Мої троє друзів із різних ТЦК - бідаки. Двоє з них бездомні, все лишилося в окупації, - волонтерка

"Про ТЦК. У мене троє друзів служать у ТЦК. Усі воювали з 2014–2015 років. Двоє виходили з окупованих територій у складі військових підрозділів, перед тим трішки відстрілювалися. Хто встиг", - пише волонтерка Діана Макарова на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Мої друзі із ТЦК не їздять вулицями й не бусифікують. Статус уже не той. Але це не означає, що вони не відправляють підлеглих на рейди. Легко й просто, план доведено до всіх.

Практика бусифікування – найгірше, що мали й могли вигадати в нашому плані мобілізації. Якісних військових цей пункт плану не дає.

Навчальні центри теж не сильно допомагають у процесі становлення якісних військових. Не секрет, ми в курсі. Ви теж. Непідготовлений військовий, учорашній цивільний, дуже часто біжить із позиції, не зробивши пострілу.

Якщо щастить із підрозділом – новий військовий проходить перепідготовку після паршивенької підготовки в учебці. Я знаю підрозділи, де так і роблять. Ну, чесно, я їх знаю! Мало, але є такі.

Ми знаємо ТЦК, де людей б'ють, катують, підписують ВЛК поза присутністю рекрутера на ВЛК. Сама виривала повних інвалідів, узятих за шкірку, незважаючи на крики про повну непридатність: "Ось і бумага є, ось я в "Резерв+".

Та пофіг. Це, наприклад, славне місто Чернівці, там що ТЦ, що ВЛК. Усе гівно – бджоли, гівно – мед.

Я оточена непридатними.

Усі придатні з мого оточення вже воюють. Лишилися – протез, епілепсія, діабет інсулінозалежний, сліпота, батьки інваліди з ампутаціями, єдиний годувальник, виховує дитину сам, бо вдівець, виховує дитину з інвалідністю тощо. Ці лишилися.

Лишилися також – член сім'ї загинув на фронті. Лишилися – багатодітні.

Лишились ті, хто вже відвоювався. Інвалідності, ампутації.

Якщо когось із них бусифікують та ще й з порушеннями – я перша стану на захист.

Бо dura lex та все ж sed lex.

Коли я чую крики: "Воювати будуть усі", – я знизую плечима. Ти, дурачок, сам не захочеш воювати поруч із людиною, в якої напади епілепсії з парезом м'язів. Зброя в руках, палець на спусковому – і тут парез. І повна непритомність. А автоматик стріляє.

Тобі навряд чи потрібна в підрозділі людина з онкологією.

З інсуліновими ін'єкціями двічі на день.

І що ти ото репетуєш, дурачок?

Я знаю тих, хто купив собі бронь. Це не моє оточення.

Я знаю тих, у кого чітка бронь. Це спеціалісти високого класу, реально працюють на оборонку. Із бронню встигли, не потрапили до піхоти. Бо кидати штучних спеціалістів на штурми як мінімум нерентабельно для країни.

Штучний тут – означає не "іскусствєнно сдєланий", а такий, кого рахують поштучно, так їх мало.

Я обурююсь народними війнами із ТЦК. Але я з такою ж силою обурююся порушеннями зі сторони ТЦК.

Вчора я забанила народного месника у Facebook, де веде він боротьбу із ТЦК.

Але з деякими ТЦК реально щось треба робити. Де одних катують, других стрижуть.

А стрижуть сильно. Немає більшої спокуси для людини, аніж дурні гроші, "зароблені" на посаді місцевого царька. Їх заарештовують, але інші все одно лізуть у це діло, простягаючи пітні ручонки за хабарем.

Я це знаю. Я сама давала грошей на хабар одному юному дарованню, що так хотіло в армію, що дало хабаря, щоб з нього зняли діагноз про обмежену придатність.

Зняли.

Воює.

Пішов у СЗЧ.

Знову воює.

Прокляв усе на світі, але коли все ж виплив прихований діагноз і йому запропонували йти на роботу до ТЦК, заволав дурним голосом і знову пішов на передову.

Мої троє друзів із різних ТЦК – бідаки. Двоє з них бездомні, все лишилося в окупації. Хабарів не беруть. Бо розумні. І взагалі класні мужики. В кожного за плечима цвинтар рідних і друзів, які загинули на цій війні.

Але я знаю, що багато хто з працівників ТЦК хабарі бере. І ви знаєте. І замість тих, хто відкупився, гребуть алкашів, підмахують статус "годний" тяжкохворим. Бо ВЛК – діло гнучке. Ми знаємо, як легко й просто воно лишає в армії інвалідів і списує здорових генералів.

Я вам нічого нового не сказала, авжеж? Я просто повторила те, що ви й так знаєте, – цей план мобілізації дурний.

Другого немає.

Але от що я скажу вам чесно-пречесно. Найбільше я ненавиджу не боротьбу народу із ТЦК і не порушення закону руцями ТЦК.

Ненавиджу найбільше дутих військових. Співаків, журналістів, поетів, лекторів, які влаштувалися на службу до якогось підрозділу й "воюють":

• ведучи концертні гастролі;
• мандруючи країною з лекціями;
• ведучи радіослужбу.

Усіх цих липових вояків, які за паперами служать в армії. Але живуть і працюють у тилу.

Перебуваючи в трусах і хрестику. Оці – реальні слабаки. І пристосуванці".