Котлета по-київськи. Трохи лайфхаків від Зеленського, як правильно "з'їсти" Кличка

3 жовтня Державне бюро розслідувань (ДБР) на чолі зі зручним, як завжди, в.о. вийшло з безпрецедентним обвинуваченням на адресу мера столиці і голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Віталія Кличка. Офіційний антикорупційний орган публічно заявив про можливі 10 (!) мільярдів, які щорічно вимиваються з 65-мільярдного бюджету столиці на злочинних схемах із комунальними підприємствами.

19 жовтня, рівно через годину після першої за рік зустрічі Зеленського і Кличка на Банковій (про неї сам мер столиці розповість нижче), силовики отримали команду чинного гаранта Конституції продовжувати публічний тиск на Кличка. Насправді дуже дивно, коли з бюджету європейської столиці виводяться майже 20% грошей платників податків і за це нікого не закривають у СІЗО, а просто бездоказово констатують.

Однак, як підтверджують наші підозри джерела в ОПУ, основна мета — аж ніяк не боротьба з корупцією в столиці, а посилення договороспроможності мера напередодні стратегічної угоди, яку укладатиме вже не Єрмак чи Тищенко, а сам Зеленський. Отримавши у столиці офіційний і законний важіль — свого голову КМДА.

20 жовтня депутати профільного комітету на чолі з парламентським драйвером реформи Віталієм Безгіним, які самовіддано попрацювали над провальним проєктом закону про столицю № 2143-3, попросили присутніх на комітеті не політизувати питання. І, підтримавши майже повністю перероблений до другого читання законопроєкт, «завершити ще один важливий етап децентралізації — народження справжнього місцевого самоврядування в Києві». Повноваження мера і голови КМДА будуть розведені, Київрада, очолювана мером, отримає свій виконком та повну владу в громаді, а Центр — інструмент контролю. Ура!

На тлі цих правильних (у контексті реформи) меседжів було справді смішно слухати з трибуни розпливчасті заяви Віталія Кличка про «необхідну європейську експертизу законопроєкту» і «зневажені права «Муніципальної варти Києва». Та водночас — і сумно. Від очевидності єзуїтської стратегії Банкової. У тому числі й стосовно своїх депутатів, яких ОПУ використовує втемну.

Василь Артюшенко, ZN.UA

Так чи інакше, але уважному спостерігачеві очевидно, що, прискорюючи прийняття правильного закону про столицю, ОПУ й особисто Зеленський завершують останні приготування до ситої політичної трапези. Звісно, на ній буде й чинний мер столиці: його квиток на банкет — це мандат, виданий киянами на виборах. Питання виключно в «порціях» старанно приготовленої і поданої президентові «слугами народу» страви. Адже ділитиме її тепер Зеленський, а не Кличко.

Однак, давайте по черзі.

Ми досить багато уваги приділили описові основних новел численних версій закону про столицю, починаючи ще від «царя Гороха». На виході залишився проєкт Юрія Ганущака, у 2019-му підтриманий комітетом і поданий як основний, але вибитий проєктом Ткаченка/Гуріна, що його підтримала Рада саме в момент першої атаки «зелених» на Кличка. «Риба» законопроєкту написана багато років тому, і, зрештою, він має виконати три ключових завдання:

• розвести повноваження міського голови і голови КМДА;
• Встановити систему адміністративного нагляду з боку КМДА за законністю актів Київради, її виконавчих органів та посадових осіб;
• створивши нові райони, повернути Києву районні ради.

Але тут, перш ніж навести позицію Віталія Кличка (а він, коментуючи мені, був набагато конкретнішим, ніж на трибуні комітету, і вже після тривалої зустрічі з президентом на Банковій, заявив «про відкритий політичний тиск»), наведу кілька важливих ремарок.

По-перше, розведення повноважень. Попри те, що в Конституційному суді, який перебуває у стані кризи й заблокований, досі лежить подання 56 нардепів від Кличка стосовно ще одного ворожіння на зірках — чи повинен мер очолювати КМДА, — цю норму було повністю погоджено у процесі переговорів. Ні Кличко, ні Асоціація міст України, яку він очолює, за нашою інформацією, на фінальній стадії вже не заперечували проти європейської демократичної норми. Хоча політично гнати хвилю, викликаючи потрібні емоції в киян, Кличко не перестає.

