"ЛНР" погрожує наступом: Що про це думають місцеві жителі, - блогерка із Луганська

Через пандемію всі опинилися закритими у своїх домівках, за межі "республіки" не втекти.

"Ватажок так званої "ЛНР" Леонід Пасічник заявив, що привів свої війська в бойову готовність і пригрозив Україні відсунути лінію фронту", - пише Яна Вікторова у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:

"Причина такої активізації – обстріли, які нібито ведуться з боку України. За словами бойовиків, внаслідок української агресії була пошкоджена важлива лінія електропередач, а згодом під обстріли нібито потрапили ремонтна бригада та спостерігачі ОБСЄ.

Володимир Зеленський на це заявив, що українські військові стріляють лише у відповідь, а через погрози бойовиків Київ скликає термінове засідання Мінської групи. Як на все це реагують мешканці міста?

"Пасивна байдужість"

Новина про "обстріл з українського боку" була сприйнята нами як цілком штатна – такі зведення приходять регулярно. Про те, що була відповідь Зеленського, в новинах не сказали ні слова. А от звернення Пасічника повторювали увесь день.

Українські сайти в "республіці" блокують з січня 2016 року, українських телеканалів тут немає, і звичайній людині, аби дізнатися українське трактування якихось подій, простіше подзвонити родичам за лінією розмежування, ніж шукати їх у ЗМІ.

Ранок 20 травня (заява Пасічника була 19 травня) був точно таким, як і попередній. З нового – продавці на ринку в рукавичках, заборона виставляти холодильні камери та перевірка сигналів протиповітряної тривоги. У відповідь на цей сигнал хтось сказав: "Ну, давайте вже, відсовуйте кордон, давно пора. Скільки можна тягнути?".

У цій пасивній байдужості дуже яскраво видно ставлення людей до війни – від неї втомилися. Це не 1941 рік, коли люди завмирали біля репродукторів і боялися пропустити хоч одне слово Левітана. Люди втомилися від брехні, обіцянок і поганих новин. Від численних трактувань усього, що відбувається навколо, від невідомого і від життя одним днем.

Між тим, що тут зараз, і подіями шестирічної давнини – прірва. Ніхто не пакує валізи, ніхто не запасається олією або сірниками, ніхто не готує шляхи відступу. Через пандемію всі опинилися закритими у своїх домівках, за межі "республіки" не втекти. Та й можлива втеча лише за умови наявності власної автівки – міжміські автобуси не курсують через карантин.

Шість років тому в кожного був шанс виїхати, уникнути небезпеки, перечекати гостру фазу конфлікту, а вже потім вирішити, куди йому повернутися. Зараз вибору немає – кожен закритий у себе вдома.

Другу половину дня, 20 травня, в Бахмутці не припинялися навчання, які відгукувалися гучними пострілами та дрижанням скла в будинках. Принаймні так говорили всі наближені до тутешньої "армії".

Життя тут і зараз

У вечірніх новинах – ні слова про відповідь Зеленського, лише повідомлення про чергові обстріли з боку України. Реакція жителів – більш ніж пасивна.

Для когось найактуальнішим питанням є вступ дитини до вишу. Хтось побоюється, що вчергове змістять дату захисту його кандидатської дисертації. Хтось хвилюється, бо не знає, чим йому торгувати, – разом із закритими кордонами в "ЛНР" повернувся дефіцит.

На все це накладається щоденне зростання цін, пусті полиці в магазинах, відсутність грошей і робочих місць. Поки в новинах говорили про обстріли, я отримувала повідомлення від друзів: хтось шукає подарунок дитині з нагоди завершення початкової школи, хтось таємно ходить до репетитора музики, а хтось боїться пропустити дату закінчення пільгового періоду свого мобільного оператора.

Сьогодення у Луганську дуже нагадує життя метелика-одноденки. Можна даремно хвилюватися, підриваючи своє здоров'я, можна запасатися продуктами, можна планувати своє життя. Але події навколо вчать нас, що найбільш правильне – це життя тут і зараз.

Коли я відправила подрузі лінк на новину зі зверненням Пасічника, вона відповіла: "Так, мабуть, піду куплю канцтоварів дитині на наступний рік. А то потім ще не буде". Кожен почув у цій заяві щось своє – відповідь на власні страхи.

Але ні, це не означає, що люди не бояться війни. Мама досі здригається, коли чує черговий вибух. І що б я їй не казала, пам'ять про події літа 2014-го сильніша за будь-які мої слова".


Джерело: ВВС Україна
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Захід думає лише про себе: "Пока Россия не начнет наносить ракетные удары по украинской территории Украины, на помощь западных стран едва ли можно рассчитывать", - експерт

середа, 14 квітень 2021, 18:22

"Несмотря на то, что в Европарламенте заговорили о том, что "время дозированных санкций прошло", и в случае дальнейшей эскалации на границе с Украиной Западу пора пригрозить Москве замораживанием счетов российских олигархов и отключением России от межд...

Хіти тижня. "Сподівається на Макрона": Що затіяв Путін для України, - Піонтковський

середа, 14 квітень 2021, 16:00

"За всіма ознаками Путін збирається здійснити якусь військову акцію щодо України і готує для неї ґрунт за класичним сценарієм Гляйвіцької провокації — знаменитої гітлерівської операції нападу на Польщу, або Майнільського інциденту, радянської операції ...