Маршрут "Лондон - Куршевель - яхта" для мільярдерів із РФ може скоротитися до "Москва - Ростов - спецприемник", - Найєм

"Учора Верховний суд Великобританії наочно пояснив російським мільярдерам, що дружити із Кремлем так само шкідливо, як пити чай із полонієм. Спочатку тепло, приємно й навіть прибутково, а потім – пізно і дуже боляче", пише ексголова Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Мустафа Найєм на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Є такий мільярдер Євген Швідлер. Він не настільки відомий, як його друг і партнер Роман Абрамович, але саме вони в далекі 90-ті створили нафтового гіганта "Сибнефть", який приніс їм мільярдні статки. Швідлер – громадянин Великобританії і США, власник замку в центрі Лондона за 22 млн фунтів, гігантської яхти Le Grand Bleu і виноробні у Франції. Понад 10 років він був частиною британського бізнес-істеблішменту, робив гучні благодійні пожертви, підтримував університети, але це не допомогло, коли почалася велика війна.

У березні 2022 року Великобританія наклала на нього санкції через тісні бізнес-зв'язки з Абрамовичем та опосередковану підтримку російського режиму. У відповідь Швідлер подав позов, вимагаючи скасувати санкції, мовляв, він не має стосунку до політики, а санкції порушують його права. Але спочатку Високий суд, потім Апеляційний і, зрештою, вчора Верховний суд Британії відхилили всі його скарги.

У своєму рішенні судді вказали, що санкції – це не розплата за давні гріхи, а інструмент тиску, який має стримати кремлівські гаманці від подальшої участі в агресії. У рішенні йдеться, що між замороженням активів і досягненням мети санкцій – припиненням війни – існує пряма логіка. Тобто навіть якщо ти не сидів у кабінеті з Путіним і не брав участі в ухваленні політичних рішень, але роками отримував вигоду від зв'язків із кремлівськими гаманцями, цього вже достатньо.

Цікаво, що один із п'яти суддів виступив проти, порівнюючи санкції з "орвеллівськими практиками", мовляв, це надмірне втручання у приватне життя. Утім, його думку проігнорували. Виявилося, що якщо твої статки збудовані на партнерстві з авторитарним режимом, не варто чекати, що ліберальна демократія буде їх захищати.

Це перше в історії рішення Верховного суду Великобританії щодо персональних санкцій проти російських бізнесменів, яке матиме силу прецеденту. Тобто тепер усі подібні справи розглядатимуться саме через цю оптику: не потрібно доводити пряму участь у війні, досить чітко встановлених зв'язків із кремлівською вертикаллю.

У міжнародному масштабі це означає новий рівень легітимності санкцій. Суд підтвердив, що санкції можуть бути не тимчасовим жестом, а безстроковим правовим інструментом. І що особисте громадянство, резиденція чи навіть благодійна активність не рятують, якщо токсичне саме джерело капіталу.

І тепер мова не лише про політичну позицію, а й про сталість судової системи, яка підтверджує цю позицію правовими аргументами.

Це також новий виклик для всіх, хто роками перекладав російські мільярди з офшору в офшор, купуючи маєтки, футбольні клуби й університетські донорства. Більше не йдеться про "заморозити на рік-два", тепер мова про повну відмову від допуску заплямованого стосунками із Кремлем капіталу в західні юрисдикції – юридичну, фінансову, публічну.

Сподіваюся, цю новину особливо уважно прочитає решта братів по гаманцю путінської системи – їхній звичний маршрут "Лондон – Куршевель – яхта" дуже скоро може скоротитися до "Москва – Ростов – спецприемник". А що поробиш – "русский мир" вимагає жертв".