На вихід із Лаври і тавро прислужників агресора. Що буде з Московською церквою після рішень Мінкульту та Конституційного суду та драми митрополита Павла

Приблизно у такий спосіб вирішив діяти і намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври митрополит Павло Лебідь, записуючи 26 грудня 2022 року відеозвернення до президента Володимира Зеленського. Скандальний митрополит 15 хвилин умовляв главу держави, а в минулому іменитого коміка, не забирати в Української православної церкви Московського патріархату головні лаврські храми…

Ролик митрополита Павла, який господарює у Лаврі ледь не 30 років, свідчить про одне: центральна влада вперше всерйоз, а не на словах, узялася за церкву, яка наполегливо чіпляє на себе вивіску «Українська», але насправді є частиною Російської православної. Саме її очільник патріарх Кирило благословив російську армію вбивати українців. Більше того у розпал повномасштабної війни архієреї УПЦ МП «засвітилися» на урочистостях з нагоди оголошення незаконної анексії українських територій в Кремлі.

Після цього закривати очі на підривну діяльність потужної релігійної мережі означало б одне – допомагати ворогу атакувати державу зсередини.

Чому схвильований Павло?

Нинішні хвилювання настоятеля Лаври Павла можна пояснити, заглибившись у новітню історію стосунків держави та УПЦ МП. Понад десять років тому Кабінет міністрів Миколи Азарова передав у безоплатне користування Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі (чоловічий монастир) Української православної церкви будівлі та споруди на вул. Лаврській, 11 і 15 у столиці. Рішення датоване 11 липня 2013 року. Серед переданого майна – Хрестовоздвиженська церква, Трапезна церква Ближніх печер, Церква Різдва Богородиці, Аннозачатіївська церква, ряд братських келій, лікарня з церквою для прихожан, будинок тощо.

Крім цього, духовенство УПЦ МП служить у двох храмах Верхньої Лаври, яка є музейною частиною заповідника. Кожен із цих храмів за площею є значно більшим за будь-який інший із Нижньої Лаври.

Все це є частиною території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», який підпорядковується Міністерству культури та інформаційної політики.

Колишня голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан у коментарі «Главкому» пояснила, що УПЦ МП регулярно звершує богослужіння в низці храмів Нижньої Лаври (вулиця Лаврська, 15). На цій території проживають до 600 осіб, враховуючи монахів, семінаристів, викладачів Київської духовної академії, духовенство, обслуговуючий персонал). Там саме розташовані Київська митрополія УПЦ МП (тобто релігійний центр) та Київська духовна академія УПЦ МП.

Таким чином, функціональне значення Нижньої Лаври для УПЦ можна порівняти зі значенням Михайлівського Золотоверхого для Православної церкви України (ПЦУ).

Олена Богдан зауважила: угоди щодо користування храмами Верхньої Лаври поновлюють щорічно. 31 грудня 2022 року завершується чинна угода. Про це 27 грудня заявив в ефірі національного телемарафону міністр Олександр Ткаченко. «Дійсно, спливає угода про оренду Успенського та Трапезного храмів у Верхній Лаврі. Відповідно, до нас звернувся директор заповідника, поінформував з цього питання. Ми на виконання указу президента щодо перевірки стану справ використання майна Лаври, будемо рекомендувати таку угоду не продовжувати», – повідомив Ткаченко. За його словами, було створено міжвідомчу урядову комісію щодо використання майна Лаври, тому поки триватиме перевірка, ці приміщення не використовуватимуть.

«З огляду на те, що на Верхній Лаврі закінчується термін оренди, до того моменту, поки перевірка не буде завершена, таке використання унеможливлюється…», – наголосив міністр.

Фактично заява міністра Ткаченка перегукується із гучним рішенням Ради нацбезпеки і оборони (РНБО), яке 1 грудня ввів у дію президент Володимир Зеленський. Згідно з ним, Кабмін отримав доручення протягом двох місяців перевірити, як релігійні організації користуються майном, яке на території національного заповідника «Києво-Печерська лавра».

Також цим же рішенням РНБО наклала персональні санкції терміном на п’ять років на окремих ієрархів УПЦ МП. До санкційного переліку потрапив і намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Павло Лебідь.

Варто наголосити, що на території вказаного заповідника здійснює богослужіння й ПЦУ на умовах безстрокового користування Церквою Феодосія Печерського. Будівля церкви розташована в межах мурів Свято-Феодосіївського монастиря, що безпосередньо поблизу мурів Верхньої Лаври. У червні 2022 року Православна церква України зверталася до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля з проханням надати приміщення на території Верхньої Лаври, якими не користується УПЦ.