По-друге, префект. Тут складніше. Голова адміністрації залишається у подвійному підпорядкуванні — президента й Кабміну — з контрольним пакетом акцій президента, який його призначає. Колись висловлене Зеленським: «Голови ОДА — це моя вертикаль» не піддає сумніву його команда. І дуалізм парламентсько-президентської системи державного управління. Хоча, справедливості ради, слід зазначити, що в законопроєкті закладено механізм, який у майбутньому (за наявності компетентного президента з державним мисленням) дозволить зробити інститут префектів аполітичним.

«Рано чи пізно президент (не важливо, з яким прізвищем) повинен зрозуміти, що коли він призначає суддів, це не означає, що судді йому підкоряються, — пояснює свій задум Юрій Ганущак. — Так і з префектом. Якщо його призначає президент, це не означає, що префект виконує президентські команди. Бо насправді він представляє виконавчу владу, координуючи її територіальні органи й моніторячи законність рішень, які приймає виконавча влада громади Києва і будь-якої іншої». Для забезпечення такої перспективи префект законопроєктом визначений як державний службовець, введено кадровий резерв і трирічну ротацію. Механізм запрацює після того, як приймуть закон про місцеві державні адміністрації (МДА), на який і йде посилання в законі про столицю. Бо Київ ставиться в один ряд із рештою громад.

Є ще один важливий нюанс: час імплементації. Якщо по всій Україні інститут префектів на рівні районів запрацює лише через рік після прийняття закону про МДА, то в Києві — зразу (через два місяці) після прийняття закону про столицю. АМУ на засіданні комітету просила шість місяців, однак поки що незрозуміло, чи ввійшла ця поправка у фінальний текст законопроєкту. (Ми публікуємо передстартовий варіант, так як остаточний — куди було внесено кілька правок — ще в роботі).

У кожному разі, якщо зануритися у сферу, яку, згідно з проєктом закону, моніторить голова КМДА, стає зрозуміло, чому Кличку варто хвилюватися. Очі, вуха і нюх політичного ставленика Банкової (а інший — із нинішніми розкладами — просто неможливий), в ідеалі, мали б зіграти антикорупційну роль, проте в реалі — стануть органами відчуттів офіційного «смотрящого» за Києвом, з усіма наслідками, які з цього випливають. Тіньовий Комарницький був потрібен Єрмаку, а Зеленському вистачить офіційного Чернишова.

По-третє, районні ради. Це, можна сказати, вишенька на торті. Тому що безпосередньо стосується 65-мільярдного бюджету, про який так печеться ДБР. Ми навіть не дискутуватимемо про те, як швидко й чому в столиці з'являться колись «убиті» районні ради. А тим більше про те, навіщо Кличко, хоч усі ці роки блокував створення райрад, раптом воскресив робочу групу, яка має їх повернути. Тільки зазначимо, що створення на рівні норми закону (а не бажання Київради) районних рад і, як наслідок, районних бюджетів — важливий антикорупційний запобіжник. Але!

Зараз обсяг коштів, які виділяються для реалізації повноважень районними державними адміністраціями в Києві, відповідно бюджету столиці становить 23 мільярди гривень. Зокрема, у відання РДА в Києві передано низку програм у галузі культури, спорту, житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, охорони культурної спадщини, транспортної інфраструктури. Якщо ж буде реалізовано норми законопроєкту, цей обсяг становитиме лише близько одного мільярда коштів, що не відповідає принципові субсидіарності.

Таким чином очевидно, що мільярд, відщипнутий із панського столу на користь районних рад, яким дозволять відповідати лише за прибирання після чиєїсь трапези, не буде навіть відчутний на тлі 65-мільярдного міського бюджету. Він залишиться в розпорядженні Київради й мера. Як і десять мільярдів відкотів, про які говорить ДБР. Чому? Ну, члени профільного комітету пояснюють це тим, що нібито потенційні районні депутати настільки отупіли за час відсутності місцевого самоврядування на районному рівні, що їм не можна доручати нічого серйозного — ні освіти, ні медицини. Про неофіційну ж версію я запитала в Кличка, безперечно зацікавленого в такому бюджетному розкладі. Однак Віталій Володимирович майстерно уникнув економічних нюансів закону, зате додав політичних ефектів. Але не тільки.

— Віталію Володимировичу, за вашим настроєм і сьогоднішніми заявами на комітеті видно, що ви вже змирилися з тим, що відбудеться найближчим часом. Та й, чесно кажучи, фінансово — з урахуванням майбутньої появи райрад із навмисно обрубаними повноваженнями — бюджет Києва не постраждав.

