Найбільша інтрига візиту Зеленського до Сирії полягає у питанні: а навіщо це потрібно Ердогану? - політолог

"Несподіваний візит президента Зеленського до Сирії, враховуючи його контекст та цілу низку обставин, напевно відбувся з подачі і за прямого сприяння президента Туреччини Ердогана. Не здивуюся, якщо з’ясується, що сама ідея цього візиту виникла під час зустрічі Зеленського з Ердоганом (хоча, можливо, цей візит планувався спільно українською та турецькою стороною)", - пише політолог Володимир Фесенко на своїй сторінці в соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"На користь цієї версії свідчать такі факти: візит Зеленського до Сирії відбувся одразу після його візиту до Туреччини; Зеленський відвідав Сирію разом із міністром закордонних справ Туреччини Хаканом Фіданом, і вони прибули до Дамаску на турецькому урядовому літаку.

Президент Володимир Зеленський після зустрічі з президентом Сирії Ахмедом аш-Шараа заявив про великий інтерес до обміну досвідом у сфері безпеки. Інтерес України зрозумілий. В умовах загострення військово-політичної ситуації у Західній Азії президент України активно просуває інтереси України у цьому регіоні як потенційного партнера у сфері військово-технічного співробітництва. Сирія також може бути потенційним покупцем українського зерна та іншої сільськогосподарської продукції.

Зверну увагу ще на один важливий момент. На мою думку, Україна намагається закріпитися в цьому регіоні, зокрема, й для протидії Росії. Це вже сталося у Лівії, де працює невеличка військова місія українських спеціалістів. Поки що складно сказати, чи зможе це відбутися в Сирії, в якій присутні й російські інтереси. Але вже очевидно, що в низці регіонів світу починається прихована, але активна боротьба українських та російських спецслужб.

Найбільша інтрига візиту Зеленського до Сирії полягає у питанні: а навіщо це потрібно Ердогану? Туреччина й так вагомо впливає на нинішній сирійський режим. Можливо, сприяючи просуванню українських інтересів у Сирії президент Ердоган ламає російську гру в цьому регіоні. Росія прагне не просто зберегти свою присутність у Сирії, а й відновити свій вплив у цій країні. А це навряд чи відповідає інтересам Туреччини. Але, можливо, Ердоган має й більш далекосяжні цілі, поступово формуючи мережу неформальних політичних альянсів, що охоплює Західну Азію, Південний Кавказ, частину Європи і Центральну Азію.

Велику цікавість до Сирії виявляють і США. І нашу можливу неекономічну активність у цьому регіоні треба буде хоча б частково координувати з американцями. А поруч ще й Ізраїль, з яким Україна має неоднозначні відносини (начебто дружні, але, швидше, стримано-нейтральні), і інтереси якого тісно пов’язані зі США. А у Туреччини з Ізраїлем відносини якраз не дуже добрі. І якщо Україна розпочинає активну політичну гру в регіоні Західної Азії, то нам доведеться враховувати весь найскладніший пазл суперечливих геополітичних відносин у цьому регіоні. І для того, щоб наш вплив у регіоні був системним та послідовним, треба зміцнювати його дипломатичне забезпечення".