Кріпак свого батька, який став видатним істориком і одним з основоположників національного відродження України

16 травня народився один із засновників української історичної науки Микола Костомаров. Саме він запросив до Кирило-Мефодіївського братства Тараса Шевченка і написав статутний документ цього товариства.

Життя Костомарова мало багато драматичних поворотів: народжений кріпаком, він став професором столичного університету і популярним істориком свого часу, на лекції якого сходилося багато зацікавлених. Ув’язнення і заслання зіпсували його плани одружитися, та все ж він побрався з нареченою через 28 років. Розповідаємо цікаві факти у день його народження.

1. Народився кріпаком власного батька.

Микола Костомаров народився поза шлюбом в української кріпачки Тетяни Мельникової та поміщика Івана Костомарова. За законами Російської імперії, дитина успадковувала статус матері, тому хлопчик формально був кріпаком свого батька.

Після народження сина Іван Костомаров одружився з Тетяною та відправив її навчатися до приватного пансіону в Москві. Проте вже через 11 років батько раптово помер, а Микола не зміг успадкувати його майно як народжений поза шлюбом.

2. Захопився історією завдяки козацьким архівам.

Костомаров закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, де зблизився з гуртком українських романтиків і захопився фольклором та козацьким минулим України.

Після навчання служив юнкером у Кінбурнському драгунському полку в Острогозьку. Саме там він натрапив на старі козацькі документи в архіві повітового суду, тож став істориком полку. Додатково збирав етнографічні матеріали на Харківщині.

3. Його першу дисертацію наказали спалити.

Перша магістерська дисертація Костомарова про Берестейську церковну унію викликала обурення імперської влади через сміливі висновки. Роботу заборонили та наказали знищити. Після цього історик написав нову дисертацію – цього разу про народну поезію.

4. Викладав у Київському університеті.

Після здобуття ступеня магістра Костомаров працював у гімназіях Рівного та Києва, а згодом його запросили до Київського університету. Викладаючи російську історію, він заглибився у вивчення української.

5. Був одним із засновників Кирило-Мефодіївського братства.

Костомаров став одним із творців першої української таємної політичної організації XIX століття – Кирило-Мефодіївського братства. Саме він написав його програмний документ «Книгу буття українського народу».

За свідченнями дослідників, саме Костомаров переконав Тараса Шевченка долучитися до братства.

6. В’язниця і заслання.

Після доносу учасників братства заарештували. Костомаров рік провів у Петропавлівській фортеці в Петербурзі, а потім його заслали до Саратова під нагляд поліції.

Там він працював чиновником, написав монографію про Богдана Хмельницького та разом із Данилом Мордовцем видав «Малоросійський літературний збірник» – один із перших українськомовних альманахів у Російській імперії.

7. Його лекції збирали переповнені аудиторії.

Після звільнення з-під поліційного нагляду Костомаров очолив кафедру російської історії Петербурзького університету. Сучасники згадували, що його лекції завершувалися оваціями.

Разом із Пантелеймоном Кулішем і Василем Білозерським він створив петербурзьку українську «Громаду» та долучився до видання журналу «Основа».

Костомаров публікував художні та публіцистичні твори (фото 1864-1869 років з Вікіпедії)

8. Одним із перших пояснив різницю між українцями та росіянами.

У праці «Дві руські народності» Костомаров обґрунтовував окремішність українського та російського народів – їхнього характеру, історії та політичної культури. Він став одним із перших істориків, які розглядали історію України не як частину російської, а як окремий історичний процес.

9. Знав багато мов і писав художні твори.

Костомаров володів грецькою, латинською, французькою, німецькою, польською, чеською та сербсько-хорватською мовами. Свої художні твори й поезію він публікував під псевдонімом Ієремія Галка.

10. Одружився зі своєю нареченою через 28 років після заручин.

Дружиною Костомарова стала Аліна Крагельська. Вони познайомилися в середині 1840-х років, коли він викладав історію в її пансіоні. Пара планувала одружитися у 1847 році, але арешт історика все перекреслив. Згодом Аліна вийшла заміж за іншого.

У 1873 році вони зустрілися знову, коли Аліна вже овдовіла та мала трьох дітей. А через два роки, у 1875-му, вони обвінчалися й прожили разом до смерті Костомарова.