Культові дитячі іграшки СРСР: Чому за улюбленців десятків мільйонів малюків тепер соромно

Багато іграшок, які довгий час вважалися символами радянського дитинства, насправді не були оригінальними розробками вітчизняних фахівців. Дослідження показують: значна частина популярних моделей створювалася шляхом запозичення або прямого копіювання західних аналогів, констатують Патріоти України.

При цьому радянські версії, нажаль, часто поступалися оригіналам за якістю, безпечністю та дизайном,

Лялька, що «не слухалася»

Відома лялька «Неслухняна Оленка», яку в СРСР подавали як інновацію, насправді не була новинкою. Ідея з магнітним механізмом, що змушує іграшку «реагувати», вже активно використовувалася у США ще в 1950-х. Подібні технології та навіть складніші механічні ляльки існували в Європі значно раніше.

Пірамідка з небезпечного матеріалу

Звична дитяча пірамідка також має західний прототип — модель від компанії Fisher-Price.

Оригінал був яскравим і безпечним, тоді як радянський варіант виготовляли з целулоїду — матеріалу, який легко займався і міг бути токсичним.

«Юний технік»: мрія хлопчиків чи тінь британського Meccano

Популярний набір «Юний технік» фактично повторював британський конструктор Meccano, створений ще на початку ХХ століття.

У СРСР використали спрощену версію, яка поступалася за можливостями та виглядом.

Неваляшка

Навіть класична неваляшка не була суто радянським винаходом. Сучасний вигляд цієї іграшки сформувався завдяки американській компанії J. Chein & Company ще у 1930-х роках.

У СРСР її почали виробляти значно пізніше, майже не змінюючи дизайн.

Таким чином, образ «унікальних радянських іграшок» значною мірою формувався штучно.

Насправді індустрія часто спиралася на вже існуючі західні ідеї, але відтворювала їх із гірших матеріалів і з меншими можливостями.