— Законопроєкт про столицю має бути доопрацьований і відповідати ключовим статтям Конституції, де прописано, що київський міський голова, обраний киянами, має бути призначений головою КМДА. І Конституційний суд 2003 року двічі це підтвердив. А 2019 року 56 депутатів звернулися в КСУ із проханням ще раз розтлумачити це. До сьогодні справу, через кризу КСУ, не розглянуто. Тому ваші твердження не відповідають дійсності. Я свою позицію давно озвучив і її не змінював.

— Однак ви як мер і голова Асоціації міст чудово знаєте, що нині триває процес децентралізації влади. І закон про столицю (як і про місцеві державні адміністрації), який найближчим часом розглянуть за скороченою процедурою, абсолютно в контексті реформи. Вона стосується не лише Києва, а всіх громад. Інститут префектів запрацює на районному, а після ухвалення змін до Конституції — і на обласному рівнях. Тим самим буде увімкнуто механізм державного нагляду за місцевим самоврядуванням. Логіка законодавця абсолютно вивірена. І ви, роблячи такі заяви, м'яко кажучи, не дуже добре виглядаєте.

— Якщо ми хочемо одержати робочий законопроєкт, нам дійсно потрібні районні ради, треба розділяти повноваження. Але головне інше — закон має повністю відповідати експертній оцінці європейських партнерів і Конституції. Нинішня версія, яку нам сьогодні представили, не одержувала такої оцінки. Але лише після неї ми можемо сказати, відповідає законопроєкт демократичним принципам і нормам децентралізації чи ні. Найгірше завжди виходить у того хлопця, який каже: «Дивіться, як я вмію!» або «А ну-бо я спробую!». І в цьому ключі все, що нині озвучувалося, йде врозріз із Конституцією України.

— Але, знов-таки, ви ж знаєте, що вся реформа йде врозріз із Конституцією. Так склалося, що з різних причин (передусім через війну з Росією) виявилося складно відразу внести зміни до Конституції, й тому пішли від часткового до загального, а не навпаки. Процес уже пішов. Чого ви насправді боїтеся? Того, що правильний інструмент потрапить до рук ваших політичних конкурентів?

— Я нікого не боюся, але я боюся маніпуляцій.

— У вівторок на Банковій ви говорили з президентом про це?

— Звідки у вас інформація, що ми говорили з президентом?

— Так ви її підтверджуєте?

— Так. Ми справді зустрічалися. Вперше за рік.

— Це була його ініціатива?

— Ні, моя. Ми перетнулися ще 6 жовтня на заходах із вшанування 80-річчя трагедії Бабиного Яру. Я сам підійшов і запропонував зустрітися. Він погодився і призначив зустріч.

— Що обговорювали? Майбутню імплементацію закону про столицю?

— Говорили довго. Обговорювали Київ і його проблеми. За цей рік накопичилося чимало поточних питань.

— Тобто ви домовилися домовлятися?

— Винятково в інтересах киян. Моїх особистих інтересів тут немає.

— Обговорювали кандидатуру префекта, з яким вам доведеться працювати?

— Ні, це питання ми не обговорювали. (На момент розмови з Кличком у моєму розпорядженні ще не було інформації про те, що на зустрічі був присутній потенційний кандидат на посаду префекта Києва — чинний міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов. — І.В.)

— І все ж таки бюджет? Районні ради, які ви, до речі, теж вирішили раптом створити, хоча раніше й блокували, одержують мізер повноважень — на мільярд. 64 мільярди залишаються у місті. Нормальна економіка для вас насправді.

— Ми не говорили про бюджет. І я, якщо чесно, не хотів би зараз робити звіт про те, про що ми говорили з президентом. І кандидатури префекта точно не обговорювали.

— Вас напружують можливі маніпуляції саме з цього боку? Адже поруч із вами з'явиться людина, яка цілодобово спостерігатиме за тим, що відбувається в столиці. На законних підставах.

— На сьогодні за кожним працівником Київської міської державної адміністрації і так уже пильно спостерігають правоохоронні органі. СБУ, ДБР, Офіс генпрокурора, поліція… Хіба ні?

— Але як голова КМДА ви теж маєте на них вплив.

— Вам не смішно це казати?

— Ні. Можливо, тому й реальних результатів немає, лише страшилки. Силовики теж роблять свої ставки на майбутніх президентів.

