперативного ефекту в усій операційній зоні УВ «Восток». Оскільки 36-та ЗВА наразі об'єктивно прикриває з півночі глибокий оперативний тил наступаючої російської 5-ї ЗВА і у разі її поразки в центрі власної оперативної побудови, вона явно не зможе продовжувати це робити досить ефективно.

Загалом, кількість варіантів подальших дій ЗСУ у всій Південній стратегічній операційній зоні, включаючи смуги російських 36-ї та 29-ї ЗВА УВ «Восток», тепер «різко зросла». І це сталося саме завдяки наступальним діям ЗСУ в цій зоні влітку та восени цього року. Про це ми поговоримо наприкінці нашого циклу ...

Джерело