"Ми перемогли завдяки Оресту Субтельному, який встиг цілому поколінню школярів 1990-х вкласти в голови важливу річ", - Оксана Забужко

"Нині, спостерігаючи за трагедією Казахстану (де вже почалися репресії й катування), багато хто вперше (вперше! навіть Білорусь недосить іще наочною була!!) починає усвідомлювати, від чого нас урятував Майдан 2013-14 і складати нарешті докупи цілий той пазл, ради якого я 5 літ тому видавала "І знов я влізаю в танк...", - написала українська письменниця Оксана Забужко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжила:

"Згадують "Псков" і "Пензу" в Маріїнському, провокаторів з чужим акцентом (і з рос. паспортами, кого вдавалося відловити!) на самому Майдані, і автобуси спортивних, коротко стрижених "паломників" перед Лаврою в кінці січня, і т.д. і т.п. - все те, про що багато разів писалося, але тільки тепер, коли на прикладі чужої країни стало видно, "як це працює" (ну так, лос-анжелеську лекцію Безменова 1983 р., де він це все діаграмами на дошці малював, у навчальні програми ніхто не вводив!), українці справді масово охнули - яким же чудом тоді Бозя нас на руках над прірвою проніс!..

Яке ж це ЩАСТЯ, що нас тоді було так БАГАТО, що їхня "технологія" об нас обламалась: забравши, правда, десятки життів, але порятувавши сотні тисяч... Бо - так, це правда: казахів на протестах, з суто "гібридно-воєнного" погляду, було МАЛО - замало, щоб унеможливити "підміну Майдану Антимайданом" і наступну "зачистку" "запрошеними на підмогу" 70-ма бортами чужоземних військ (це дієво проти 10-20 тис., але нічого не порадить проти 1-2 млн.!!!)

Ще раз, і ще раз, не забуваймо: ми перемогли тоді - МАСОЮ, числом. (В кінцевому підсумку - О. Субтельним, який встиг цілому поколінню школярів 1990-х вкласти в голови: УНР програла, бо "Київ сидів удома", висновок: коли є загроза країні, НЕ СИДИ ВДОМА!). Це був той безцінний історичний момент, коли країну, дослівно, врятував особисто КОЖЕН із тих, хто став на захист Майдану, хай не конче свідомо: кінцева СУМА докладених зусиль врятувала.

(Ось це й є те "чудо на Дніпрі", яке майбутні покоління розглядатимуть крізь лупу, намагаючись вирахувати загадкове "число Дельта", котре - і тільки воно! - дозволяє час від часу побачити в історії "народ" - як колективного індивіда...)

Ще раз, "борисфенці" (як звав нас Нострадамус): в 2014-му ми "дали Дельту". І тільки ми одні її поки що дали - не тільки порівняно з білорусами чи казахами (що вже всім очевидно), а на всьому просторі "Европы от Лиссабона до Владивостока" (с). Увімкненим інстинктом колективної небезпеки, так. Бережімо цей інстинкт: нічого ціннішого в нас наразі немає. Нічого безціннішого й потрібнішого людству на цьому етапі історії.

...Я часто згадую того хлопчика з відірваною рукою й вибитим оком, якого однокурсники привели в лікарню 19.02.14, в розпалі терору, коли там оперували нашого товариша, підстреленого вночі "кулею на кабана". І от що подумалось. У багатьох із нас є такий "знайомий знайомих", кого тоді на Майдані - побили, покалічили, поранили, хтось оклигав, комусь лишилася пам'ятка на всеньке життя, війна на Донбасі якось те все заслонила, - і згадуєм ми про них усіх нараз тільки на річницю розстрілів. А варт було б запровадити - якийсь окремий День Подяки: не на те, щоб поминати, а щоб сказати "Дякую!" кожному з тих, перед чиєю впертістю тоді мусили звалити з Києва (а потім - і з Харкова, і з Запоріжжя, і з Одеси...) частини військ "специальных операций ВВС РФ". Це не була виграна війна, авжеж. Але це точно була виграна битва - поки що одна така в цій ох же якій падлючій новій світовій війні...

Так, нам випав у ній передній край. І виборче "Чорне дзеркало", розігране в реалі, і "шоу-уряди", виграні "по телевізору", - все це теж уперше в "цифрову добу" падає саме на наші плечі: ми - фронтир, "Боже грище" (див. розмову Дарини з Вадимом у "Музеї покинутих секретів")... І нема на те ради: така доля, така місія. А з долею не жартують, тут, як казали наші предки - або пан, або пропав.

Тож хай наші вороги пропадають. Вище носа, "борисфенці". )) І не розслабляймося".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

"Бенефіс Сі. Чому не існує жодного нового воєнно-політичного союзу Китай-Росія", - Денисенко

четвер, 4 вересень 2025, 10:46

"Саміт у Китаї породив цілу низку майже міфів, які почали масово тиражуватися як західними, так і нашими медіа. Спробуймо розглянути ці міфи (поки що міфи)", - пише у своєму блозі Вадим Денисенко, передають Патріоти України. "1. Ставлення до Путіна різ...

Народні прикмети на 4 вересня. Чому цього дня серед українців прийнято споживати страви з цибулею та бути обережним з вогнем

четвер, 4 вересень 2025, 7:09

4 вересня за новим церковним календарем (17 вересня за старим) - день пам'яті священномученика Вавили, єпископа Великої Антіохії, і з ним трьох отроків, а також ікони Божої Матері "Неопалима Купина". у народі 4 вересня прозвали Цибулевий день. . За ст...