Мерзенно, що "проста людина з народу" увібрала в себе все найгірше, що цей народ має, - блогер

"Хочу обговорити одну дуже небезпечну для президента рису його характеру. Мстивість. Не така, як у Ліама Нісона в "Заручниці", не "але коли ти відмовишся її відпустити, я тобі обіцяю, я тебе знайду да вб'ю", ні", - пише Павло Поцелуєв у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжують, зберігаючи стилістику автора та мову оригінала:

"А така як "Ви про мене шось погане сказали, а я, маючи владу, натравлю на вас мусорів, СБУ, прокуратуру, ДБР та суддів". Не жартуватиму про потерпілого, бо це вже не смішно. Не казатиму про Порошенка, Омеляна та інших.

Але очевидно, що система, яка починає обслуговувати інтереси однієї людини та її ватно-реваншистського оточення (в цю скарбничку йдуть справи проти Стерненка, "справа Шеремета", за якою люди вже півроку сидять, та падіння Сівухи), рано чи пізно починає робити помилки, які грають проти тих, хто користується її послугами.

Мерзенно, що людина, яка побудувала кар'єру на дебільному висміюванні політиків (коли висміювала вади вимови або зовнішність), дірвавшись до влади починає мститися за не надто приємні слова у свій бік.

Мерзенно, що людина, яка йшла на вибори з лозунгами щодо кумів та сватів, сама розпихала у владу кварталівців та їхніх кумів/сватів. Прямо новий рівень кумівства заснувала. А тепер примушує правоохоронну систему цих кварталівців обслуговувати.

Мерзенно, що людина, яка патякала про Медведчука та закидала попередникам якесь із ним співробітництво, врешті-решт виявилася одним із тих, хто цілком прозоро на цього Медведчука працював (а до цього ще й на Фірташа, про що багато хто забув).

Мерзенно, що самозакохана людина, яка має фізичну потребу купатися в оплесках, яка не може жити без вилизування власної сраки оточуючими, зараз в телефонному режимі намагається керувати судами, банками та губернаторами.

Мерзенно, що "проста людина з народу", кров від крові та плоть від плоті його, увібрала в себе все найгірше, що цей народ має: рішалово, корупцію, кумівство, мстивість та дріб'язковість. А тепер швидко зрозуміла, що єдиний її шанс втриматися при владі – спробувати побудувати диктатуру.

Але є одне але. Для побудови диктатури потрібні хоч якісь яйця. Потрібно не казати "ну хай там суд вирішує" або "якщо вони помилился, хтось відповідатиме". Потрібно прямо казати "цих сук посадимо, тих гандонів розстріляємо". Інакше якось не дуже віриться.

Диктатура не соромиться визнавати себе такою і має достатньо сміливості, щоб нести відповідальність за власну політику. А наш президент не має ні сміливості, ні навіть розуміння, що таке ця "відповідальність". Як показує перший його рік, він здатний лише на купання у теплій ванні найближчого оточення, на дріб'язкові уколи опонентів та на збагачення кола тих, із ким працював. А, забув ще кортежі з 15-ти машин. Куди ж без них. Пародія на президента може побудувати тільки пародію на диктатуру".