"Криза піхоти ЗС РФ", - Бутусов

Тепер розглянемо з кого та як поповнюється російська піхота (мотострілки, десантники, морпіхи) та хто має вииконувати функції піхоти ЗС РФ після 6 місяців війни:

1. Кадрові підрозділи спецназ (включно навіть з бойовими водолазами), оперативні частини та загони спецназ Росігвардії, загони спецназ ФСБ, всі підрозділи, які мають індивідуальну підготовку кидаються в бій у якості піхоти на передову;

2. Набір на короткострокові контраки 3-6 месяців. Через центр комплектування МО РФ. Умови відбору: після медкомісії та тестів психолога, відбраковка мінімальна, досвід не обов'язково. Підготовка від 1 до 4 тижнів. Негайна відправка на передову у частинах наземних військ;

3. Строковики. Їх схиляють до укладання контрактів у їхніх військових частинах. Тому серед втрат в Україні є і строковики, яких таємно кинули у бій, і вбиті 18-річні контрактники, які уклали контракт за 2-3 місяці після приходу на строкову службу. Для їх набору штати наземних сил збільшені на 137 тисяч осіб. Строковики - основний ресурс поповнення російської армії.

4. Літні люди. В кадрову армію беруть на контракт у піхоту до 55 років, у резервні формування - до 60 років. Вже є повідомлення про загибель двох 60-річних російських піхотинців в Україні.

5. Батальони та загони БАРС (бойовий армійський резерв спеціальний). Відомо про формування 20 батальйонів та загонів БАРС, які позиціонувались як добровольчі для швидкого розгортання. Центром комплектування є відомі польові командири, які раніше воювали на Донбасі, мають зв'язки у Міноборони РФ та можуть отримати повноваження на створення своїх підрозділів. Штатна чисельність - до 500 осіб, фактично завжди набагато менше. Сформовані в березні-квітні як підрозділи без своєї бойової техніки та з мінімальним озброєнням, які мають бути придані для збільшення числьності піхоти на визначених напрямках. Відбору та тренувань майже нема, контракти на 205 тисяч рублів на місяць;

6. Приватні військові компанії "Вагнер" та "Лига". Центр комплектування - комерційні структури кримінального "авторитета" Є. Пригожина. Фактично з ПВК створена штурмова військова частина, яка отримала усі види важкого озброєння, артилерію, танки, РСЗВ та навіть літаки-штурмовики. Напрямок відбору - виключно мотивація та здатність до ризику. Стосунки у колективі неформальні, як у добрвольчому загоні, фінансові виплати більші ніж у кадровій армії, однак результати прив'язуються до завдання, ПВК кидають на найнебезпечніші напрямки, що призводить до великих втрат;

7. Ув'язнені кримінальні злочинці. Структури Пригожина проводять вербування у тюрмах, серед злочинців, які мають військові спеціальності або засуджені за насильницькі злочини. Вбивці отримують вибір замість великого терміну у камері вийти на волю, отримати зброю, гроші, і право грабувати та вбивати. Злоцинців набирає ПВК "Вагнер", вже є інформація з російських джерел, коли російський кримінальний злочинець пішов на війну і був знищений в Україні;

8. Добровольчі регіональні батальйони та роти. 85 суб'єктів РФ отримали завдання сформувати від 1 до 3 добровольческих підрозділів. У деяких регіонах - Чечні, такі добровольчі частини були створені ще до вторгнення. Центр комплектування - місцевий Міноборони по окремій програмі місцевої влади. Тобто місцеві чиновники через наявні соціальні служби теж шукають, кого б можна було ще направити на війну серед малозабзпечених та безробітних. Це пропонується як варіант працевлаштування. І щоб стимулювати добровольців, кожен регіон зі свого бюджету призначає додаткові разові та щомісячні виплати, які додаються до фиплат федерального бюджету. Такі добровольці підрозділи з окремими іменами створені чисельністю від 100 до 300 осіб;

9. Мобілізовані на окупованій території. Усі чоловіки, навіть дехто з тих, хто отримує броню від окупантів, підлягають примусовому призову. Центр комплектування - окупаційна адміністрація. Російська влада вважає, що кожен "звільнений" від України має отримати російський паспорт та довести лояльність окупантам на передовій. Российские власти полагают, что "освобожденные" от Украины обязаны доказать свою лояльность оккупантам на передовой. Мобілізація відбувається без термінів та відпусток, мобілізованим видають гроші, по більшості джерел близька 70 тисяч рублів на місяць, але нерегулярно, нерідко гроші розкарадаються. Це найменш боєздатні піхотинці Путіна.

Висновки:

2. Росія намагається уникнути загальної мобілізації, щоб не спровокувати масову втечу населення від війни і падіння економіки. Участь у війні лякає росіян, це важливий фактор в інформаційній роботі.

3. Основним джерелом поповнення піхоти будуть строковики, яких будуть вербувати на контракт, кампанія по залучанню добровольців навіть на великі гроші демонструє свою неефективність. Бо гроші великі, але можуть вбити. Тож демонстрація вбитих російських військових, особливо з числа контратників, які уклали контракт під впливом пропаганди після 24 лютого, добре працює на свідомість і це треба врахувати в інформаційній роботі, інтернет вони читають. Потрібно посилювати інформування російської молоді саме на популярних серед них платформах.

4. Російську піхоту вербують в переважній більшості грошима. При середній медіанній зарплаті в РФ 38 тисяч рублів на місяць, найманцям пропонують йти на війну на зарплату від 205 до 465 тисяч рублів на місяць, отримати разові виплати від 300 до 500 тисяч рублів, а також соціальні пільги та статус учасника бойових дій. Короткострокові контракти слугують рекламною "завлєкухой" - якщо не сподобається, то швидко заробиш купу грошей та повернешся додому. Тому удари по підрозділам противника, які тільки заходять на фронт і поповнені такими гастарбайтерами особливо ефективні, на них можуть діяти різні методи інформаційного впливу.

4. Наявність різних систем комплектування показує, що російське керівництво зробило ставку на мобілізацію в найкоротші терміни та з мінімальною підготовкою усіх наявних людських ресурсів, незважаючи на те, що вони дуже обмежені. Росія готує піхоту шляхом природнього відбору прямо на фронті. Це говорить про те, що противник недооцінює значення людського ресурсу та має хибну стратегію тривалої війни. Нам треба відпрацювати свою більш ефективну стратегію війни на всинаження саме на основі збереження та якості людських ресурсів.

5. Наземні сили ЗС РФ розширяються екстенсивно, якісних реформ в організаційно-штатній структурі та бойвій підготовці не відбувається. Нам треба посилюватись саме там, де наш ворог не здатний впроваджувати зміни, треба негайно та системно покращувати організацію та бойову підготовку украхнської піхоти.

6. Кричтине значення для бойової стійкості російської піхоти, якість якої знижується та буде продовжувати знижуватись, будуть мати командні пункти тактичної ланки. Ураження командних пунктів рівня рота-батайльон будуть повністю підривати боєздатність російських військ. Це головний фактор, який буде впливати як на прорив оборони російської піхоти так і на зрив її атак.