Міноборони РФ знову створює "кадровані" дивізії, фактично дивізії без солдатів, - Олександр Гольц

"Міністр оборони Росії дав велике інтерв'ю «Московському комсомольцю». «Перше розгорнуте інтерв'ю за сім років», як кокетує його герой, витримано в традиції «товаришу генерал, це приємно бути таким розумним?» — неприємних запитань там немає", - пише російський журналіст Олександр Гольц у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Шойгу розповідає, як розквітли Збройні сили РФ під чуйним керівництвом президента і його міністра. Читач дізнається, як з ініціативи глави військового відомства в російській армії відмовилися від онуч, як там впровадили тисячі мийних машин, пилососів і пральних машин, як у військових частинах з’явилися душові кабіни, що дало можливість військовослужбовцям митися частіше, ніж раз на тиждень. Міністр розповідає про впровадження «шведського столу» в солдатських їдальнях. Каже також про те, як впровадили практику раптових перевірок військ, що дало можливість керівництву країни дізнатися правду про боєготовність військ.

«Ми відразу домовилися: треба припинити, грубо кажучи, брехати. Спотворена інформація була загальним бичем. Багато що ховалося або викривлялося», — не без пафосу заявляє міністр. Ще він пояснює, що Захід має намір зруйнувати й поневолити Росію. І що Головне військово-політичне керівництво Міністерства оборони РФ створено, щоб протидіяти постійним спробам підступних іноземців розкласти російську армію. Крім того, він ненав’язливо підверстує до цих спроб і звинувачення в корупції, які лунають іноді на його адресу. Завершується інтерв'ю пафосною розповіддю про те, що генерал армії просто спить і бачить, як повернеться в Сибір і побудує одне, а краще два нових міста.

Жанр таких парадних інтерв'ю в принципі не передбачає розмови про серйозні проблеми. Адже весь процес керівництва зводиться до боротьби хорошого з ще кращим. Безперечно, за останні роки боєздатність Збройних сил РФ рішуче зросла. Так само очевидно, що ініціативи Сергія Шойгу щодо гуманізації військової служби, що дали можливість солдатам жити по-людськи (приймати душ і нормально харчуватися) — що ще недавно здавалося неможливим, — відіграли тут істотну роль. Але міністр старанно обходить той факт, що військова реформа почалася зовсім не з його приходом до керівництва Міноборони.

Найважчу, болючу її частину провів Анатолій Сердюков, якого ще недавно всі проклинали. Саме він побачив головну проблему — армія не є боєготовною через те, що дотримується нездійсненної в сучасних умовах концепції масової мобілізації. Як наслідок, 80 відсотків частин і з'єднань були неповного складу. Щоб вступити в бій, вони мали бути доукомплектовані мільйонами резервістів, яких треба було ще призвати і знову навчити воювати. Саме Сердюков нещадно ліквідував «кадровані» з'єднання, довів чисельність особового складу в тих, що залишилися, до штатної. Що й уможливило виконувати наказ через кілька годин після його отримання, зокрема, стрімко розгорнутися на українському кордоні в 2014-му і в Сирії в 2015-му.

Але Сердюков у своїх спробах створити «новий вигляд» російських Збройних сил ставив перед ними цілком обмежене завдання — забезпечити військову перевагу на пострадянському просторі і перемогу в локальному конфлікті, який може виникнути на російських кордонах. Стратегічне стримування покладалося виключно на ядерні сили. Тепер же внаслідок приєднання Криму і секретної війни на Донбасі Росія втягнулася у військове протистояння з Заходом, у нову холодну війну. В умовах, коли у НАТО — багаторазова кількісна перевага, Міноборони просто приречене було повернутися до концепції масової мобілізації, реалізація якої хоча б теоретично дозволяє говорити про можливість поставити під рушницю мільйони міфічних резервістів. І військове керівництво взялося плодити десятки нових дивізій. Хоча реальна чисельність Збройних сил зростає незначно.

Міністр з гордістю розповідає в інтерв'ю, що цьогоріч вперше відбувся повноцінний випуск лейтенантів з військових училищ (16 тисяч офіцерів, згідно з офіційними даними). За часів Сердюкова, нагадаю, був надлишок офіцерських кадрів. Доречно запитати: ким же командують лейтенанти, якщо загальна чисельність Збройних сил зростає незначно? Відповідь — ніким. Ймовірно, що Міноборони знову створює «кадровані» дивізії, фактично дивізії без солдатів і тим самим знижує боєготовність. Не випадково, всупереч заявам Путіна, Шойгу наполягає на збереженні призову в армію. Адже це, за словами міністра, забезпечує існування мобілізаційного резерву з числа громадян, який необхідний для поповнення армії на випадок війни. Але Шойгу не каже про те, що цей резерв цілком можна формувати зі звільнених контрактників. Саме так мобрезерв формують у тих таки Сполучених Штатах. Що до збереження призову, то він потрібен для підтримки ілюзій про існування «мобресурсу», до якого генерали без найменшого вагання записують практично все чоловіче населення Росії.

