Король помер. Хай живе..?

Геннадій Кернес тричі здобував перемогу на виборах мера Харкова, і в чистоті двох із цих трьох перемог не сумнівалися навіть найлютіші опоненти міського голови. Ось тільки насолодитися черговим електоральним тріумфом Геннадій Адольфович уже не встиг.

Кернес залишив по собі чималий спадок, питання розподілу якої постало ще до його смерті.

І йдеться не тільки про парки, фонтани, клумби та лавочки, такі ціновані його виборцями. Не тільки про активи, частину яких зареєстровано на членів сім’ї. Після Кернеса в Харкові залишився комплекс «сейфових» домовленостей, які трималися на чесному слові мера. Смерть гаранта домовленостей може підштовхнути їх учасників до активного перегляду умов. Не слід забувати й про низку невирішених конфліктів. Роль третейського судді в яких, імовірно, примірятиме на себе міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Сьогодні йому вдалося істотно посилити вплив у складному прикордонному регіоні в умовах управлінського та економічного хаосу, в який занурюється країна.

Смерть Кернеса якщо і стала для когось несподіванкою, то точно не для представників місцевих (і не тільки) еліт. Найближчий друг Кернеса Павло Фукс повідомив про різке погіршення здоров’я мера 11 грудня. Вже після того, як було сформовано нову конфігурацію влади в регіоні та затверджено міський бюджет.

Про те, що після відмови нирки Кернеса перевели на гемодіаліз, у Харкові шепотілися ще в жовтні. Як і про те, що мер нетранспортабельний, а якщо й повернеться, то керувати містом і контролювати всі процеси в ньому вже не зможе. Однак найближче оточення Кернеса, члени його сім'ї та офіційні особи міської ради періодично підгодовували суспільство скупими повідомленнями про нетривалі візити в палату й короткі телефонні розмови з віп-пацієнтом «Шаріте», який стабільно «йшов на поправку».

Більшість харків'ян, які прийшли на вибори, віддали свої голоси за Кернеса. Довіривши місто людині, стан котрої не дозволяв виконувати обов'язки мера.

Наступного тижня тіло Кернеса обіцяють доправити в Харків і достойно провести в останню путь.

Відспівувати міського голову будуть у Благовіщенському соборі, громадянську панахиду проведуть у приміщенні Оперного театру. Поховають мера на почесній алеї одного з центральних цвинтарів міста поруч із видатними харків'янами.

Прощання з Кернесом відбудеться, практично, за таким самим сценарієм, за яким проходив похорон його попередника — першого мера Харкова в незалежній Україні та ексгубернатора Євгена Кушнарьова 2007-го.

Хоч би як цинічно це звучало, але до смерті Кернеса в Харкові підготувалися. Після раптової хвороби міського голови і стрімкого погіршення його стану напередодні виборів команда мера якщо й була розгублена, то недовго. Прийняли найраціональніше політтехнологічне рішення: висувати тяжкохворого Кернеса на третій термін і йти в місцеву раду під його іменем. Депутатські мандати були критично важливі для посилення переговірних позицій.

Соціологія казала, що команді Кернеса цього разу не вдасться отримати монобільшість у міській раді. Зокрема через участь у виборах «Опозиційної платформи — За життя», з харківськими бенефіціарами якої Кернес перебував у затяжному конфлікті.

Тому вже восени стартував переговірний процес на рівні як Харкова, так і Києва. Кернес на той час уже втратив статус суб'єкта політики й, фактично, перетворився на її об'єкт.

«Освячений» на обох рівнях результат свідчить про істотне зміцнення позицій голови МВС Арсена Авакова в його рідному регіоні з урахуванням інтересів як неоднорідного оточення Кернеса, так і інших гравців. За винятком, мабуть, частини бенефіціарів такого самого неоднорідного місцевого осередку ОПЗЖ. Аваков уміє знаходити спільну мову з усіма ключовими гравцями, включно з уже згаданим Фуксом.

Переформатування влади в регіоні розпочалося з призначення новим головою облдержадміністрації Айни Тимчук. Її попередник Олексій Кучер дав зрозуміти, що нова керівниця отримала карт-бланш на налагодження відносин із місцевими елітами.

За тиждень до фактичного завершення каденції депутати попереднього складу міськради зібралися на останню сесію, щоб змінити регламент під «засідання без Кернеса» і заодно спокійно, без особливих дискусій затвердити бюджет.

Ноу-хау нового регламенту було продемонстроване вже 9 грудня: з другої спроби депутати обрали голову і той зачитав скріплений електронним підписом Кернеса лист про висування віцемера Ігоря Терехова на посаду секретаря.

Самого мера на сесії не було, і присяги він не приймав. Завдяки колізії між нормами Виборчого кодексу та Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» його і без цього визнали таким, що вступив на посаду.

Кандидатуру Терехова, який, отримавши посаду секретаря, фактично став в.о. мера, підтримали майже одноголосно. За нього проголосували «Блок Кернеса», «Слуга народу», «Європейська солідарність», «Партія Шарія». І навіть частина депутатів від ОПЗЖ, які на початку сесії відповідно до Виборчого кодексу вимагали обрати тимчасову президію.