— Я читаю заяви силовиків і сміюся. Ви ж пам'ятайте заяви про те, що в «Муніципальної варти Києва» нібито знайшли вибухівку, незареєстровану зброю та інше. Де це все? А заява Генпрокуратури про злочинне угруповання «Київпастранс»? Де розрахунків готівкою взагалі немає, де всі платежі проводяться онлайн. А недавня заява ДБР, що в результаті децентралізації Київ одержав 60 мільярдів і, за їхніми оцінками, десять мільярдів крадуть?

Державне бюро розслідувань

Ви вважаєте, що це професійна оцінка? Це факти? Я вважаю, що це прямий політичний тиск, який під собою не має нічого. І я вам навів лише три приклади. А таких сотні.

— А по Палатному?

— Це ви в мене запитуєте? Засідання суду в справі про ті гроші, що знайшли в його дружини, з якою він не живе вже десять років, суд переносить уже втретє. У мене є чітке переконання, що ті методи, які використовує влада нині, це нонсенс. Жарт нині ходить по місту: «Віктор Федорович сидить, читає українські новини й запитує: «А що, невже так можна було?».

— Ви ставили Зеленському пряме запитання про причини такого тиску?

— Відповіді на нього я, на жаль, не отримав.

Тут можна лише поспівчувати Віталію Володимировичу, який потрапив в отаку колотнечу. «З-поміж пред'явлених протягом серпня-вересня цього року 25 підозр працівникам КМДА в 11 випадках запобіжного заходу не обирали взагалі, в трьох випадках суд відмовив у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу. І лише в одному випадку суд застосував нічний домашній арешт. В інших випадках суд обмежився обранням менш суворого заходу — особистого зобов'язання. Причиною такої ситуації з обранням запобіжних заходів є відсутність обґрунтованих підозр, — пише на сторінці у Фейсбуку колишній заступник генпрокурора Віктор Трепак.

І це при тому, що ДБР заявляє про десять виведених із бюджету столиці мільярдів?! Де посадки, хоча б у СІЗО, до розгляду? Чи майже 20% столичного бюджету — дурниця на тлі «Великого будівництва», що освоює сотні мільярдів гривень із держбюджету? «Схоже, керівників правоохоронних органів, задіяних у «поході проти Києва», це не дуже турбує, — резюмує Трепак. — Очевидно — для них нині головним є процес, який що далі, то більше конкретними фактами підтверджує свою упередженість і політичну вмотивованість».

Якщо взяти загальні дані, оприлюднені столичною прокуратурою, що курирує кампанію силовиків, 120 чиновникам команди мера Віталія Кличка починаючи з 2019 року пред'явлено підозри. 53 кримінальні провадження по 75 співробітниках адміністрації та керівниках КП столиці передано до суду. Однак, за інформацією наших джерел у прокуратурі, відкритих, але не доведених до підозр і суду справ, про які голосно повідомляли ЗМІ, було в кілька разів більше. Цієї цифри в столичній прокуратурі не озвучують, вважаючи її некоректною. Усі справи є в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, але вони розчинилися в загальному багатотисячному потоці.

Силовики традиційно держать носа за вітром. Під мера, за вказівкою Банкової, копають, але неглибоко. Риба, яка затримується в тенетах прокурорів, переважно дрібна. Система, відчуваючи політику, намагається самозберегтися, щоб уникнути чисток у разі приходу іншого президента. Однак дрібне, але численне кровопускання може довести організм до виснаження. Таку тактику, власне, і застосовують до Кличка, роблячи його спроможним домовлятися на тлі прийняття правильного закону про столицю. За інформацією наших джерел, прокурор Києва Олег Кіпер, який прекрасно справляється із завданнями цього хрестового походу, — основний кандидат Банкової на посаду генпрокурора. Після того, як звідти посунуть Ірину Венедіктову.

Безумовно, те, що відбувається в столиці нині, не має нічого спільного ні з боротьбою з корупцією, ні з розширенням прав місцевого самоврядування, ні з чимось пристойним. Гроші, як зазвичай, вирішили все. Зеленський і Кличко трапезуватимуть разом. Але тепер уже на умовах винятково гаранта Конституції. Можливу ціну для киян ДБР уже оголосило: 10 мільярдів гривень — майже 20% міського бюджету.

І Київ сповна оплатить цей банкет перед ключовим боєм претендентів 2024 року.

Джерело