Коли знов почуєте про якогось с*чого сина, що "зато он талантлівий художнік", - згадайте Шона Пенна, який не з’явився на вручення Оскара, бо поїхав в Україну, - Оксана Забужко

"Трохи здивувалася, почувши, що Шон Пенн отримав Оскара «за роль другого плану». Другого, ріллі? А я, грішним ділом, щось взагалі нікого, крім нього, у тій One Battle After Another попервах пригадати не могла (аж уже згодом, під вольовим натиском свідомости, виринули з непам’яті всі ті красуні мулатки, обдовбаний Ді Капріо і прочая превесела Patria o muerte зі старими яструбами-расистами, мов живцем перенесеними на екран із журналу Крокодил зразка якогось сімдесят-волохатого року, для контрасту", - пише українська письменниця Оксана Забужко на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Словом, чистий тобі «капіталістічєскій рєалізм как творчєскій мєтод амєріканского іскуства», де тільки герой Шона Пенна й виправдовує весь затрачений ресурс, — він врізається в пам’ять як живий персонаж, що лишає по собі більше питань, ніж відповідей, а це вже — мистецтво, хоч би яка лабуда служила йому фоном…

І от розумієте, як воно цікаво виходить. Вам тут 30 рочків втюхують (і багато хто в це справді вірить!), ніби можна бути видатним митцем — і гімняною людиною. Ніби це геть не взаємопов'язані речі — митець і особа. Ніби визначне мистецтво береться, як спорт, — не з душевних, а з добре натренованих фізичних характеристик. Харашо рісуєт, харашо танцуєт, харашо пойот — а що зетник/ця, ну так що ж, «он художнік, он так відіт», але ж послухайте, яке прекрасне сопрано!..

(А вже звідси й «іскуствовнєпалітікі» — з усім подальшим курсом на повернення на світові подіуми всіх тих анн-нетребок та ін. кремлівської обслуги.)

Так от, штука в тім, що це неправда. Навіть у найбільш, здавалось би, «технічних» мистецтвах (де авторська особистість навпростець наче й не задіяна, а треба тільки досконало «співати й танцювати»), — якість творчого продукту не є цілковито безвідносна до людських якостей митця. Якось це все одно пов’язано, за якимсь невідкритим законом психології голос морально скурвленої співачки неминуче, в міру її особистісної деґрадації, тратить первісний тембральний чар, мов зникає з нього «музика сфер» (прикладів кожен може назгадувати собі сам).

А вже про ті мистецтва, де людина вкладається в продукт не лише біологічним хистом, а всім своїм нажитим людським досвідом, нема що й казати. Тільки от матерія це все складна й делікатна, а фахових маніпуляторів, охочих заплутати профана і втулити йому підробку за золото, в цій сфері завжди крутилось і крутиться стільки, що кого загодно обморочать…

Тож спасибі Шонові Пенну — не тільки за ролі, і не тільки за підтримку України, а й, last but not least — за ціннісний компас у звихнутому світі. І коли вчергове почуєте про якогось сучого сина, що, мовляв, «зато он талантлівий художнік», — згадайте Шона Пенна, який не з’явився на вручення Оскара, бо поїхав в Україну — там йому бути було в цей час важливіше й цікавіше. І як митцеві також. …І тільки з такою настановою до світу і виходять такі ролі".