Ленін та інші більшовики начебто боролися з великороським шовінізмом, але в реальності подарували майбутнім росіянам гігантську територію, яку вони помилково вважають своєю, - журналіст

"На цю тему, звичайно, можна написати цілу монографію (і не одну), але на монографію у мене немає часу та грошей, тому я напишу коротенько, в самих загальних рисах.

У 1917 році розвалилася династична Російська імперія. Імперією є держава, яка вийшла за межі етнічних кордонів, має певне ядро і підвладні території, населені іншими народами. Процес розпаду імперії – це відокремлення колишніх поневолених народів від «ядра».

Але де було то ядро Російської імперії?

От з цього моменту й починаються проблеми. Бо державотворчий міф Російської імперії розмістив це ядро на землях, які століттями – місцями до 500 років – не входили до її складу та не брали участі в її будівництві. Ще більше уявлення про контури цього ядра розмила концепція «триєдиного народу». Землі власно великоросів ніхто ніколи толком не окреслював. Вони були всюди і ніде.

Ленін та інші більшовики начебто змагалися із «Росією – тюрмою народів» та великороським шовінізмом, але в реальності подарували майбутнім росіянам гігантську територію, яку вони вважають своєю – та ще й недостатньою!

Саме так – подарували.

Російська імперія не була країною «росіян», це були етнічно дуже строкаті володіння Рюріковичів, а потім Романових. Де величезна частина земель не були «ісконними» не лише для великоросів, а навіть і загалом для слов'ян.

Великороси на кінець 19 століття і на момент першого перепису складали 44% населення імперії. При цьому від більшовиків вони отримали близько 80% її території. Для порівняння: українці складали майже 18% населення, а території їм нарізали близько 2% (у випадку білорусів – 4,6% і 0,9% відповідно).

І оці люди скиглили, що їх «обобралі»? Що за їхній кошт, мовляв, усім роздали цукерок?

Так, формально РСФСР не була «національною республікою». На це часто-густо скаржилися російські націоналісти. Начебто не розуміючи, що їхня «національна республіка» була б набагато меншою за територією (і мала б і має бути).

За фактом замість «національної квартири» росіяни отримали цілий ЖК.

Як так сталося?

Строго кажучи, більш-менш випадково. Немає доказів, що більшовики від початку піклувалися про інтереси майбутніх росіян. Це вже з часів зрілого Сталіна забуяв знову великороський шовінізм. Раніше більшовики мислили себе європейцями і західниками, носіями ідей просвітництва і модерну, перебудовниками всього світу. І мріяли про «Світову Соціалістичну Радянську Республіку» (з тексту Конституції 1924 року).

Насправді держава більшовиків за планом мала бути унітарною. Бо Маркс сказав, що так треба. До останнього моменту вони були геть проти федералізму. Ленін і Сталін однаково проти нього виступали ще в 1917 році.

Але вони вміли в тактичні поступки заради встановлення своєї влади. А за федералізм було чимало поневолених імперією народів.

Звичайно, ці народи – в тому числі українці та білоруси – розглядали створення автономій як крок до незалежності. Більшовики ж пішли на федералізацію (в широкому сенсі – включно із створенням СРСР) заради того, щоб зменшити витрати на приєднання територій і встановлення там своєї влади.

«На час Жовтневого перевороту ціла низка національностей Росії опинилася на ділі в стані повного відокремлення і повної відірваності одна від одної, через що федерація виявилася кроком уперед від розрізненості трудящих мас цих національностей до їхнього зближення, до їхнього об'єднання… Питома вага національного руху виявилася набагато серйознішою, а шлях об'єднання націй – набагато складнішим, ніж це могло здаватися раніше, в період до війни, або в період до Жовтневої революції». (Коментар Сталіна від 1924 року до власної статті під заголовком «Проти федералізму» від 1917 року.)

Власне, РСФСР – це була не республіка якогось народу, а чорновий варіант того, чим потім стане СРСР. Тобто власне держава більшовиків.

Сталін ще тупив і думав, що можно приєднувати майбутні радянські республікі до РСФСР на правах автономій. Тепер російські імперці скиглять, що німецький агент Ленін не дав йому цього зробити, бо «нєнавідєл всьо русскоє». В реальності Ленін просто був дещо розумнішим чи хитрішим. Такий варіант був фатальним – якби його спробували проштовхнути, радянський експеримент закінчився б набагато раніше. Тому Ленін запропонував модель СРСР.

І таким чином де-факто з’явилася квазі-національна республіка росіян.

Загалом республіки на теренах постімперських провінцій було створено там, де були потужні національно-визвольні рухи. Які в тому числі зі зброєю в руках виступали за втілення свого національного проєкту. Там, де такого підйому не було і не було сил, які виступали за створення національних утворень, їх і не створювали. Якщо відносно легко було душити – душили.

Або якщо таке утворення виглядало надто небезпечним, як, наприклад, Штат Ідель-Урал чи Республіка Північна Інгрія тощо.

Республіки не роздавали як цукерки. Єдиною такою республікою, яка в 1991 році стала «Російською Федерацією», була РСФСР. І ще раз підкреслю – вона з’явилася випадково. «Тисячолітня історія» оцієї Російської Федерації – просто божевільний міф".