Мимоволі напрошується скорбний висновок: Як змінилася Україна з часів "плівок Мельниченка", - Оксана Забужко

"Коли порівняти сумнозвісні «плівки Мельниченка» з нинішніми, то мимоволі напрошується скорбний висновок. Тодішні «красниє дірєкторА», хай які совки волохаті, все-таки ще були, типологічно, українськими політиками, плоть од плоті, нікуди не дінешся", - пише українська письменниця Оксана Забужко на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Навіть для Кучми словосполучення «державні інтереси» ще не було пустим звуком (за що його, зрештою, Москва й «нейтралізувала»). А от «міндічі» — це вже на 100% чиста, бездомішкова компрадорська буржуазія.

І ніякими виборами цю системну проблему (назвемо її — проблемою «тяглості колоніальних еліт») — гай-гай, не розв’язати (ми вже пробували!). Це все одно, що рак лікувати ібупрофеном.

Тільки після того, як розпадеться «першоджерело» — головна пухлина, і, як казав старий мольфар Гаврило, «з тої Росії лишиться стілько, що буде видно в Москві з балкона», розпадеться й ціла міжнародна мафіозна «кровоносна система», що ганяє в Москву живильні «двушкі» з різних країн і континентів, попри всі санкції й кризи.

Доти ж усі заходи, не скеровані прямо на ліквідацію РФ, приречені залишатись паліативами (теж діло потрібне, чого ж, ціла галузь є така в медицині, але наївно сподіватися, ніби паліатив уб'є «спрута»).

Тож підтримуємо всіма силами Українське Військо — головного хірурга сучасної історії, уклін йому доземний. І пам’ятаємо, що Carthago delenda est ©".