"На відміну від ПАР, Індія не ратифікувала Римський статут, і Путіну в Нью-Делі не загрожував арешт, але він не приїхав", - Портников

"Зустріч лідерів "Групи двадцяти" в Індії, що відбувається 9–10 вересня, продемонструвала, наскільки розділеним є сучасний світ після масштабного нападу Росії на Україну. Російський президент Володимир Путін відмовився від участі в зустрічі – і це незважаючи на той факт, що, на відміну від ПАР, Індія не ратифікувала Римський статут і Путіну в Нью-Делі не загрожував арешт", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Але, ймовірно, керівник РФ побоювався не стільки арешту за ордером Міжнародного кримінального суду (МКС), скільки демонстративної ізоляції з боку лідерів країн цивілізованого світу. Той дипломатичний вакуум, у якому опинився очільник російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров під час минулорічних зустрічей міністрів закордонних справ та голів держав "Двадцятки" в Індонезії, став для Володимира Путіна непоганим уроком.

Однак, на відміну від Путіна, голова КНР Сі Цзіньпін ізоляції міг не побоюватися. Навпаки, зустрічі із ним бажали ключові гравці "Двадцятки", серед яких і президент Сполучених Штатів Джозеф Байден.

Проте китайський лідер також відмовився від приїзду до Нью-Делі – до речі, це вперше у політичній карʼєрі Сі Цзіньпіна голова КНР не бере участі у саміті "Двадцятки".

Які причини цього рішення Сі Цзіньпіна? Перша – це протистояння з Індією, яке тільки загострилося перед цим самітом. Голова КНР і очільник уряду Індії без великого захоплення спілкувалися між собою на останньому саміті БРІКС у Йоганесбурзі.

Але це було на нейтральній території, а не на території самої Індії, де голова уряду Індії Нарендра Моді – господар саміту. До того ж до розбіжностей у стосунках між Пекіном і Нью-Делі додалася публікація Китаєм своїх "стандартних" мап із очевидними територіальними претензіями до Індії та країн Південно-Східної Азії. Ця публікація викликала дипломатичні протести країн-членів Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

У Нарендри Моді виникла безпрецедентна можливість під час перемов із китайським гостем виступити у ролі регіонального лідера. Але навіщо це Сі Цзіньпіну? До того ж голова КНР бажає виглядати недосяжним співрозмовником і для західних лідерів, це вже друга важлива причина його відсутності.

Зеленський і G20

Нинішня зустріч G20 пройде і без українського президента Володимира Зеленського.

Звісно, Україна не є учасницею "Двадцятки", проте багато хто на Заході вважав, що варто було б запросити президента України на знак солідарності у протистоянні російській агресії.

Однак Нарендра Моді, який намагається притримуватися нейтральної позиції у цій війні, до цих пропозицій не прислухався.

Проте не варто забувати, що саме Нарендра Моді ще на минулорічному саміті Шанхайської організації співробітництва у Самарканді публічно дорікав Путіну за продовження війни й навіть сказав, що ХХІ сторіччя – не час для війн.

Такі політичні приниження довго не забуваються. Але економічних стосунків із Росією Індія також не бажає переривати, хоча зацікавленість у російській нафті, купівля якої зросла в геометричній прогресії після початку масштабної війни та запровадження західних санкцій, тепер знижується із кожним днем. І це – сутність індійських підходів у зовнішній політиці. Адже Індія може дозволити собі бути учасником БРІКС, який розглядається Росією й Китаєм як альтернатива Заходу й водночас є учасником Чотиристороннього діалогу по безпеці за участю США, Японії і Австралії. Й тут вже Пекін може вважати це загрозою своїм інтересам.

Політичний тріумф Нарендри Моді не без гіркоти

Але такий підхід до зовнішньої політики навряд чи можна назвати типовим для сучасного світу, швидше навпаки.

Так що політичний тріумф Нарендри Моді буде не без гіркоти, це буде успіх у неймовірно й небезпечно розділеному світі. Й переговори між премʼєром Індії й президентом США, які відбулися якраз напередодні саміту, тільки підкреслюють цю розділеність й демонструють, що у складних стосунках між демократіями й автократіями Індія з її зростаючою економікою й населенням схиляється до особливих стосунків із Заходом".