"Мир для українців можливий тільки після нашої перемоги над Росією. Перемоги на полі бою, тобто знищення усієї боєздатної армії. І роззброєння небоєздатної", - експерт

Перемоги на полі бою, тобто знищення усієї боєздатної армії. І роззброєння небоєздатної. Не зменшення її кількісного складу, не витіснення з території України для поповнення і доукомплектації, не знищення окремих угруповань, не фізична ліквідація її головнокомандувача. Так вважає журналіст, політолог, координатор у Рух Опору Капітуляції - Кропивницький Дмитро СІнченко, передають Патріоти України.

Після декількох сміливих заяв спершу голови РНБО Данілова, міністра закордонних справ Кулеби, а потім і самого Зеленського про те, що Україна вважатиме за перемогу звільнення всіх територій, включно з Кримом і Донбасом, несподівано знову отримуємо від президента заяву протилежного змісту – "вихід до кордонів до 24 лютого – це вже перемога".

Якщо хтось досі не розуміє природи цієї війни – доведеться пояснити ще раз – для "чайників". Ну і так, для президента зокрема. Пояснюю відверто і правдиво.

Мир для українців можливий тільки після нашої перемоги над Росією. Перемоги на полі бою, тобто знищення усієї боєздатної армії. І роззброєння небоєздатної.

Не зменшення її кількісного складу, не витіснення з території України для поповнення і доукомплектації, не знищення окремих угруповань, не фізична ліквідація її головнокомандувача.

Все це можливе лише як проміжні етапи, тактичні успіхи, але не перемога. Тільки повне знищення. Тільки безумовна капітуляція Росії буде перемогою.

- Що буде, якщо цього не зробити? Якщо обмежитись тактичним успіхом (наприклад – наші війська витіснять окупантів на фактичні кордони станом на 24 лютого), і в подальшому закріпити його якоюсь мирною угодою?

Буде війна. Керівництво Росії зробить висновки, залиже рани, підготується і вдарить з новою силою. Війна буде ще кривавішою.

- Що буде, якщо просто здатись і не чинити опору? Ну, крім того, що частину українців фізично знищать, а решту зґвалтують, пограбують і депортують...

Буде війна. Так, українці все одно воюватимуть, але не проти росіян, а проти, наприклад, поляків, чи литовців, чи англійців, чи грузин... але все одно воюватимуть. Їх мобілізують, як зараз мобілізували українців на окупованих територіях, і зроблять гарматним м'ясом.

- Що буде, якщо ми звільнимо всю територію України включно з Кримом і Донбасом, і зупинимось?

Буде війна. Через 5, 10, 20 років, але все одно буде. Тому так, тільки повне знищення, тільки повна капітуляція Росії, з подальшим поділом її території на зони окупації та контрольований розпад на невеликі національні держави.

- Але ж тоді скільки наших хлопців загине! Це ж які втрати!

На жаль, так, багато українців загинуть. Ніхто не застрахований, ні я, ні ви. Але якщо цього не зробити - загине ще більше. У нас немає іншого вибору.

- Як тільки українське військо перейде кордон Росії, США та Британія відмовляться допомагати зброєю. І населення їхнє масово побіжить у воєнкомати. А нас разів у 5 менше за кількістю.

Не відмовляться. І не побіжить. Світ не відмовиться нам допомагати, бо вже сьогодні всі погодились, що Росію треба перемогти. Чим ближчими ми будемо до перемоги – тим більше нам допомагатимуть. Не побіжить, бо все, що могло побігти – буде знищене ще на нашій території.

- А якщо вони застосують ядерну зброю?!?

Так, це не виключено. В такому разі ще одне, два, три чудових українських міста перетворяться на те, чим зараз є Маріуполь чи Волноваха. Це жахливо. Але якщо здатись – буде ще гірше.

- А що, якщо просто втекти з України? Це ж не наша війна! Це війна політиків!!!

Якщо всі втечуть з України, її не буде кому захищати. Якщо її ніхто не захищатиме – вона буде завойована. А війна знайде вас все одно, але вже в Польщі, Німеччині, Франції, чи куди ви там надумали втікати.

Буде війна, бо так має бути. Бо ми мусимо пройти це випробування. Щоразу, коли ми не вирішуємо проблему ми її лише поглиблюємо. Раніше вирішимо – раніше настане мир.

Не вірите? До 24 лютого ви теж мені не вірили. Ні мені, ні тим небагатьом, хто відверто про це попереджав. І я зовсім не радий, що мав рацію.

Тож набираємось сил, і вперед – до перемоги!