Не можна не погодитися з Сергієм Шойгу, що раптові перевірки — найважливіший показник боєготовності. Тільки ось повноцінно скористався цим інструментом міністр оборони лише одного разу — в лютому 2013 року, коли перевірили війська Центрального округу. Результати були дійсно катастрофічними: жодного нормативу не виконали. Перша раптова перевірка стала останньою, за якою можна було судити (принаймні стороннім оглядачам) про реальний стан Збройних сил. Ідея раптових перевірок, мабуть, дуже сподобалася кремлівським піарникам, які на початку 2013 року напружено міркували, як зупинити падіння путінського рейтингу.

Участь суворого, але справедливого главковерху в раптових перевірках здалася ідеальним варіантом. Але за такого сценарію в ролі чиновника, якого вичитували, неминуче мав опинитися сам Шойгу. Такого він дозволити не міг. І раптові перевірки тут таки перетворилися на звичну показуху. Коли все відбувається гладесенько-рівнесенько. Про що міністр щоразу радісно доповідає президенту. Крім того, раптові перевірки стали прийомом, за допомогою якого Росії вдається обходити положення Віденського документа, що обмежує військову діяльність на Європейському континенті. Ця угода дозволяє проводити раптові перевірки військ без оповіщення інших країн. Якраз розгортання військ на українському кордоні в 2014-му відбувалося під виглядом раптової перевірки.

Знову-таки бажання «не брехати» так і залишилося декларацією. Нині російські міноборонівські чиновники розледащилися настільки, що не вважають за потрібне навіть узгоджувати власну брехню, щоб уникнути протиріч. Досить порівняти виступи міністра на підсумкових колегіях Міноборони РФ у 2017 і 2018 роках. Згідно з планами, оголошеними в 2017-му, наступного року війська повинні були отримати 203 літаки та гелікоптери, а отримали (як випливає з доповіді в 2018-му) лише 126. Дальня авіація отримала не шість, як планувалося, а п’ять стратегічних бомбардувальників. У ВМФ мали надійти 35 кораблів і суден забезпечення, надійшли лише 25. Планувалося прийняти на озброєння стратегічний підводний ракетоносець «Князь Володимир», тепер його здачу перенесли на 2019 рік. Виходить, що оборонне замовлення за найважливішими статтями виконано в кращому разі відсотків на 70. А міністр стверджував, що воно виконане ледве не на 100 відсотків. Очевидна неправда вкралася і в саме інтерв'ю Шойгу. Він стверджує, через бойові дії в Сирії пройшло 90 відсотків льотного складу «винищувальної, армійської, штурмової, далекої і транспортної авіації». Це неможливо в принципі. Приблизно третина всієї російської винищувальної авіації (і, отже, льотного складу) — легкі МіГи-29. Вони в сирійській кампанії не брали участі зовсім. Як же їх пілоти могли воювати? Чи не хоче міністр сказати, що льотчиків спеціально перенавчали, щоб вони взяли участь у бойових діях?

Окрема розмова про антизахідні інвективи Шойгу. Говорячи про «безцеремонне і безпардонне» втручання, міністр пускається в міркування про те, що в Росії «є підрозділи спеціального призначення, які проводять спеціальні операції. У цих операціях, буває, хлопці і отримують поранення, і гинуть, так само як і в інших підрозділах. І ось уявіть собі, що якісь люди за вказівкою з-за кордону починають лізти в їхні сім'ї, лізти на кладовища ». Схоже, що йдеться про те, як загибель на Україні десятків солдатів 76-ї повітряно-штурмової дивізії (а зовсім не бійців-спецпризначенців) стала надбанням гласності. Саме тоді підлеглі генерала Шойгу проявили вражаючу аморальність, лицемірно повідомивши, що російські військові вирушили повоювати на Донбас на час відпустки, ввівши при цьому в оману власних начальників. Ця брехня знімала всю відповідальність з начальників, які таємними наказами відправляли солдатів у бій. Виходить, що свіжовідтворене Головне військово-політичне керівництво має протистояти брехні власних воєначальників.

Залишається загадкою, навіщо міністр раптом накинувся на розповсюджувачів «брехливих чуток» на свою адресу. Треба сказати, що кілька матеріалів про корупційну складову його діяльності не привернули хоч якогось серйозного суспільного інтересу. Навіщо ж, питається, нагадувати про них? Чи не чекає надпопулярний міністр, який саме тому приречений стати учасником сутички під кремлівськими килимами, якого-небудь масованого вкидання компромату? І кому в цьому випадку адресовано розповідь про те, що Шойгу мріє повернутися в Сибір?".