У бій пішов Конституційний суд

Після недавньої серії обшуків у храмах УПЦ МП співробітниками Служби безпеки України вирішив не мовчати й Конституційний суд. Майже чотири роки тлумачі Основного закону думали-гадали над конституційним поданням 49 нардепів VIII скликання, більшість яких колишні члени Партії регіонів. Парламентарі просили перевірити на відповідність Конституції зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», які передбачали відображення у назві релігійних організацій керівного центру, який знаходиться у державі-агресорці.

Простими словами, з ухваленням цього закону тодішня влада намагалася змусити УПЦ МП перейменуватися у «Російську православну церкву в Україні». Відповідний перелік на початку 2019-го Мінкульт встиг оприлюднити в газеті «Урядовий кур’єр».

Церковники його оскаржили у суді таким чином, що весь подальший судовий процес було заблоковано. Верховний суд 11 грудня 2019 року підтвердив проміжне рішення першої та апеляційної інстанцій і заборонив усім уповноваженим реєстраційним органам скасовувати реєстраційні дії та записи стосовно релігійних організацій Української православної церкви.

Що стосується конституційного подання нардепів, то його доповідачем стала суддя Ірина Завгородня. Її було призначено суддею у вересні 2018 року за квотою Верховної Ради. А вже 7 грудня 2022 року, не досидівши дев’ятирічну суддівську каденцію, пішла у відставку.

«Це ставлениця екснардепа Олександра Грановського (у часи президентства Порошенка його називали куратором у прокуратурі та судах від влади. На початку грудня 2022-го антикорупційний суд заочно заарештував Грановського за організацію схеми зловживань на Одеському припортовому заводі – ред.). Вона готувала проєкт рішення, який визнавав би неконституційними зміни до закону «Про свободу совісті та релігійні організації». Словом, це підіграло би московським попам», – розповів «Главкому» співрозмовник, обізнаний зі справами Конституційного суду.

До реч чоловік Завгородньої, який має російське громадянство і в 2020 року став власником столичної квартири, вартість якої на ринку оцінювалася у 13 млн грн.

Після відходу з посади судді Завгородньої, за цю справи взялися судді Сергій Головатий (нині є виконувачем обов’язків голови Конституційного суду) і Олександр Петришин, який за квотою президента Зеленського став суддею Конституційного суду.

«Нові доповідачі переписали проєкт рішення Завгородньої. Але до останнього існував ризик зриву голосування. Орієнтовно вагалися четверо суддів із 13-ти. Для ухвалення рішення необхідно, щонайменше, 10 голосів. Все ж у підсумку знайшлося 11 голосів», – додало джерело «Главкому».

Відділ комунікацій та правового моніторингу Конституційного суду обмежився коротким повідомленням: «Ухвалюючи рішення, Конституційний суд України врахував рішення Європейського суду з прав людини у справі Ільїн та інші проти України, де зокрема зазначено: «сам факт того, що держава вимагає від релігійної організації, що бажає бути зареєстрованою, узяти назву, яка унеможливлює введення в оману вірян та суспільство загалом і завдяки якій є можливим її відрізняти від уже наявних організацій, у принципі, можна вважати виправданим обмеженням її права вільно обирати свою назву».

В УПЦ МП миттєво відреагували на рішення Конституційного суду. Голова юридичного відділу протоієрей Олександр Бахов заявив, що «рішення суду не зобов’язує Українську православну церкву змінити свою назву, воно лише стосується відповідності закону про перейменування Конституції України». Ще він зазначив, що «в самому законі відсутня будь-яка згадка про Українську православну церкву».

«У нас є статутні документи. У них чітко зазначено, що Українська православна церква не керується жодними центрами за кордоном, а її адміністративний центр знаходиться у Києві. Тому дія цього закону на УПЦ не поширюється. Але, виходячи з тих спекуляцій щодо нашої церкви, які ми спостерігаємо і в ЗМІ, і в заявах чиновників, існує небезпека переслідування УПЦ, з використанням далеко не правових механізмів», – доповнив протоієрея Бахова глава просвітницько-інформаційного відділу УПЦ МП митрополит Ніжинський та Прилуцький Климент.

Чи відбудеться у 2023 році перейменування УПЦ МП, залежатиме від різних факторів, вважає екскерівниця Державної служби з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан. По-перше, що конкретно зазначено в рішенні Конституційного суду. По-друге, якими будуть результати релігієзнавчої експертизи Державної служби з етнополітики. Адже, відповідно до рішення РНБО, служба має два місяці на експертизу Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом. По-третє, чи буде виданий наказ Державної служби з етнополітики про зміну найменування на основі цієї експертизи. По-четверте, у разі кроків, спрямованих на перейменування, чи будуть вони оскаржені в суді з боку УПЦ МП та якими будуть судові рішення. І, по-п’яте, чи буде знято судову заборону на реєстраційні дії щодо юридичних осіб УПЦ МП. Адже суди з 2019 року так і не вирішили по суті юридичні претензії Київської митрополії Української православної церкви до Міністерства культури.

Віталій Тараненко, «Главком»