Командир другого штурмового батальйону Третьої окремої штурмової бригади, яка наступає на Бахмутському напрямку, Дмитро Кухарчук пояснив в ефірі "Radio NV", чому там просування відбувається повільніше, ніж на Таврійському, передають Патріоти України.
"Річ у тім, що просуватися повноцінно нам не дає брак закордонної техніки, говорімо відверто", — заявив Кухарчук. За його словами, бригади, які наступають зараз на Таврійському напрямку, довгий час не воювали й "їх зарядили всім найнеобхіднішим, найкращою броньованою закордонною технікою, найкращими системами залпового вогню, найкращою артилерією". Це все зробило їхні сили та засоби набагато кращими.
"Якщо ж говорити про нас, то на Бахмутський напрямок ми заїхали на початку січня, весь час там велися інтенсивні бої. І після того, як "вагнери" пішли, інтенсивність не спала. Так, немає цих "м'ясних" штурмів із їхнього боку. Але їх немає не через те, що вони не хочуть їх влаштовувати, вони могли б це робити силами "Шторм Z". Питання в тому, що тепер ми просуваємося вперед, а вони займають оборону. Але просування може бути повноцінним виключно тоді, коли є достатні сили та засоби для цього. Якби у нашої бригади, наприклад, були Bradley, Paladin, Leopard, можна було б говорити про інтенсивніший наступ", — зазначив Кухарчук.
На його думку, українські воїни добре виконують свою роботу в районі Бахмута, якщо враховувати наявні сили та засоби. Вони відсувають ворога, розбили 72-гу бригаду РФ, а 57-ма бригада ворога "не дуже добре себе почуває". Однак військовий наголосив, що відсутність західної техніки на його напрямку не пов’язана з упередженим ставленням.
"Ймовірніше, просто ті бригади, які готувалися безпосередньо до цього процесу, отримали краще озброєння. Ми ж стояли в обороні довгий період часу для того, аби "вагнери" не мали можливості просунутися далі, і теж зазнали дуже великих втрат у бронетехніці. Просто нас до цього (до наступу — ред.) не готували, але ми як штурмова бригада охоче взяли в цьому участь", — пояснив командир.
Кабмін Сергія Корецького отримує економіку з майже нульовим зростанням, інвестиційним голодом і дедалі дорожчою макрофінансовою стабільністю. Його головне завдання — перевести країну від компенсації воєнних втрат до нарощування виробничої спроможності.
Напередодні саміту НАТО в Анкарі заступник командувача Об'єднаного повітряного командування Альянсу генерал-лейтенант Гійом Тома визнав те, про що в кулуарах говорять давно: повітряна загроза еволюціонує швидше, ніж структури, процеси й закупівельні ци...
