Мрії противника про поступове оточення угруповання ЗСУ в районі Оріхового накрилися мідним тазом, - Сазонов

"Лютнева лихоманка. Саме так можна назвати той стан, в який ЗСУ останнім часом намагається занурити агресора. Якщо коротко: на Запорізькому напрямку мрії противника про поступове оточення угруповання ЗСУ в районі Оріхового накрилися мідним тазом. Просування в районі Гуляйполя було зупинено «пожежною командою» Штурмових військ, які почали рухатися вперед, зачищаючи територію від груп противника. І досить успішно", - пише політолог та військовослужбовець Кирило Сазонов на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"На схід від Покровська ситуація гірша. У самому Покровську бої точаться в північній і західній частинах міста. По Мирнограду ще гірше. Ми утримуємо там кілька позицій.

Під Костянтинівкою всі спроби окупантів лізти вперед закінчилися провалом і втратами. Невелике просування в районі Часів Яру настільки мінімальне, що його навіть тактично брати до уваги не варто. По Лиману ситуація важча. Там вони лізуть дуже активно і з втратами не рахуються. Запеклі бої в районі Ямполя. По Куп'янську – залишки противника продовжують огризатися в оточенні, зачищати їх ніхто не поспішає, що логічно. Навіщо втрачати людей в відчайдушних штурмах, якщо рано чи пізно без підтримки ці залишки просто не зможуть чинити опір. Повноцінно забезпечувати їх боєприпасами і продуктами з дронів неможливо, та й втрачає дрони на цій логістиці противник стабільно. Великі плани, судячи з усього, відкладаються до середини весни і літа.

І справа не тільки в прохідності доріг, які повинні бути без снігу і прохідними. І не тільки в «зеленці», яка повинна хоч якось приховувати накопичення сил для ривка. Просто втрати противника за грудень і січень фактично вичерпали резерви, а з тим, що залишилося, затівати масштабні рухи немає ніякого сенсу. Сили закінчаться набагато раніше, ніж буде хоч якийсь результат. Так що на всіх напрямках противник намагається без фанатизму потроху відтісняти нас на сотні метрів, виснажуючи в дрібних сутичках і залишаючи собі можливість накопичувати сили.

Але ЗСУ навіть якщо грають в обороні, це активна оборона. Яка легко переходить у контратаки. Створюються необхідні умови і наноситься точний локальний удар. Точний, болючий і локальний. Про масштабний контрнаступ на Запорізькому напрямку розмірковують занадто вже великі оптимісти. Справа в тому, що характер бойових дій знову змінився. І якщо ще рік тому ми говорили про створення великої кіл-зони по обидва боки від лінії бойового зіткнення, то сьогодні можна говорити про великі «сірі» території. На яких одночасно є не тільки наші і ворожі групи, але і постійні позиції.

Тобто завести на територію кілька груп – можна. Вони зайшли, закріпилися, доповіли про те, що зайняли позиції. Але поруч такі ж групи противника і не тільки попереду. Може, збоку, може навіть ззаду. І про контроль над територією ми говоримо вже не після заходу груп, а після повної зачистки території від груп противника. А дрони нікуди не поділися – вони активно беруть участь у цих бойових зіткненнях. І рубають логістику, це зараз взагалі основна робота. Кіл-зона нікуди не зникла. Просто ми навчилися в ній воювати і залишатися на позиціях. Противник, на жаль, теж.

Стрункі плани противника ми періодично руйнуємо точковими операціями. Удар по ключовому артилерійському складу – попереду у них дефіцит снарядів і мін. Удар по розташуванню елітних пілотів дронів з «Рубікона» – провалюється «повітря». Наступ в районі Гуляйполя зупинено і противник вже відступає. Ця лихоманка плутає плани і змішує всю картину. Плюс, в критичній ситуації змушує спалювати ті резерви, які хотіли притримати до тепла і великого наступу. ЗСУ завдають локальних ударів – але постійно і в різних місцях. Тактика тисячі порізів себе виправдовує. Навіть динозавр в якийсь момент падає від втрати крові".