Моторошний результат удару російською ракетою по стрільбищу на Сумщині. Чому військові там були? - Сазонов

"Друзі, щодо Шостки я таки дочекаюся офіційної інформації "по гарячих слідах" і результатів розслідування. Тому дозволю собі висловити виключно свою сержантську думку. Не факт, що правильну та вичерпну. І не тільки щодо Шостки. Зате не з дивана, а з реальності.

Чому йдуть тренування на полігонах неподалік лінії фронту? А все дуже просто. Тому що до нас приходить поповнення із навчальних центрів. Яке жодний притомний комбриг або комбат не захоче відразу кидати на нуль. Кажуть, що є круті навчальні курси, де готують рексів. Я чув про такі у морпіхів, у "Трійці" чи в "Азові". Але те, що бачив сам у тій же Десні - ні.

Так, на БЗВП (зараз 45 днів) тебе вчать бігати лісом чи пересічкою, утримувати чи штурмувати окопи, стріляти з автомата. Потім буде підготовка за фахом. Але третину часу будуть господарські роботи. Заготівля лісу, дрова, будівництво бліндажів-сортирів та іншого. Багато залежить від твого ротного та інструкторів. Якщо це списані з фронту, вони вичавлять з тебе всі соки, але навчатимуть правильних речей. Та не факт, що пощастить із такими.

Від того, що в голові рекрута - життя залежить не менше. Один прийняв, що він у ЗСУ і скоро буде на фронті. Щоб вижити та воювати, потрібно вчитися, і часу не так багато. Такий має хороші шанси та перспективи. У того, хто більше зайнятий варіантами "зашаритися" або дістати "вогняну воду", перспективи погані. Але вони приїдуть до нас. І будь-який нормальний командир намагатиметься їх десь ще потренувати, вже поряд із бойовими пацанами та бойовим інструктором. Часто навіть два тижні такої підготовки дадуть більше, ніж усе навчання. Питання - де це робити?

В ідеальному світі будь-яка бригада має пункт постійної дислокації в тилу. Там штаби, стройова, фінчастина, ремонтні майстерні, склади. Частина бійців на фронті, частина на ротації. І там можна зробити гарний полігон, де додатково поганяти поповнення перед фронтом. Але ми не завжди живемо у ідеальному світі. Моя 41 ОМБр - чисто бойова. У нас все на лінії фронту - від розвідника з дроном до комбрига з усіма службами. І нам нема куди відправляти поповнення в тил. Вчимо на місці.

Я не говоритиму географію, де і як це робиться, військові знають ці точки і в Донецькій, і в Сумській областях. Але це не 100 км від лінії бойового зіткнення. І рідко коли 50. Бо хтось на позиціях, а хтось на відпочинку за 15 км від ЛБЗ. Не поїдемо ми шукати місце постріляти на Дніпропетровщині - ні часу, ні бензину не вистачить. Інша справа - як це правильно робиться. А тут головний рецепт простий - ніколи і ніде вас не повинно бути більше 10 осіб поряд. Ти можеш не бачити і не чути дрон супротивника, а він тебе вже бачить.

Отже, тренується група з 5 осіб, і цього достатньо. Таких груп може бути кілька, але вони не поруч. Відпрацювання штурму та оборони, стрілянина з кулемета, автоматів, РПГ - п'ять чоловік достатньо. Для їди теж. Плюс - звичайні заходи безпеки. Хочеш побудувати велике місце для організованого прийому їжі? Загальне місце куріння. Місце для побудови або ряд красивих наметів, щоб усі спали поряд? Будуй. Але ти будуєш ціль для ворога. Невже хтось цього не розуміє? На жаль, схоже, що хтось не розуміє.

Зрозуміло, що депутати зараз сваритимуть Генштаб, вимагатимуть звіту - їм за статусом нижче дивитися не цікаво. Хоча для трагедії достатньо одного дуболома у майорських погонах. Або полковника. Навіть дурнуватого капітана. Інша річ, що у нас досі немає простого механізму зняти з таких погони з усіма вислугами. І поставити на самому початку кар'єрних сходів у штурмовій роті рядовим. Я розумію, що це страховка від зведення рахунків з підлеглими і немає простого рішення. Виходить, доведеться шукати непросте. Давно час це зробити".