Майже все, до чого ми вже звикли в бойовій практиці, колись було формально заборонено, - Ігор Луценко

"Не секрет, що паритет Україні у війні проти значно більшого і сильнішого агресора забезпечили саме інновації. Українські винахідники на фронті створюють унікальні ІТ-продукти, які вже увійшли у світову воєнну історію. Та водночас - всі ці винаходи, тестування та впровадження відбувається не завдяки підтримці держави й законодавства, а попри все. І тепер айтівці-фронтовики просять владу легалізувати конструкторські підрозділи та забезпечити їм захист від застарілих правил. Чи ж почує їх керівництво України?" - пише військовий та громадський діяч Ігор Луценко на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Нещодавно полковник Андрій Білецький, на сьогодні один із найуспішніших творців військових підрозділів, між іншим згадав, що йому дуже потрібні програмісти. Штурмовикам справді важко без айтівців.

Це правда, без розробників ми навряд чи протрималися б кілька місяців. Наша армія воює на програмних продуктах, створених військовими-ентузіастами на замовлення - і ці рішення зараз, мабуть, одні з найкращих у світі: тактичний додаток "Кропива", система ситуаційної обізнаності "Дельта", платформа відеотрансляцій "Вежа" та десятки інших корисних продуктів.

Мало хто усвідомлює, що ці рішення з'явилися не завдяки військовим статутам, положенням і законам - а всупереч їм. Часто їх впроваджували, долаючи люту опірність посадовців. Через принцип "заборонено все, що не дозволено прямо", діяльність, без якої армія могла б за кілька днів залишитися без засобів, формально вважалася нелегальною. Лише одиниці командирів, на кшталт Білецького, створюють умови для інновацій.

Майже все, до чого ми вже звикли в бойовій практиці, колись було формально заборонено. Використання "мавіків" для розвідки не було передбачене штатними засобами; витрачати на це час - означало порушувати статути. Так само й ураження цілей за допомогою FPV-платформ чи "бомберів". Під першими наземними роботизованими комплексами теж часто стояв ризик порушення правил. Експерименти з дронами-перехоплювачами проводилися на страх і ризик низових військових - за їхньою ініціативою і не за державний кошт.

Ось уже майже чотири роки ця дивна й неприродна ситуація триває. Сумно, що талановиті програмісти й інженери роблять унікальну, критично важливу для армії роботу на "пташиних правах", тоді як правові норми у війську іноді більше відповідають епосі кавалерії й траншей - епосі заліза та вугілля. Натомість сучасна війна керується мікроконтролерами, кремнієвими чіпами й кодом на С.

Ще гірше: інженерів, які в цивільному житті володіють критично важливими навичками, часто за замовчуванням відправляють копати бліндажі або тримати посадки. Законодавство - статути, інструкції, накази - майже не змінюється з минулого століття, і це ставить під загрозу оперативне оновлення озброєння й тактики. Три з половиною роки боротьби показали: винаходи, що рятують життя і дають перевагу, народжуються "попри все".

Тому звертаюся до політичного керівництва країни: легалізуйте військові конструкторські й розробницькі підрозділи! Це була б величезна послуга не лише для нас, винахідників та інженерів, - а й для держави.

Дайте нам захист від дурних правил і від некомпетентних командирів. Забезпечте гідну оплату, інфраструктуру для випробувань і безпечного впровадження, а також координацію між підрозділами всіх сил оборони, щоб уникнути марного дублювання розробок.

Ніхто, ніхто краще за практиків на передовій не знає, що саме потрібно. Сержанти й молодші офіцери, які мають безпосередній досвід сучасної війни, сьогодні часто виконують ролі розробників, менеджерів, фандрайзерів і випробувачів водночас. На них тримається наша оборона. Дайте змогу їм жити, дайте змогу воювати!".