Депутати «Блоку Світличної «Разом!» у повному складі не брали участі у голосуванні. Ця ж фракція (як і «шаріївці»), зрештою, не отримала жодної керівної посади в постійних комісіях міськради.

Підсумки першої сесії обласної ради, яка відбулася 11 грудня, дозволили говорити про такий собі «розмін» між «Блоком Кернеса» і «Слугою народу». Тому що, підтримавши кандидатуру Ігоря Терехова в місті, «слуги» отримали свого голову в області — Артура Товмасяна. А «Блок Кернеса» буквально в останній момент відкликав кандидатуру Сергія Чернова, який очолював облраду з 2008 року.

Домовленості, безумовно, були. Однак вигодонабувачем в обох випадках стала «група Авакова», куди сьогодні входять як люди з «Блоку Кернеса» (включно з Тереховим), так і частина «слуг».

Попри те, що Товмасяна ще кілька днів тому була готова підтримати, у кращому разі, третина «зеленої» фракції, затвердили саме його кандидатуру.

Спочатку «Слуга народу» висунула на посаду голови облради першу заступницю голови ОДА Тетяну Єгорову-Луценко.

Її призначення лобіювали куратори президентської партії в регіоні — Павло Сушко та Вадим Слюсарєв. Заступник голови президентської фракції у Верховній Раді Сушко очолює харківський осередок політсили. Слюсарєв донедавна був радником заступника голови ОП Сергія Трофімова й «тіньовим» куратором харківських «слуг». Однак після того, як Володимир Зеленський звільнив Трофімова та довірив регіональну політику Кирилові Тимошенку, «акції» Слюсарєва й Сушка впали в ціні.

За словами колишнього голови ОДА, а нині — депутата міськради Олексія Кучера, 6 із 17 обласних депутатів від «Слуги народу» голосували проти Товмасяна. Однак співрозмовники у фракції запевняють, що підтримка новообраного голови була одностайною.

Одноголосно підтримав Товмасяна і «Блок Кернеса». ЄС і «Блок Світличної» бюлетенів не брали. На 73 із 90 кинутих під час таємного голосування до урн бюлетенів позначки стояли навпроти поля «за». 15 депутатів висловилися проти, два — зіпсували бюлетені.

Достеменно відомо, що розділилися голоси ОПЗЖ. Відтак ця фракція отримала посаду одного, а «Блок Кернеса» — трьох заступників голови облради. У тому числі першого заступника. «Блоку Світличної», як і в міськраді, не дісталося в комісіях жодної керівної посади.

Новий голова облради — депутат від «Слуги народу» і все ще голова Харківської райдержадміністрації Артур Товмасян — не чужа Арсенові Авакову людина. Його пов'язують дружні стосунки з сином голови МВС Олександром.

Знає його й бізнес-партнер Авакова Ігор Котвіцький, який був присутній на сесії облради. У ряду для гостей він сидів поруч з Ігорем Тереховим. Обидва давно знайомі з головою МВС.

Із 2007-го по 2010 рік майбутній перший заступник Кернеса працював під керівництвом Авакова в Харківській облдержадміністрації. А в колишньої дружини Ігоря Терехова Олени Винник є спільний бізнес із Котвіцьким. Разом зі ще одним соратником Авакова, Вадимом Бешановим вони володіють ТОВ «Кисет», — цій фірмі належить найбільша мережа сигаретних МАФів у Харкові.

Крім «Кисета», Винник співволодіє мережею медзакладів «ОН Клінік», є в неї і спільний орендний бізнес із колишньою тещею Вікторією Тереховою. Ігор Терехов і Олена Винник розлучилися 2014 року і, як випливає з розслідування «Харківського антикорупційного центру», спільно нажитого майна ділити не стали.

Після смерті мера його обов'язки тимчасово виконує секретар міської ради. Згідно з законом, Верховна Рада має не пізніше, ніж через 90 днів після його звернення, призначити позачергові вибори. Однак цілком може цього й не робити. Тим більше якщо є консенсус еліт і чималий ризик непередбаченого результату голосування. «Качати» тему дострокових виборів, за даними ZN.UA, планує частина ОПЗЖ. Її представники озвучували плани створення регіонального інформаційного телеканалу, заточеного під цю мету. Не виключаються також спроби заблокувати роботу в.о. мера та міської ради з допомогою судів.

Решту, схоже, розіграна комбінація цілком влаштовує. Терехов та інші колишні «люди Кернеса» змінили політичного патрона і зберегли контроль над «потоками». Аваков посилив свій вплив як у місті, так і в області. У столиці на голову МВС тепер схильні дивитися як на гаранта стабільності в регіоні, а місцеві еліти — як на силу, здатну зберегти статус-кво й не допустити глобального переділу за жорстким сценарієм.

У Банкової є всі підстави вважати в.о. мера більш зговірливим, ніж міського голову, який упевнено виграв вибори. А без голосів «слуг» Верховна Рада не призначить виборів у Харкові, навіть якщо це питання і буде винесене в сесійний зал. Кейс Луцька, який майже три з половиною роки жив без мера, свідчить, що цього може й зовсім не відбутися.

Джерело